- •2.Президентська республіка.Основні ознаки.
- •II. За юридичною силою нормативних актів, що вміщають колізуючі норми (вертикальні колізії):
- •23.Імперативні та диспозитивні норми права.
- •2. Повноваження Президента по відношенню до Верховної Ради та в сфері законодавчої влади.
- •3. Повноваження Президента в сфері виконавчої влади.
- •4. Повноваження Президента в сфері судової влади.
- •5. Повноваження Президента в сфері національної безпеки, оборони та військової політики.
- •6. Повноваження Президента з формування органів та призначення посадових осіб.
- •7. Інші повноваження Президента.
- •26.Поняття і принципи законності.
- •27.Предмет науки теорії держави і права.
- •28.Підзаконні нормативні акти,їх види.
- •29.Психологічна школа права.
- •30.Поняття галузі права,інституту права.
- •31.Правові ознаки конституційної монархії.
- •32.Систематизація нормативно-правових актів.Кодифікація.
- •35.Конституційний суд в системі судової влади.
- •37.Право і мораль.
- •38.Дія нормативно-правових актів в часі,просторі і колу осіб.
- •39.Декларація про державний суверенітет України (1990).
- •40.Поняття природного і позитивного права.
- •41.Ефективність правового регулювання суспільних відносин.
- •42.Закон.Основні правові ознаки закону.
- •46.Реалістична школа права.
- •47.Типологія держав за теорією суспільно-економічної формації.
- •2)Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на
- •49.Історична школа права.
- •50.Демократія і автократія як два типи державності.
- •51.Федерація територіальні і федерація національна:поняття,основні ознаки.
- •53.Природно-правова (договірна) теорія походження держави.
- •55.Поняття та види юридичної відповідальності.
- •5.Право і норми громадських організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.
- •62.Поняття соціально - економічної формації і цивілізації як критерію класифікації держав
- •66.Унітарна держава
- •67.Поняття та ознаки державного суверенітету .
- •70.Структура правової норми
- •5) Марксистська теорія (к. Маркс, ф. Енгельс, XIX ст.) спиралася на історико-матеріалістичне вчення
- •75.Нормативно-правовий акт:поняття,правові ознаки та види.
- •76.Основні ознаки тоталітарної держави.
- •78.Поняття правовідносин.Елементи правовідносин.
- •79.Тлумачення норм права:обмежувальне,поширювальне,судове.
- •88.Правовий нігілізм і шляхи його подолання
- •87.Англо-американська правова система
- •84.Вищий виконавчий орган державної влади.Його місце в системі розподвлу влад
- •83.Співвідношення держави і права. Демократичний і антидемократичний режими
- •81.Право і закон
- •96.Законність і доцільність. Гарантії законності.
- •60. Вчення про розподіл влад
35.Конституційний суд в системі судової влади.
Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням КСУ є гарантування верховенства Конституції України як Основного закону на всій території України.
Діяльність Конституційного Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень.
Діяльність Конституційний Суд України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.
До повноважень КСУ віднесено прийняття рішень та дача висновків щодо:
1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК;
2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для дачі згоди на їх обов’язковість;
3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах визначених ст.ст. 111 та 151 Конституції України;
4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Підставами для визнання перелічених актів не конституційними, повністю чи частково є:
- невідповідність Конституції України;
- порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;
- перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
До повноважень КСУ не належить питання щодо законності актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
36.ТДП і системі юридичних наук.
Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство.
За класифікацією юридичних наук вона належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право).
Теорія держави і права досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані історії держави і права використовуються теорією держави і права для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку держави і права різних народів у конкретні історичні періоди.
Кожна з наук, суміжних із теорією держави і права, орієнтується лише на один з аспектів вивчення держави і права. Теорію держави і права відрізняє узагальнюючий, об'єднуючий і цілісний підхід, що враховує результати досліджень інших наук для вироблення найвідповіднішої позиції у змалюванні, аналізі та поясненні «правових даних».
