17. Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби

На силу конкурентної боротьби впливає безліч чинників, але деякі з них повторюються частіше за інших.До таких чинників можна віднести:1) чисельність і порівняльну силу конкуруючих компаній.Чисельність конкуруючих фірм і їхню порівняльну силу найбільше визначає рівень конкуренції в сфері. Інтенсивність конкуренції найбільша, коли на ринку між собою змагається значна кількість фірм і коли вони порівнянні між собою з погляду розмірів і можливостей.Число компаній є важливим чинником у зв'язку з тим, що більша кількість компаній збільшує ймовірність нових стратегічних ініціатив і зменшує ефект впливу яких-небудь окремих компаній на всіх інших.Тому основну увагу дослідження необхідно зосередити на виявленні діючих на ринках конкурентів і хоча б на приблизній оцінці їхньої сили;2) зміни обсягу попиту також впливають на умови конкуренції. Швидке, але порівняно нетривале за часом розширення попиту, може ослабити конкуренцію, а його скорочення — підсилити.3) ступінь диференціації продукту, пропонованого на ринку (ступінь диверсифікації діяльностІ конкурентів).Широка диверсифікація діяльності конкурентів не дає змоги уникнути зіткнення з ними за допомогою спеціалізації. Чим виший ступінь диференціації продукту, тим, за інших рівних умов, нижчий рівень конкуренції на ринку. При достатньо високому ступені диференціації продукту покупці стримуються високою вартістю переходу від одного продукту до іншого.

18. Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції

Інтенсивність конкуренції — це рівень протидії конкурентів у боротьбі за споживачів, постачальників та нові ринкові ніші. Інтенсивність конкуренції є найважливішою характеристикою ринку, оскільки вона дає уяву не лише про кількість конкурентів і їх склад, а й про динаміку та силу їх протистояння.

     Оцінка інтенсивності конкуренції здійснюється, по-перше, в разі вибору ринку функціонування майбутнього підприємства. По-друге, оцінка інтенсивності конкуренції має великий інтерес для діючих на ринку підприємств, які формують або реалізують певну стратегію розвитку. Існують певні складності безпосередньої оцінки такого багатопланового явища, як інтенсивність конкуренції. Проте, є можливість побічного її визначення на підставі оцінок контрольованих наслідків конкуренції, що виявляються через розподіл часток ринку між конкурентами, темпи росту ринку, його рентабельність.

     Для оцінки розподілу ринкових часток між конкурентами використовують зворотне значення показників, що відображають міру концентрації досліджуваної діяльності. Вони розраховуються співвідношенням обсягів діяльності фіксованої кількості провідних конкурентів до загального обсягу реалізації товару на даному ринку.

     Недоліком цього методу є некоректна однозначність аналітичних висновків, отриманих при різних варіантах розподілу часток між конкурентами. Однакові параметри даного показника можуть бути одержані у двох різних ринкових ситуаціях.

     Так, при фіксованій кількості провідних конкурентів — 4, загальний показник інтенсивності конкуренції, що відповідає коефіцієнту 0,8, може бути одержаний:

- при рівних індивідуальних частках конкурентів (0,2);

- при існуючій їх диференціації — 0,5; 0,1; 0,1; 0,1.

     Іншим методом, позбавленим цього недоліку, є оцінка розподілу ринкових часток за допомогою суми квадратів цих часток, так званого індексу Херфіндаля:

,

де I_h — індекс Херфіндаля (0<Ih1);

D_i — частка i-го підприємства в загальному обсязі ринку.

     Значення даного показника збільшується зі зростанням концентрації і досягає 1 в умовах чистої монополії. При цьому конкуренція відсутня, а значення показника інтенсивності конкуренції (Uk_(q)) при розподілі часток на ринку — мінімальне (Uk_(q)=1). При зниженні значення індексу Херфіндаля рівень інтенсивності конкуренції зростає в межах відкритого інтервалу його максимуму:

19. Сутність поняття «галузь»; необхідність та структура аналізу галузі.

Галузь – це сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипну сировину та матеріали, характеризуються спільністю виробнича-господарської діяльності і конкурують між собою за споживачів.

Мета аналізу галузі – діагностувати структуру й динаміку галузі, визначити характерні для неї можливості та наявні загрози, виявити ключові чинники успіху галузі та з урахуванням результатів оцінки розробляти стратегію поведінки підприємства на ринку.

