Відображення амортизації обліку відбувається таким чином:

	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дт	Кт
1	Нарахована сума амортизаційних відрахувань ОЗ, які використовувалися у виробництві	23		131
2	Відображена амортизація ОЗ, що були використані при підготовці нового виробництва	39
3	Амортизація ОЗ загальновиробничого призначення	91
4	Амортизація ОЗ, використаних адміністрацією	92
5	Амортизація ОЗ, використаних в операціях збуту	93
6	Амортизація ОЗ, використаних при проведенні дослідницьких робіт	94
7	Амортизація ОЗ, використаних при ліквідації наслідків аварій	99
8	Списано суми нарахованого зносу за об’єктом ОЗ, що вибув	131		10

Для розрахунку амортизації необоротних активів встановлені такі строки корисного використання:

• для будівель та споруд – 40 років;

• для автотранспорту – 8 років;

• для нематеріальних активів – 5 років;

∙ для обладнання- 8 років.

Щоб проконтролювати використання та уточнити дані про наявність необоротних активів у терміни, визначені керівництвом установи, здійснюється інвентаризація. Відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 № 90, бюджетні установи зобов’язані проводити інвентаризацію в терміни, установлені відповідно до груп необоротних активів.

Відповідно до чинної практики інвентаризація необоротних активів на ТОВ «Ватра-Укр» проводиться на перше число місяця. Для проведення інвентаризації необоротних активів наказом керівника установи утворюється комісія, до складу якої входять керівник установи (заступник керівника), головний (старший) бухгалтер та працівник установи. Робота комісії розподіляється відповідно за місцем перебування необоротних активів та матеріально відповідальних осіб, при цьому перевірка кожного виду необоротних активів має свої особливості. Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомиться із записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах. Перевіряє наявність документів, що характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, плани будівель по поверхах тощо). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису, форма якого наводиться в таблиці 1, заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У разі встановлення непридатних для експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми ОЗ-3 (затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352) та подаються пропозиції щодо подальшого їх використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять до окремого опису. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА або МШП). При виявленні необлікованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Якщо встановити первісну вартість за фактичними витратами неможливо, виявлені необліковані об'єкти оцінюються за їх справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом, залежно від технічного стану відповідного об'єкта (з оформленням відповідного акта).

Інвентарні об'єкти, що перебувають поза підприємством (на капітальному ремонті, автомобілі в довгострокових поїздках, предмети в прокаті, на переробці тощо), підлягають інвентаризації до моменту їх тимчасового вибуття з підприємства, а якщо це неможливо (наприклад, передача в капремонт задовго до початку інвентаризації), - заносяться до окремого опису на підставі первинних документів та документів, які підтверджують перебування таких засобів у ремонті, користуванні тощо (наприклад, договори на капремонт, платіжне доручення на часткову оплату наданих послуг, квитанції на оплату послуг прокату, акти приймання-передачі поетапного виконання робіт тощо).

На основні засоби, що перебувають в оренді на даному підприємстві, складається окремий опис у двох примірниках з обов'язковою перевіркою відповідних документів, які підтверджують факт отримання в оренду (договір, угода, акт приймання-передачі). Один примірник опису (оформлений належним чином) надсилається (передається) орендодавцю. На основні засоби, передані в оренду, комісія зобов'язана отримати інвентаризаційний опис від орендаря, і тільки на його підставі приймається рішення про включення таких засобів до списків інвентаризації.

Згідно результатів інвентаризації можливі такі записи в бухгалтерському обліку:

№	Зміст записів	Дт	Кт
	Облік нестач ОЗ з виявленням винної особи :
1	Знос списаних ОЗ	131	10
2	Залишкова вартість списаних ОЗ	976	10
3	Сума, що підлягає відшкодуванню винною особою	375	746
4	Сума відшкодування, що підлягає сплаті до бюджету	746	642
5	Сплачена сума відшкодування винною особою	30	375
6	Перерахована сума відшкодування до бюджету	642	311
	Облік нестач ОЗ без виявлення винної особи :
1	Знос списаних ОЗ	131	10
2	Залишкова вартість списаних ОЗ	976	10
	Облік лишків ОЗ:
1	Внесення до активів виявлених ОЗ	10	719

Для забезпечення експлуатаційності та ефективності використання, а також продовження строку служби на ТОВ «Ватра-Укр» основні засоби підлягають періодичним ремонтам (поточному, капітальному). Підприємства самостійно планують витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. В основі поділу ремонтів на капітальний і поточний покладено принцип складності й періодичності проведення ремонтних робіт. Ремонт основних засобів може виконуватися двома способами — підрядним і господарським. При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред'явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірноївартості). Виконані роботи оформляють Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (ф. № 03-2), на підставі якого роблять відповідні записи в інвентарних картках із зазначенням дати і вартості ремонту.

Нематеріальні активи - відносини, які виникають внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності та їх використання у виробничо-господарській діяльності підприємства для отримання доходу.