Теорія держави і права:
Філософія права Політологія права Філософія Економічна теорія
Соціологія права Правова психологія Соціологія Політологія Соціальна психологія
37.Право і мораль.
Мораль — система життєвих принципів, поглядів, суджень, оцінки людей, а також відповідних їм норм поведінки, що відображають погляди, які склалися в суспільстві про добро і зло, борг, справедливість, гідність і безчестя, про похвальність і ганебність, про те, що схвалюється чи відкидається суспільством.
Пра́во — це система загальних загальнообов`язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.
І право, і мораль:
-виконують функцію соціального компромісу між індивідом, групою індивідів і суспільством,
сприяють збереженню стабільності і рівноваги в суспільстві;
-мають нормативний характер, тобто формують правила, межі свободи суб'єктів, є засобами
нормативного виразу справедливості;
-є універсальними критеріями оцінки поведінки суб'єктів у різних сферах суспільної діяльності;
-сприяють певному типу культури, рівню розвитку суспільства.
Розмежування права і моралі може бути проведене за такими критеріями.
За походженням: норми моралі формуються поступово, в процесі суспільного життя на основі уявлень про добро і зло, справедливість, честь, безчестя, мають неофіційний характер і можуть передаватися з покоління до покоління; норми права складаються у процесі взаємодії людей як певні норми -, повторювальні відносини та ідеї, які визнає і захищає держава, і мають офіційний загальнообов'язковий для всіх осіб характер.
За сферою регулювання: моральне регулювання поширюється на відносини, які не піддаються зовнішньому контролю, на відносно вузьку сферу міжособового спілкування — кохання, дружбу, взаємодопомогу тощо; норми права регулюють лише ті відносини, які мають загальносуспільне значення і є найважливішими.
За формою вираження: норми моралі не мають офіційно фіксованих норм вираження і можуть міститися у релігійних заповідях, традиціях, ритуалах, прислів'ях і т. ін. (наприклад, «Той, хто робить ганебне, повинен передусім соромитися самого себе»); право ж має ознаку інституціоналізованості, його норми набувають формального виразу в нормативних актах та приписах, встановлених державою, — законах, указах, постановах, наказах, інструкціях і т. ін.
За ступенем деталізації: норми моралі не містять точних, деталізованих правил поведінки, вони виступають як принципи проголошення безособової повинності формування бажаної поведінки; норми права і законодавства, в якому право втілюється, є деталізованими правилами про належну, бажану і заборонену поведінку, яка реалізується через механізм правового регулювання. За засобами забезпечення виконання та специфікою санкцій: додержання моралі забезпечується внутрішнім переконанням, чинністю громадської думки, суспільним впливом, соціально-психологічними стереотипами; право охороняється та гарантується примусовою силою держави. Порушення правових норм тягне за собою юридичну відповідальність — негативні наслідки майнового, особистого і організаційного характеру, що застосовуються в певному порядку державним апаратом. При цьому перелік санкцій має чітко фіксований характер.
Взаємодія права та моралі полягає в тому, що право пройняте нормами моралі, ґрунтується на них. Деякі дослідники вважають навіть, що право — це юридично оформлена мораль (наприклад, юридично закріплений обов'язок батьків щодо виховання дітей в основі містить моральні вимоги).
Регулятивна взаємодія моральності та права проявляється і в тому, що без звернення до дослідження моральних понять не можна виявити значення ряду термінів, закріплених у праві, з оцінкою яких пов'язані юридичні наслідки. До них належать оціночні поняття: «образа особистої гідності», «дії, що відзначаються особливим цинізмом чи особливою зухвалістю», «розумні строки», «неможливість спільного проживання», «низькі мотиви» та ін.
І право, і мораль мають подібні, хоча і не тотожні системи оцінки — обидві нормативні системи засуджують протиправні вчинки.