11. Стан та можливості розвитку міжгалузевих комплексів Подільського економічного регіону.

Господарський комплекс району складається з низки взаємозв'язаних міжгалузевих територіальних комплексів: машинобудівного, легкого, харчового, лісового, хімічного, індустріально-будівельного, рекреаційного, хімічної індустрії, паливно-енергетичного і транспортного. Більшість з згаданих комплексів розвивається на основі трудових і природних ресурсів та забезпечує як власні, так і міжрайонні потреби.

Машинобудівний комплекс представлений виробництвом сільськогосп машин, приладобудуванням, виробництвом освітлювальної техніки і радіоапаратури. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу, інфраструктуру міських поселень і споживача. У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри - насамперед це багатофункціональні обласні центри, а також Бар, Могилів-Подільський, Ямпіль, Кам'янець-Подільський, Красилів, Шепетівка. В економічному районі слід виготовляти машини для максимального використання на різних виробничих операціях, які б не залежали від сезонного характеру виробництва; малопотужні технічні засоби для фермерських господарств; створити служби технічного обслуговування, лізінгові компанії приватних господарств.

Провідною галуззю промисловості виступає харчова промисловість, що базується на переробці власної сировини. У структурі галузевої структури промисловості району на неї припадає 54 % (в Тернопільській облатсі - 63,2%). Розвинені цукрова, молокопереробна, м'ясна, консервна, кондитерська, спирто-горілчана та ін. галузі. Цукрова промисловість району виробляє 26 % цукру в Україні. Борошномельна та хлібопекарська промисловість, є практично у всіх міських поселеннях району. Регіон є важливим виробником м'яса та ковбас. Хоча й спостерігається загальне зменшення виробництва м'ясопродуктів, у зв'язку з обмеженням сировинної бази та зменшенням купівельної спроможності населення. Молочна промисловість представлена у всіх адміністративних районах. В подільських областях діє 10 підприємств з виробництва сухого знежиреного молока. Плодоовочеконссрвна промисловість розвивається на власній сировині. Олійна промисловість представлена Вінницьким олійно-жировим комбінатом. Для повного використання ресурсів Поділля доцільно інтегрувати на основі вис технологій переробні галузі, прогнозувати оптимальну структуру вир-цтва продукції сільського госп-ва.

Легка промисловість за обсягами товарної продукції займає чільне місце в структурі промисловості Подільського соціально-економічного району. На місцевій та довізній сировині розвинуті такі підгалузі: текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, шкіргалантерейна галузі.

Хімічна промисловість є однією з важливих складових частин промислового комплексу і представлена великою кількістю невеликих підприємств. Найбільшими є Вінницький хімічний комбінат, що випускає гранульований і марганізований суперфосфат, мийні речовини, пестициди.

Індустріально-будівельний комплекс структурно складається з галузей, що виробляють будівельні матеріали і власне галузей будівництва. Він повністю орієнтується на місцеву сировину і переважно на місцевого споживача.

Лісопереробний комплекс представлений виробництвом меблів (Вінниця, Гайсин, Тернопіль, Бережани, Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Летичів). Виготовляють також фанеру, картон, целюлозно-паперову продукцію (Понінка Хмельницької області). Виробництво пакувальної дерев'яної тари представлено в Калинівці і Вінниці, а музичних інструментів - у Ізяславі.

иробництво лаків і фарб Жи-000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000Паливно-енергетичний комплекс. Район практично позбавлений власних паливних ресурсів, а енергетична база розвивається в основному за рахунок Ладижинської ДРЕС та Хмельницької АЕС.

Сучасний стан промисловості Поділля потребує суттєвої структурної перебудови в напрямі конверсії оборонних підприємств, розвитку тих галузей, які використовують місцеву сировину. Оптимальний напрям - розвиток електронної техніки, точного приладобудування, побутової електронної техніки. Проте при цьому потрібні надійні постачальники сировини, деталій і ринків збуту.

Важливою галуззю є сільське господарство. Основу його спеціалізації становить вирощування цукрового буряка (32 % від загальнодержавного), зернове господарство, що представлено озимою пшеницею, ячменем, кукурудзою, просом, гречкою, вівсом; з кормових культур вирощують конюшину, люцерну, однорічні та багаторічні трави. Традиційною культурою для регіону є картопля, що вирощується переважно в одноосібних господарствах і дає понад 16% від загальнодержавного її виробництва. Розвивається також овочівництво, що спеціалізується на вирощуванні моркви, буряка, капусти та помідорів, які вирощуються навколо великих міських населених пунктів, а також в долині річки Дністер. Тут же представлено садівництво (вирощування яблунь, груш, вишень, слив) та виноградарство. Доцільно спеціалізувати с/г зону АПК, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією. Варто поглибити спеціалізацію південних районів Поділля на вирощюванні овочів, ягід, цукрових буряків, зернових культур.

У тваринництві переважає молочно-м'ясне скотарство, а також птахівництво. Для їх розвитку в районі є достатня кормова база - посіви кормових культур, продукція комбікормової промисловості, відходи цукрової, спиртової та плодоовочеконсервної промисловості. Місцеве значення має бджільництво і рибальство.

У Подільському соціально-економічному районі достатній рівень розвитку мають такі види транспорту, як залізничний, автомобільний. Загальна протяжність залізничних колій складає 2,5 тис км. Основні колії – Київ - Жмеринка - Одеса, Київ -Львів, Київ - Шепетівка - Тернопіль - Чернівці, Київ - Хмельницький - Львів. Протяжність автошляхів з твердим покриттям складає 17,4 тис. км. Є певні можливості для розвитку судноплавства на річках Південного Бугу та Дністра. Авіаційний транспорт здійснює лише чартерні рейси з обласних центрів. Територією району також проходять газопроводи Уренгой - Помари - Ужгород, "Союз", а також нафтопровід Одеса - Броди.

У загальнодержавному поділі праці Центральний економічний район виступає важливим промисловим та аграрним комплексом. Показник ВДВ в розрахунку на душу населення в Центральному економічному районі у 1999 р. на 677 грн перевищував середній рівень даного показника по країні. При цьому його рівень у Києві більший, ніж у Київській та Черкаській областях на 1926 і 2480 грн відповідно.

Структура господарського комплексу регіону порівняно з Україною характеризується значно нижчою часткою галузей ма­теріального виробництва у ВДВ; при цьому частка промисловості у ВДВ району в 1,4 раза нижче, ніж у цілому по Україні. Питома вага всіх інших галузей матеріального виробництва у ВДВ райо­ну вища за середні показники по країні.

Частка економіки району в цілому у ВДВ України — 17,3 %, з якої 24,3 % припадає на промисловість. Також помітні частки ВДВ району вносять такі галузі, як сільське господарство — 14,9%, транспорт і зв'язок — 17,2, галузі і сфери обігу 14,0%

Головні галузі спеціалізації: середнє і точне машинобудування; агропромисловий комплекс (зернове господарство, скотарство, виробництво цукру, льону, картоплі); хімічна промисловість (мінеральні добрива, хімічні волокна, фарби, пластмаси); легка промисловість; лісопромисловий комплекс; транспортний комплекс. Провідною галуззю району є машинобудування, яке характеризується різноманітністю, але переважають немета-лбмісткі, працемісткі види виробництва. Це насамперед верстатобудування, приладобудування, електротехнічне та електронне машино­будування. Головні центри — Київ,, Біла Церква, Умань. Обладнання для різних галузей виробництва виробляється в Броварах, Ніжині, Черкасах, Коростені, Фастові. Транспортне машинобудування зосереджене у Києві (річкове суднобудування, виробництво мотоциклів). Сільськогосподарське машинобудування розміщене по території району досить рівномірно; найбільшими його центрами є Умань, Ніжин, Новоград-Волинський.

Хімічна промисловість представлена як основною хімією (виробництво мінеральних добрив), так і хімією органічного синтезу й "тонкою хімією" (фармацевтична, хімреактиви тощо). Виробництво мінеральних добрив зосереджено в Черкасах (азотно-туковий завод, що працює на природному газі). Хімічні волокна виробляються в Києві, Черкасах. Фармацевтична промисловість, виробництво гумових виробів, лакофарбова промисловість розміщені в Києві; у Білій Церкві -- виробництво шин.

