13. Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” м.Портера та її елементи.

Конкурентне середовще – це результат і умови взаємодії великої кількості субєктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного суперництва і можливість окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію. Важливо те, що конкурентне середовище утворюється не лише і не стільки субєктами ринку, взаємодія яких викликає суперництво, але насамперед – відносинами між ними.

До основних параметрів конкурентного середовища можна віднести такі: основні економічні показники, які нацбільш повно характеризують середовище; конкурентні сили, що діють у межах середовища та їх вплив на ситуацію у ньому; чинники та рушійні сили, що викликають зміни в структурі конкурентних сил; підприємства, шо мають найсильніші та найслабкіші позиції; конкурентні переваги та ключові фактори успіху підприємств.

Конкурентне середовище неможливо чітко відділити від поняття ринок. За обєктом купівлі конкурентне середовище поділяється на: К.С. товарів, К.С.послуг, К.С. інформації, К.С.тредових ресурсів ітд; За теріторіальною ознакою конкурентне середовище поділяється на: світове КС, міжнародне КС, національне КС, міжрегіональне КС, ітд. За моделями конкуренції на ринку поділяється на: КС досконалої конкуренції; КС чистої монополії; КС олігополії, КС монополістичної конкуренції.

Модель “п’яти сил конкуренції” М.Портера є найпоширенішим, потужним інструментом для систематичної діагностики основних конкурентних сил, які впливають на ринок, оцінки ступеня впливу кожної з них та визначення характеру конкурентної боротьби на даному ринку.

Згідно з класичною моделлю, конкурентне середовище формується під впливом таких конкурентних сил, як:

• Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

• Конкуренція з боку товарів, що виробляються фірмами інших галузей і є гідними замінниками та є конкурентоспроможні за ціною;

• Загроза входу в галузь нових конкурентів;

• Економічні можливості та купівельні спроможності постачальників.

• Економічні можливості та торгівельні спроможності покупців.

Крім цих факторів також виділяється так званий «шостий чинник» конкурентного середовища – державна політика у сфері регулювання конкуренції.

14. Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.

Крім 5-ти «класичних» факторів М. Портера також виділяється так званий «шостий чинник» конкурентного середовища – державна політика у сфері регулювання конкуренції.

Проводячи конкурентну політику, держава має на меті створення конкурентних відносин на внутрішніх та міжнародних ринках, удосконалення правил конкуренції, її інституціонального забезпечення. При оцінці державної політики, яка регулює конкуренцію, виділяють такі її основні елементи:

• Антимонопольна політика – визначає засоби та методи контролю й обмеження існуючих монополій, тощо

• Фінансова політика стимулювання конкуренції – регулювання обсягів та умов надання кредитів, депозитних ставок, системи оподаткування, тощо

• Регулювання експорту та імпорту продукції на основі ліцензування та квотування, зміни митної політики.

• Патентно-ліцензійна політика, що законодавчо закріплює права на відкриття, винаходи, ноу-хау.

• Соціальний захист споживачів за допомогою законодавчо закріплених прав споживачів.

Зокрема, в Конституції сказано: «Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції, недобросовісна конкуренція». Також була прийнята низка законів, що регулюють антимонопольні відносини. Українське антимонопольне законодавство покликано забезпечити недопущення зловживання монопольним становищем, контроль за злиттями та поглинаннями, захист прав споживачів, недопущення обмеження конкуренції (зокрема, змов, вибіркових цін, тощо).