43. Порівняльна характеристика груп, які вчиняють злочин ситуативно, реактивно та груп, що створені з кримінальною метою і непостійні за складом.

Характеристика груп, які вчиняють злочин ситуативно, реактивно.

Ці групи досить несхожі за численністю, віком, статтю, підставою виникнення і функціонування. Показовими є групи неповнолітніх і молоді, групи випадкового тимчасового знайомства, сімейно-побутові групи, натовп і учасники масових заходів.

Групи неповнолітніх та молоді. Основною підставою виникнення і функціонування є проживання в одному будинку, дворі, вулиці, спільне навчання в професійно-технічних закладах, спільне проведення дозвілля. Підґрунтям для вчинення злочинів в таких групах виступають різні форми девіантної поведінки, вживання алкогольних напоїв, психотропних та одурманюючих речовин, ранні та безладні статеві зв’язки, а також захоплення фільмами насильницького та порнографічного характеру.

Типові злочини для цієї групи – це злочини на грунті пошуку розваг, групові та масові бійки, участь у порушеннях громадянського порядку та масові заворушення.

Групи випадкового тимчасово знайомства. Відвідування закладів із сумнівною репутацією, які розташовані біля ринків, залізничних та автомобільних станцій, танцювальних майданчиків, у парках, скверах. Це 3-7 осіб, переважно чоловічої статі. Групи переважно неструктуровані, мають 1-2 організаторів. Типові злочини – бійки у поєднанні із пограбуванням жертви.

Сімейно-побутові групи. Безробіття, пияцтво, подружні зради, розірваний шлюб і вимушене проживання в одній квартирі – причини виникнення. Типові злочини – бійка, погрози вбивства та вбивство.

Натовп і учасники масових закладів. Деяка організованість, автономність, локальна підставна для обєднання на тлі загальних інтересів. Хуліганство, порушення громадського порядку, масові заворуши, опір працівникам правопорядку, втручання у їхню діяльність, насильство над ними.

Характеристика груп, які створені з кримінальною метою, але тимчасові за існуванням.

Створені спеціально для неодноразового скоєння злочинів. Відрізняються професійністю у готуванні, вчиненні, маскуванні злочинів. Характерною рисою для таких груп є психологічно достовірне виконання ролей, необхідних для злочинів. 1-3 злочинці утворюють постійне ядро групи, решта членів рекрутуються. Кількісний, статевий, віковий склад достатньо різноманітний. Різноманітні, психологічно витончені варіанти шахрайства, спеціалізовані за предметами і способами вчинення крадіжки антикваріату, шулерство, квартирні крадіжки за наводкою, кишенькові крадіжки.

Різниця: 1. в перших некримінальна мета, в других – кримінальна;

2. перші створені без попередньої змови, другі – з попередньою змовою.

3. в перших немає лідерів, в других – є, як правило 1-3 професійних злочинця.

4. в перших стабільний склад, в других – змінюється, окрім лідерів.

5. в перших – випадкові злочини, в других – добре підготовлені та продумані.

44. Групова злочинність неповнолітніх.

Сьогодні для злочинності неповнолітніх найбільш характерною є групова злочинність. Частка неповнолітніх, що скоюють злочини у складі груп, перевищує 60%. Велику небезпеку представляє участь підлітків в злочинній діяльності спільно з дорослими.

Причинами високого рівня групової злочинності неповнолітніх є:

- несправедливе майнове розшарування суспільства

- відносне зубожіння широких верств населення;

- загальна психологічна напруженість в суспільстві;

- невизначеність перспектив подальшого його розвитку;

- перегляд етичних норм і цінностей, загальноприйнятої картини історії і культури;

- моральний і правовий нігілізм;

- звуження можливостей молоді в залученні до соціально корисної діяльності, задоволенні своїх потреб і інтересів за допомогою інституційних форм.

Умовами, що сприяють зростанню групових злочинів неповнолітніх, виступають:

- неорганізованість сфери дозвілля у життєдіяльності підлітків;

- бездоглядність;

- відсутність своєчасної і ефективної профілактичної дії;

- слабка реакція на факти передзлочинної і злочинної поведінки неповнолітніх і їхніх дорослих співучасників;

- криза системи кримінальних покарань і ресоціалізації раніше засуджених.

Для них характерне прагнення здаватися дорослими. При цьому неадекватним виразом такого прагнення може з'явитися здійснення протиправного вчинку.

Більше 30% неповнолітніх, що вчинили злочини, ніде не вчилися і не працювали, причому спостерігається тенденція зростання числа непрацюючих учасників злочинів.