Лісопромисловий комплекс розвинений переважно на півночі району, в зоні мішаних лісів. Тут зосереджені лісове господарство й лісозаготівля, а також значна частина деревообробних і целюлозно-паперових підприємств. Головні центри деревообробки: Київ, Біла Церква, Черкаси, Фастів, Бровари. Целюлозно-паперова промисловість розміщується переважно в невеликих містах: Малин, Коростишів, Корюківка.

Легка промисловість працює як на своїй сировині (льон, вовна, шкіра), так і на довізній (бавовна) й хімічній сировині (хімічні волокна). Ця галузь досить широко розміщена в районі. Основні центри легкої промисловості — Київ (текстильна, швацька, трикотажна, взуттєва галузі), Черкаси (текстильна, шовкова), Біла Церква (трикотаж, взуття), Богуслав (суконна фабрика) тощо.

Агропромисловий комплекс Центральноукраїнського району є однією з найважливіших ланок структури народного господарства. Значення сільського господарства й харчової промисловості виходить за межі району. Питома вага валової продукції сільського господарства в загальноукраїнському обсязі становить 23% (друге місце після Західноукраїнського району). На Центральноукраїнський район припадає 21% виробленого країною зерна, 28% цукрових буряків, 13% соняшнику, 19% овочів, 22% м'яса, 27% картоплі.

Харчова промисловість — одна з найбільших розвинених і типових для району галузей. Вона зосереджена як у великих промислових центрах, так і в численних невеликих містах, центрах адміністративних районів. Цукор виробляється в усіх областях; найбільше його виготовляється у Черкаській області, в Черкасах діє й рафінадний завод. Олійництво зосереджено на півдні. М'ясна й молочна промисловість розміщена в усіх областях, але передусім у приміських зонах обласних центрів. Типовими галузями для району є борошномельна, крохмальна, виноробна промисловість.

Вирізняється район і за обсягами будівельно-монтажних робіт, які здійснювались більш високими темпами, ніж у середньому по Україні. Частка будівельно-монтажних робіт району в їх загальному обсязі по економіці держави зросла з 13,1 до 27,6%, по Київській області – з 4,8 до 4,9, Києву – 4,9 до 21,3%, по Черкаській області вона скоротилась з 3,4 до 1,4%. У цілому інвестиційно-будівельний комплекс Центрального району є досить потужним, але більша частина інвестицій припадає на Київ, що визначає посилену будівельну активність у місті.

Транспортний комплекс Київщина вкрита густою мережею автомобільних і залізничних шляхів, загальна довжина яких становить відповідно 8 тисяч 200 та 800 км. По території області проходять автомагістралі міжнародного значення: Львів — Харків, Львів — Москва, Санкт-Петербург — Одеса та інші. Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД. Аеропорт міжнародного класу “Бориспіль” — повітряні ворота України. Він забезпечує регулярні авіарейси більш як у 30 держав світу. Крім цього, в області розташовані два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки.

На території Черкаської області проходить 6049,4 кілометрів автомобільних доріг, державного значення 656,1 км, доріг місцевого значення 5393,3 км, ґрунтові дороги становлять 208,9 км, тобто дороги з твердим покриттям в загальній довжині автомобільних доріг становлять 96,5 %.Розвинений автомобільний транспорт. Здійснюється вантажно-пасажирське судноплавство по Дніпру. В Черкасах знаходиться аеропорт. Залізничні перевезення в області забезпечують підприємства і організації підпорядковані Шевченківській дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці. Дирекція розташована на перетині двох головних напрямків Москва — Одеса та Донбас — Карпати, експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 649,5 км. Головними напрямами розвитку транспортної галузі регіону є оновлення і раціоналізація рухомого складу згідно зі змінами вантажо- та пасажиро потоків, реконструкція залізниць і автошляхів для збільшення їх пропускної спроможності, забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

Район має значно розширити географію наукомістких виробництв, що визначають науково-технічний прогрес, особливо в машинобудуванні. Зараз таке виробництво зосереджено в Київському промвузлі, а потенційні можливості інших областей використовуються недостатньо. Складною є екологічна ситуація. Район має два "епіцентри" екологічної напруги: зона радіоактивного забруднення навколо Чорнобиля й Черкаський промвузол. Потрібні великі кош­ти на остаточну ліквідацію наслідків аварії на АЕС та технологічне переобладнання хімічних виробництв.