Аналіз галузі може включати:

• Аналіз основних характеристик галузі (дає змогу здобути чітку характеристику галузі, в якій дій діє компанія; використовуються такі критерії: прибутковість галузі, розмір та структура ринку, технологічні зміни в галузі);

• Аналіз конкурентного середовища всередині галузі ( до цієї методики відносять модель п’яти сил Портера, яка надає можливість виявити ті чинники, які мають критично важливе значення для конкуренції);

• Виявлення стратегічних груп і визначення ключових чинників успіху у цій галузі ( поділ компанії на в будь-якій галузі на стратегічні групи сприяє чіткішому визначенню тих компаній, з якими реально конкурує підприємство; дає змогу керівникам зосередити зусилля на тому, що їх бізнес здатний робити краще за конкурентів.

Порядок проведення аналізу включає:

1. Визначення профілю галузі та її загальна характеристика;

2. Оцінка рушійних сил розвитку галузі;

3. Діагностика основних сил конкуренції;

4. Оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників;

5. Аналіз найближчих конкурентів;

6. Визначення ключових чинників успіху;

7. Оцінка перспектив розвитку галузі.

20. Сутність поняття “конкурент ”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційне забезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів.

Конкурент – це товаровиробник, розширення або збереження обсягів діяльності якого веде до зменшення ринкової частки іншого товаровиробника – суб’єкту цього ринку або ринку взаємозамінного товару.

Класифікація конкурентів може здійснюватись на основі багатьох підходів:

1. Тип споживача і товарів що їм пропонується – прямі конкуренти, товарні конкуренти, непрямі конкуренти, неявні конкуренти;

2. Характер впливу діяльності конкурента на підприємство ( за М.Портером) – правильні конкуренти та погані конкуренти;

3. Характер реакції ( за Ф.Котлером) – неквапливий конкурент, розбірливий конкурент, конкурент-тигр, непередбачений конкурент.

Структура аналізу діяльності конкурентів, запропонована Г.Л.Азоєвим включає такі етапи:

1. Діагностика цілей та намірів підприємства;

2. Аналіз ринкової частки конкурента;

3. Дослідження динаміки цін конкурента;

4. Аналіз організації збутової мережі конкурентів і засобів стимулювання реалізації;

5. Оцінка фінансової стабільності конкурентів;

6. Побудова конкурентної карти.

21. Методика побудови та інтерпретації конкурентної карти ринку.

Конкурентна карта ринку – це матриця 4на 4, що базується на використанні перехресної класифікації розміру та динаміки ранкових часток підприємств з конкретного типу продукції. Конкурентна карта дає змогу виділити 16 типових положень підприємств, що розрізняються ступенем використання конкурентних переваг та потенційною можливістю протистояти натиску конкурентів. Конкурентна карта має такий вигляд:

Ринкова частка, Д Темпи приросту ринкової частки, Т				Класифікаційні групи
				1	2	3	4
				Лідери ринку	Підприємства з сильною конкурентною позицією	Підприємства зі слабкою конкурентною позицією	Аутсайдери ринку
				Дср+32;Дмах	Дср;Дср+32	Дср-31; Дср	Дміп; Дср-31
Класифікаційні групи	1	Підприємства з конкурентною позицією, що швидко покращується	Тср+; Тмах
	2	Підприємства з конкурентною позицією, що покращується	Тср; Тср+
	3	Підприємства з конкурентною позицією, що погіршується	Тср-; Тср
	4	Підприємства з конкурентною позицією, що швидко погіршується	Тміп; Тср-

Найбільш значимий статус мають підприємства 1-ої групи, а найменший статус – підприємства 16- ої групи.

Основні етапи побудови конкурентної карти:

1. Для визначення меж груп (за частками ринку) розраховується середнє арифметичне значення ринкових часток.

2. Сукупність підприємств на ринку ділиться на 2 сектори (Ді <Дсер та Ді  Дсер). Визначається максимальне і мінімальне значення ринкових часток Дміn та Дмах. Також розраховуються по відповідним секторам середні квадратичні відхилення ринкових ч асток підприємств ₁ (₂) для яких Ді  () Дср, за формулами:

3. На основі попередньо отриманих значень розробимо класифікацію підприємств за ринковою долею.

4. Зміну показників ринкової частки оцінюємо за допомогою темпу приросту частки, який розраховується за формулою:

1 Ді^t - Ді ^to

Ті = ____*___________ *100% ,

m Ді ^to

де Ті - темп приросту ринкової частки і-го підприємства, %

Ді^t - ринкова частка і-го підприємства в період часу t (to), %

m - кількість років в розглянутому періоді.

5. Розрахунок середнього темпу приросту проводиться за формулою:

,

де К_і^t (К_j^to) – кількість виробів аналізованої товарної групи, реалізованих і-тим (j-м) підприємством в період часу t (to), од.;

і (j) – кількість підприємств, представлених на відповідному ринку в період часу t (to).