Важливою є і проблема дозвілля. Як правило, вільного часу в неповнолітніх правопорушників в 2-3 рази більше, ніж в їхніх законопослішних однолітків. В той же час згідно результатів окремих досліджень у міру збільшення вільного часу інтереси підлітків деформуються і набувають негативний відтінок. Більше того, чим більше вільного часу, тим вище вірогідність здійснення правопорушень. Саме в сфері дозвілля підлітки скоюють більшість злочинів.

Соціальні і психологічні особливості особи неповнолітніх грають особливу роль при формуванні неформальних угрупувань.

Серед створюваних неповноліттями груп психологи виділяють просоціальні, соціально індиферентні і антисоціальні. При цьому угрупування з явно асоціальною спрямованістю об'єднують не більше 10% молоді. Решту 90% - це резерв, який поповнює асоціальні угрупування або протистоїть їм.

Психологічні особливості підлітка диктують форму поведінки: він не може знаходитися в ізоляції і шукає групу, в якій був би рівним. Сім'я, навіть найблагополучніша, не може повною мірою компенсувати неповнолітньому таку групу.

В неформальних угрупуваннях діють специфічні негативні способи самоутвердження неповнолітніх, у тому числі: невиконання основних соціальних обов'язків; невиконання прийнятих в суспільстві стандартів поведінки; аморальна поведінка; здійснення правопорушення.

Психологи затверджують, що анонімність дій в угрупуванні тягне розмивання особистої вини. Тому неповнолітні відчувають себе в ньому комфортно, вони мають можливість "виплеснути" негативну енергію, що нагромадилася, і при цьому не відчувають яких-небудь етичних терзань.

У свою чергу, неформальне злочинне угрупування неповнолітніх - це стійке об'єднання осіб, схильних до агресивної протиправної поведінки, з елементами вертикальної чіткої структури, має дорослу людину із злочинним минулим в якості або консультанта, або, що значно рідше, повноправного керівника. В такі угрупування об'єднуються неповнолітні з клеймом "соціального аутсайдерства".

До речі, "війни" між різними об'єднаннями неповнолітніх - єдина можлива форма існування угрупувань з асоціальною спрямованістю. Головна ідея таких масових бійок - це захист "своїх" від "чужих.

Подростки и молодежь чаще интегрированы в субкультурные группы, чем взрослые. Это объясняется и естественным стремлением объединиться в условиях «заброшенности» и недружелюбия мира взрослых, и поисками столь значимых для молодежи дружеских и сексуальных контактов и привязанностей, и пониманием ровесников при непонимании взрослыми и т. п. Для криминогенных групп особенно характерными чертами являются внушаемость и конформизм. Выходят члены «стай», как правило, из конфликтных семей. А отсюда — примитивный уровень мышления. В группировке подросток проходит своеобразную школу ложного коллективизма, риска, романтики, подлости и жестокости. Здесь его поддерживают материально, убеждают, что он «все может». Такие «стаи» обоснованно называют молодежными бандами. У нас довольно длительное время массовые драки подростков, их жестокость и вандализм наивно считали «мальчишескими» шалостями, принимали за этакую молодецкую забаву, которой будто бы издавна «славилась» Русь. В результате жестко организованные уголовниками группировки называли группами «трудных подростков», которые «сегодня подерутся, а завтра помирятся». Но сегодня нередко эти драки не случайные, а назначенные, причем сами лидеры в них не участвуют. Криминальную направленность группы характеризуют следующие количественные и качественные характеристики: наличие в группе ранее судимых участников, которые не работают и не учатся, злоупотребляют алкоголем или наркотиками, увлекаются азартными играми, а также наличие в группе признанного лидера, авторитарный стиль управления группой, преимущественно криминальная направленность, формирование собственной субкультуры (жаргон, специальные клятвы, особый ритуал поведения и т. п.). В дальнейшем при систематической преступной деятельности в группе происходит распределение ролей и функций при совершении преступлений. Структура преступности несовершеннолетних имеет свои особенности. Для характерно резкое возрастание удельного веса имущественных и сопряженных с насилием преступлений. Например, удельный вес изнасилований, разбоев и грабежей по делам несовершеннолетних втрое выше, чем в структуре общей преступности. В криминогенных компаниях «модель поведения» убого-примитивная: слабый — пропадай, сильный — выживай. Под «силой» нередко понимается групповая расправа над одиночками, чем-то не угодившими требованиям группы.