На «Ватрі» бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснюється щодо кожного об'єкта за такими групами:

- права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові назви тощо);

- права на об'єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, Захист від недобросовісної конкуренції тощо);

- авторські та суміжні з ними права (права на літературні та музичні твори, програми для електронно-обчислювальних машин, бази даних тощо);

- незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи, які представляють собою капітальні інвестиції в їх придбання, створення і модернізацію, використання яких за призначенням на дату складення балансу не відбулося;

- інші нематеріальні активи (права на запровадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

В бухгалтерському обліку нематеріальні активи обліковуються на рахунку 12. який містить такі субрахунки:

121 - "Права користування природними ресурсами";

122 - "Права користування майном";

123 - "Права на знаки для товарів і послуг";

124 - "Права на об'єкти промислової власності";

125 - "Авторські і суміжні з ними права";

126 - "Гудвіл";

127 — "інші нематеріальні активи".

Для ідентифікації витрат, пов'язаних з придбанням (отриманням безкоштовно або по бартеру) саме як нематеріального активу, у підприємства, перш за все, повинне бути відповідне документальне підтвердження існування такого нематеріального активу. Використання права на об'єкти промислової власності регулюються Законами України від 15.12.93 г. № 3688-XII «Про охорону прав на промислові зразки», використання права на знаки для товарів і послуг - Законом України від 15.12.93 г. № 3689-XII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

З типових форм обліку НА затверджений Журнал реєстрації об'єктів промислової власності (форма №  ПВ-4), що використовуються, і Відомість аналітичного обліку нематеріальних активів, яка затверджена приказом Мінфіну України від 29.12.2000 г. № 356. Форма №  ПВ-4 призначена для реєстрації винаходів, корисних моделей, промислових зразків, що використовуються на підприємстві, включаючи ті, право на використовування яких передано за ліцензією. Такий журнал необхідно використовувати для обліку групи НА “Права на об'єкти промислової власності”. Для первинного обліку нематеріальних активів інших груп підприємство має право розробити власні форми, для яких як аналог можуть підійти форми первинного обліку основних засобів, такі як ОЗ - 1,ОЗ - 3, ОЗ - 6, ОЗ - 8, ОЗ - 9, ОЗ - 14. Амортизація нематеріальних активів в бухгалтерському обліку здійснюється щомісячно протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років.

Метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством самостійно виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.

Амортизацію нематеріальних активів на ВАТ „Ватра” нараховують в розмірі 50% їх вартості при передачі в експлуатацію і 50% при їх вибутті.

За чинним законодавством України, фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості в тому, що: • здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях; • дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні та за її межами; • є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їхнього розвитку можуть вирішуватися тільки вкладеннями капіталу в статутні фонди та придбанням контрольних пакетів акцій інших підприємств; • дає змогу підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку; • підприємство має можливість вкладати кошти як у безризикові інструменти, так і в спекулятивні, і, отже, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор; • потребує мало часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами); • виникає необхідність активного моніторингу й оперативності в прийнятті рішень за здійснення фінансових інвестицій, оскіль¬ки фінансовий ринок має високі коливання кон’юнктури; • залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві й ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні (рис. Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані . Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).. До інших поточних інвестицій відносять: 1. Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів). 2. Інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства, які придбані й утримуються для продажу протягом 12 місяців. 3. Інвестиції у спільну діяльність, які придбані й утримуються для подальшого продажу протягом 12 місяців. Порядок обліку фінансових інвестицій і розкриття інформації про них у фінансовій звітності мають відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (П(С)БО 12). П(С)БО 12 мають застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, державних і місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так і за кордоном тощо. Під час придбання всі інвестиції оцінюються й відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які було передано в оплату. Згідно з П(С)БО 12 існують три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, мають охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості (рис. 12.12): За придбання фінансової інвестиції за кошти до її собівартості включаються: ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов’язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов’язані з її купівлею.

Якщо відбувається придбання фінансової інвестиції через обмін на активи, відмінні від коштів, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю цих активів. За придбання інвестиції через обмін на цінні папери власної емісії собівартість визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Цей спосіб має особливість — здійснюється формування статутного капіталу за рахунок залучення активу у вигляді фінансової інвестицій. Собівартість фінансової інвестиції може бути як вищою, так і нижчою справедливої вартості. У цьому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство є власником акціонерних капіталів кількох інших товариств, то такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів, а якщо володіє поточними борговими зобов’язаннями — портфель боргових зобов’язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція. Щодо довгострокових фінансових інвестицій, то їхня оцінка залежить як від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так і від рівня впливу інвестора на операційну та фінансову діяльність підприємства. Через здійснення фінансових інвестицій в акції підприємств можна отримати певні економічні вигоди для інвестора, такі, як дивіденди, установлення контролю тощо. Величина цих інвестицій визначає статус інвестора і є критерієм наявності контролю в нього щодо підприємства.