76.Основні ознаки тоталітарної держави.

Тоталітаризм-Форма панування, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я, тощо.

У своїй роботі «Тоталітарна диктатура і автократія» (1956 р.) Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський, на основі порівняння сталінського СРСР, нацистської Німеччини і фашистської Італії, сформулювали низку визначальних ознак тоталітарного суспільства. Початковий перелік складався з шести ознак, але у другому виданні книги автори додали ще два, а згодом інші дослідники також вносили уточнення:

-Наявність однієї всеохоплюючої ідеології, на якій побудована політична система суспільства.

-Наявність єдиної партії, як правило, керованої диктатором, яка зливається з державним апаратом і таємною поліцією.

-Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства.

-Відсутність плюралізму в засобах масової інформації.

-Жорстка ідеологічна цензура всіх легальних каналів надходження інформації, а також програм середньої і вищої освіти. Кримінальне покарання за поширення незалежної інформації.

-Велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення.

-Заперечення традицій, зокрема традиційної моралі, і повне підпорядкування вибору засобів поставленим цілям (побудувати «нове суспільство»).

-Масові репресії і терор з боку силових структур.

-Знищення індивідуальних громадянських прав і свобод.

-Централізоване планування економіки.

-Майже всеосяжний контроль правлячої партії над збройними силами та розповсюдженням зброї серед населення.

-Прихильність експансіонізму.

-Адміністративний контроль над здійсненням правосуддя.

-Прагнення стерти всі кордони між державою, громадянським суспільством і особистістю.

77.Порядок прийняття законів.Стадії законодавчого процесу.

На сьогодні порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України.

Законодавча діяльність, як і правотворення в цілому, ґрунтується на принципах верховенства права, демократизму, гласності, врахування громадської думки, плановості, системності, наукової обґрунтованості законодавчих рішень, визнання людини найвищою соціальною цінністю.

Законодавчий процес складається з самостійних стадій — логічно завершених етапів щодо прийняття законопроекту. Такими стадіями є:

1) законодавча ініціатива — звернення суб'єктів, визначених Конституцією України, до Верховної

Ради України стосовно прийняття нового закону або зміни чинного закону, яке здійснюється

шляхом подання на розгляд Верховної Ради України законодавчої пропозиції чи проекту закону.

2) підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України. Основними етапами

підготовки є прийняття рішення щодо підготовки проекту, організаційно-технічне та фінансове

забезпечення підготовки проекту, розробка концепції законопроекту, підготовка тексту проекту

закону та додатків до нього, наукова експертиза проекту закону, подання закону на розгляд

Верховної Ради України суб'єктом права законодавчої ініціативи. Особливе значення має

наукова експертиза законопроекту — діяльність компетентних органів, установ, спеціалізованих

експертних організацій, окремих експертів та груп експертів, що включає дослідження і оцінку

наукового рівня, юридичних якостей проекту закону, його відповідності спеціально

встановленим вимогам (економічним, фінансовим, екологічним, національної безпеки тощо).

Підготовлені проекти законів можуть бути оприлюднені для обговорення державними

органами, науковими установами, громадськістю. Обов'язковим є оприлюднення проектів

конституційних законів та законопроектів, що виносяться на всеукраїнський референдум. Далі

законопроекти за участю суб'єкта права законодавчої ініціативи та розробників проекту

проходять попередній розгляд у відповідних комітетах Верховної Ради України;

3)розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України. Законопроекти розглядаються

на пленарних засіданнях Верховної Ради України, як правило, в першому, другому, третьому

читаннях. За результатами розгляду і обговорення проекту закону приймаються такі рішення:

повернути проект закону для доопрацювання із визначенням головних зауважень і терміну

доопрацювання; надіслати проект закону на додаткову експертизу; відхилити проект закону із

зазначенням причин відхилення; схвалити текст закону в цілому і внести його на всенародний

референдум; прийняти закон і визначити порядок введення його в дію;

4)прийняття закону Верховною Радою України. Закони приймаються в цілому, а частина з них і

постатейно — за результатами другого і третього читання на відкритому пленарному засіданні

шляхом голосування простою або кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України

залежно від характеру закону. Прийнятий Верховною Радою закон підписує Голова Верховної

Ради України;

5)введення закону в дію. Одночасно з прийняттям закону Верховна Рада України вирішує питання

щодо умов введення його в дію, тобто визначення строку, порядку, умов набрання чинності

законом. Введення в дію закону визначається у прикінцевих чи перехідних положеннях закону.

Конституційний закон та кодекс вводяться в дію окремими законами.

Прийнятий і підписаний Головою Верховної Ради України закон направляється на підпис

Президентові України. Президент України підписує закон протягом 15 днів після його отримання

і офіційно оприлюднює його або в цей же строк застосовує своє право вето щодо прийнятого

закону, повертаючи його зі своїми вмотивованими пропозиціями для повторного розгляду

Верховною Радою України. Якщо при повторному розгляді закон буде прийнятий у тій же

редакції не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, Президент

зобов'язаний підписати його протягом 10 днів з дня повторного прийняття.

Закони України не пізніше як у 15-денний строк після їх прийняття і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях: «Голосі України», «Офіційному віснику України», «Відомостях Верховної Ради України». Закон набирає чинності через 10 днів з дня його-офіційного оприлюднення, якщо інше на передбачене самим законом, але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Особливою формою законодавчої діяльності є прийняття закону всеукраїнським референдумом. Всеукраїнським референдумом може бути прийнятий будь-який конституційний або звичайний закон, крім законів з питань податків, бюджету та амністії. Закони, прийняті референдумом, не потребують затвердження державними органами, вони змінюються лише іншим всеукраїнським референдумом. Конституційні закони, затверджені або прийняті всеукраїнським референдумом, мають більш високу юридичну силу, ніж звичайні закони. Датою прийняття таких законів вважається день проведення референдуму. Вони набирають чинності в порядку, визначеному самим законом, але не пізніше 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення.