- •Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній.
- •Предмет, мета і завдання курсу, його місце в системі дисциплін економічного та управлінського циклу.
- •4. Системний та процесний підходи як методологічна база управління к-стю підприємства.
- •6. Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.
- •13. Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” м.Портера та її елементи.
- •14. Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.
- •15. Закони та підзаконні акти, що регулюють конкурентні відносини в Україні
- •16. Рушійні сили ринку та причини змін умов конкуренції.
- •17. Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби
- •18. Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції
- •6. Визначаємо мінімальне (Тміп) та максимальне (Тмах) значення темпу приросту частки ринку для розрахунку середнього квадратичного відхилення темпів приросту за формулою:
- •23. Конкурентна відмінність як основа ринкового успіху підприємства.
- •24. Ключові чинники успіху: поняття та класифікація.
- •25. Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”.
- •26. Ступінь задоволення споживача як головна детермінанта успіху в конкурентній боротьбі.
- •27. Конкурентна перевага як втілення конкурентної відмінності підприємства.
- •28. Властивості конкурентних переваг. Життєвий цикл конкурентної переваги.
- •30. Концепція „Ланцюгу створення вартості” та її застосування при формуванні конкурентних переваг
- •31. Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг
- •32. Види та джерела формування конкурентних переваг
- •33. Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом хх ст.
- •34.Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.
- •35. Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках.
- •36. Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
- •37. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •38. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •39. Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •42. Етапи процесу управління конкурентоспроможністю. Цикл управління конкурентоспроможністю.
- •45. Критерії конкурентоспроможності товарів. Чинники, що визначають конкурентоспроможність товару на ринку
- •46. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів
- •47. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів
- •50. Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •52. Сутність поняття “конкурентна стратегія”. Співвідношення та взаємозв’язок конкурентної стратегії з іншими стратегіями організації.
- •54. Найбільш поширені класифікації стратегій ринкової конкуренції (підхід ф.Котлера, підхід п.Друкера, підхід і.Ансоффа, підхід м.Портера тощо)
- •55. Стратегія надбання конкурентної переваги (загальні стратегії конкуренції)
- •56. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія
- •57. Стратегія конкурентної поведінки підприємства
- •61. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності.
- •62. Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства.
- •64. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
- •65. Міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності.
- •77. Сучасні концепції бізнесу: масова кастомізація.
- •78. Сучасні концепції бізнесу: електронний бізнес
- •80. Сучасні концепції бізнесу: аутсорсінг.
- •81.Сучасні концепції бізнесу: реінжиніринг бізнес-процесів.
80. Сучасні концепції бізнесу: аутсорсінг.
Аутсорсинг – це передача організацією на основі договору певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншій компанії, що спеціалізується у відповідній області.
На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, епізодичний, випадковий характер і обмежених початком і кінцем, на аутсорсинг передаються зазвичай функції по професійній підтримці безперебійної працездатності окремих систем і інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року). Наявність бізнес-процесу є відмінною рисою аутсорсинга від різних інших форм надання послуг та абонентського обслуговування.
Головним джерелом економії витрат за допомогою аутсорсингу є підвищення ефективності підприємства в цілому і поява можливості звільнити відповідні організаційні, фінансові та людські ресурси, щоб розвивати нові напрями, або сконцентрувати зусилля на існуючих, що потребують підвищеної уваги.
Аутсорсинг бізнес-процесів є одним з видів оптимізації діяльності підприємств, що швидко розвитвається, причому найбільше зростання спостерігається у сфері фінансів, інформаційних технологій та бухгалтерського обліку.
Так, зокрема, можна виділити: виробничий аутсорсінг, ай-ті аутсорсинг, аутсорсинг управління знаннями, та аутсорсинг бізнес-процесів.
Аутсорсинг дозволяє компанії-замовнику скоротити витрати і значно знизити трудомісткість і витрати на експлуатацію інформаційних систем і програм, концентруватися на основних бізнес-процесах компанії, не відволікаючись на допоміжні.
Вигоди:
зниження вартості реалізації бізнес-процесу;
підвищення якості товарів та послуг, що випускаються;
зниження ризиків, повязаних з реалізацією бізнес-процесів;
Можливі недоліки:
рівень професіоналізма аутсорсера може виявитись недостатнім;
недостатність ричагів управлінського впливу;
ризики, повязані з порушенням цілісності майна;
збільшення часу вирішення проблем
81.Сучасні концепції бізнесу: реінжиніринг бізнес-процесів.
Вперше класичне тлумачення поняття подано засновниками теорії реінжинірингу американськими фахівцями М. Хаммером (розробник концепції реінжинірингу, професор школи бізнесу Гарвардського університету, якого називали одним з небагатьох найвидатніших “гуру” менеджменту 1990-х років) і Чампі (провідний експерт з упровадження ідей реінжинірингу, що очолює консалтингову фірму CSC Index), які опублікували на початку 90-х років ХХ ст. книгу: “Реінжиніринг корпорації. Маніфест революції в бізнесі”.
Це тлумачення чітко визначає зміст та мету інструментарію. Автори відзначають, що “Реінжиніринг є фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування бізнес-процесів з метою досягнення істотних поліпшень у вартісних та кількісних результатах господарської діяльності організації”. Реінжиніринг бізнес-процесів – це складний комплекс заходів з моделювання бізнес-систем. Його мета – позбутися зайвих компетенцій і функцій, правильно розподілити повноваження і відповідальність між спеціалістами, які мають необхідні для створення вартості компетенції.
Перевагами реінжинірингу є:
чіткий опис діяльності компанії та усіх її підрозділів;
регламентація й однозначне визначення результатів работи кожного співробітника;
легкість автоматизації та інформатизації процесної системи управління;
відповідність вимогам стандартів якості ISO 9000;
скорочення штатів, чіткий опис кваліфікаційних вимог;
прозорість бізнес-системи, легкість впровадження планово-бюджетних механізмів;
гнучкість і свобода вибору при побудові організаційних структур.
Реінжиніринг має грунтуватися на наступних принципах:
організованість на досягнення результатів, а не виконання робіт;
орієнтація процесів на споживачів на споживачів їх результатів;
творче використання інформації – включення обробки інформації у реальну роботу, яка генерує цю інформацію;
централізація ресурсного забезпечення;
синхронізація виконання паралельних робіт;
делегування повноважень щодо прийняття рішень на рівнях виконання робіт.
Основні етапи реінжинірингу:
формування бажаного образу та цілей організації з позиції майбутнього виживання й розвитку;
створення моделі існуючих видів її діяльності та організації загалом;
розробка нової моделі виду діяльності - перепроектування (редизайн) обраних господарських процесів у результаті створення ефективніших робочих процедур;
розробка бізнес – процесів на рівні трудових ресурсів, формулювання нових функцій персоналу;
впровадження перепроектованих процесів;
побудова спеціалізованої інформаційної системи;
широка підтримка створеної моделі.
Чотири ключові характеристики реінжинірингу.
1. Фундаментальний Реінжиніринг покликаний визначити, чим компанія дійсно повинна займатися, а потім - як вона повинна це робити.Реінжиніринг ігнорує те, що є, він націлений на те, що має бути
2. Радикальний Radix (лат.) - "корінь". Звернення до коренів явищ. Здійснити реінжиніринг бізнесу - значить створити бізнес заново, а не внести зміни, удосконалити, модернізувати.
3. Істотний Реінжиніринг покликаний забезпечити потужне зростання результативності, здійснити серйозний прорив.
4 Бізнес-процеси Проведення змін при реінжинірингу направлено на бізнес-процеси. Після реінжинірингу робота компанії має бути орієнтована на процеси, в моделі управління компанією використовується процессний підхід, що знаходить своє відображення в організаційній структурі.
82. Ощадливе виробництво (Lean Manufacturing) – це система організації і управління розробкою продукції, виробництвом, взаємовідношеннями з постачальниками і споживачами, коли продукція виготовляється в точній відповідності до запитів споживачів і з меншими втратами у порівнянні з масовим виробництвом великими партіями. Ціль ощадливого виробництва – ліквідувати дії, які віднімають час, поглинають ресурси, але не створюють цінність, а також формування умов, при яких дії, які залишились, які створюють цінність, вистроюються в безперервний потік, який витягує споживач. Мета концепції ощадливого виробництва – позбутися всіх видів втрат і домогтися максимальної ефективності використання ресурсів. Піонером цього підходу стала компанія «Toyota» яка завдяки його використанню протягом кількох десятиліть стала лідером світової економіки. Існує два підходи до оптимізації втрат – управлінський і технологічний.
83.
84. TQM — не стандарт, а сукупність поглядів на менеджмент компанії, які знаходяться в постійному розвитку та орієнтуються на пошук підходів до забезпечення якості діяльності організації в цілому. Ідеї всеосяжного менеджменту якості закладено в основу міжнародних стандартів ISO 9000:2000, щоб допомогти організаціям усіх видів і розмірів упровадити й забезпечити функціонування ефективних систем менеджменту якості. Такі світові лідери як «Ксерокс», «Моторола», «Тойота», «Сіменс», «Кока-кола», працюють саме в даному напрямку і мають значні здобутки. TQM — це не тільки ефективний спосіб управління бізнесом. Упровадження ідей TQM є можливим лише за умов серйозних змін корпоративної культури сучасних організацій. розглядаючи питання щодо засвоєння принципів TQM сучасними компаніями, слід ураховувати три ключові моменти:
ставлення вищого керівництва до проблем якості та його спроможність проводити зміни, орієнтуючись на лідерські здібності;
орієнтація на залучення персоналу компанії на всіх рівнях управління;
орієнтація на командні методи роботи.
85. Найбільш відомими і авторитетними національними преміями з якості у світі є: японської премії Е. Демінга; американської нагороди в області якості ім. М. Болдриджа; Європейської нагороди за якість [7; 13; 197].
1. Премію Е. Демінга було започатковано в 1951 році, і вона передбачала нагороду компаній за їхні індивідуальні досягнення у сфері застосування принципів управління якістю в масштабах усієї компанії. Вона є найпрестижнішою у світі.
2. Премію М. Болдриджа було започатковано в 1987 році. Вона надається таким категоріям компаній:
виробничим компаніям;
компаніям сфери обслуговування;
фірмам малого бізнесу незалежно від сфери діяльності з чисельністю робітників не більше 500 осіб;
освітнім закладам;
закладам охорони здоров’я.
3. Із 1991 року Європейський фонд управління якістю (ЄФУЯ) та Європейська організація з якості присуджують Європейську премію з якості, яка увібрала в себе найкращу практику вже наявних премій. Це єдина нагорода за якість, що визнається Європейською комісією. В Україні національну нагороду з якості введено в 1996 році за ініціативою Української асоціації якості (УАЯ) та Української спілки промисловців та підприємців за підтримки ЄФУЯ та ЄОЯ.
100 кращих товарів України — Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг). Конкурс на здобуття Премії Співдружності Незалежних Держав за досягнення у сфері якості продукції і послуг.