Висновки

Серед багаточисленних видів спорту, які культивуються у системі фізичного виховання України, футбол займає одне з провідних місць. Важко назвати інший вид спорту, який міг би змагатися з ним у популярності.

Доступність цієї гри, простота інвентаря й обладнання, величезна емоційність ігрових ситуацій, необхідність проявлення волі і мужності при подоланні дій суперників роблять футбол як вид спорту цінним засобом фізичного виховання. Футбол дозволяє без великих матеріальних затрат досягти високого ступеня фізичної підготовленості та розвивати швидкість, силу, витривалість, спритність і багато інших рухових якостей, виховувати сміливість, дисциплінованість.

На сучасному етапі розвитку футболу в Україні гостро постала проблема виховання національних кадрів, не вистачає висококваліфікованих фахівців в галузі спорту, тренерів, викладачів. Найбільш гаряче питання в сучасному футболі є питання легіонерів. Адже надалі могло би бути таке, що за одну з українських команд могли б грати будь хто, тільки не українці.

Актуальне питання виховання власних футбольних кадрів стоїть зараз на першому місці. Популярність футболу серед широких мас населення поступово починає спадати. Раніше стадіони не вміщали всіх бажаючих, а зараз вини майже пустують. Вболівальники бажають бачити швидкісний, технічний футбол - футбол нової спортивної доби, вболівати за українських футболістів та український футбол. Аналізуючи розвиток світового спорту можна сказати про те, що існує тісний взаємозв’язок між рівнями розвитку футболу і спорту взагалі. Сьогодні в Україні футбол може виступати одним з небагатьох, на жаль, чинників єднання нації. Зважаючи на складну економічну ситуацію в країні, необхідно шукати реальні й водночас ефективні шляхи підтримки достатнього фізичного стану молоді, особливо шкільного віку. І урок футболу в загальноосвітніх школах — найбільш придатна форма, зважаючи на фактори, які усім відомі.

Це, по-перше, без перебільшення — всенародна любов до футболу. І по друге, можливість комплексного позитивного впливу на організм, якому піддаються основні життєзабезпечувальні системи: серцево-судинна, дихальна і м"язова.

У другому розділі ми розглянули: планування уроку з фізичної культури у дітей молодшого шкільного віку, організація та побудова уроку,особливості проведення уроку з футболу із школярами молодшого шкільного віку,методи організації учнів на уроці та дозування навантаження.Тому методика навчання елементам гри у футбол на уроках фізичної культури повинна складатися з таких елементів :

1. Передумови (руховийдосвід; необхідний рівень розвитку фізичних якостей; теоретичні знання);

2. Форми навчання; система конкретних завдань для вивчення прийому; типові помилки і шляхи їх профілактики та усунення; система засобів для вирішення кожного завдання та профілактики виникнення помилок; методи та методичні прийоми навчання і тренування; дозування навантажень;організація процесу навчання;

3. Взаємозв'язок технічногоприйому з іншими прийомами та з іншим навчальним матеріалом;

4. Планування кількості уроків і їх розташування протягом навчального року; засоби контролю і самоконтролю.

На підставі аналізу літературних джерел виявлено: в Україні ще не створені належні умови для впровадження у навчальний процес загальноосвітніх шкіл додатковогоурокуз футболу.

У третьому розділі курсової роботи йдеться мова про засоби для підвищення технічної та тактичної підготовки з футболу в 1- 4 класах.

Томузробивши висновок ми дізналися що від того, наскільки повно володіютьучні усім різноманіттям технічних засобів, як вміло й ефективно застосовують їх багато в чому залежить досягнення високих спортивних результатів. Швидкість і надійність, простота й ефективність – от вимоги до техніки футболу в умовах підвищеного темпу гри і збільшеннякількості єдиноборств.За характером ігрової діяльності в техніці виділяються два

великих розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Ці способи мають загальну основу дій і відрізняються тільки деталями.

Умови виконання надають технікоці гри ще більшої різноманітності.

Техніка гри воротаря істотно відрізняється від техніки польового

гравця. Це обумовлено тим, що воротареві дозволено грати руками в

межах штрафного майданчика. У процесі гри воротар користується

необхідним арсеналом техніки польового гравця.

Основною задачею технічної підготовки учнів є доведення спеціальних рухових дій до вищого ступеня автоматизації (тому що увага під час гри

повинна бути спрямована не на спосіб виконання, а на вирішення тактичних задач), а також адаптація до умов ігрової діяльності, формування навички застосування технічних прийомів у різних ігрових поєднаннях. Для вирішення цієї задачі використовується весь комплекс

методів фізичного виховання.

Щодо тактичних дій можна зробити такі висновки:

1. Аналіз науково-методичної літератури з футболу доводить, що питання методики тактичної підготовки учнів висвітлюється досить односторонньо. Проведений аналіз сучасних публікацій засвідчив, що дослідження даної проблеми може доповнити уявлення про закономірності процесу тактичної підготовки учнів.

2. Найбільш ефективними засобами ведення наступальних тактичних дій є комбінації, які базуються на застосуванні діагональних передач, флангові атаки з низовими, переважно прострільними передачами вздовж лінії воріт у завершальній фазі, різноманітні удари у площину воріт з несподіваною траєкторією польоту м’яча з відстані 25 – 30 метрів як в ігрових ситуаціях, так і при виконанні стандартних положень.

3. Якість навчально-тренувального процесу обумовлена максимальним наближенням тренувальних завдань до структури змагальної діяльності учнів (до 80% тренувальних завдань повинні моделювати основні типи ігрових епізодів, при цьому перевагу необхідно надавати моделюванню простих ігрових моментів).

4. Коефіцієнти значущості техніко-тактичних дій гравців різних амплуа, в тому числі, і воротаря. Найбільш значущими для крайніх захисників є відбір м’яча, перехоплення м’яча, гра головою; для заднього центрального захисника – перехоплення, відбір, довгі передачі; для переднього центрального захисника – відбір, перехоплення, гра головою; для опорного півзахисника – довгі передачі, короткі та середні передачі вперед, відбір; для крайніх півзахисників – короткі та середні передачі вперед, довгі передачі, дриблінг; для центрального півзахисника – короткі та середні передачі вперед, дриблінг, удари у площину воріт; для нападників – удари у площину воріт, дриблінг, гра головою. Для воротаря, який приймає участь у техніко-тактичних діях, що характерні для змагальної діяльності польових гравців, найбільш значущими є довгі передачі і короткі та середні передачі вперед. Дані коефіцієнти доцільно використовувати при оцінці техніко-тактичної діяльності учнів на уроці фізичної культури з елементами футболу.

4. Використання методів моделювання з урахуванням особливостей змагальної діяльності в практиці підготовки шкільних команд з футболу позитивно впливає на підвищення техніко-тактичної підготовленості та ефективності індивідуальних, групових і командних тактичних дій.

Список використаних джерел:

1. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна. Підручник для 4 класу. — К.: Форум, 2004. — 172 с.

2. Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2005. - №5. – с.19-20.

3. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко. Підручник для 1 класу. — К.: А.С.К., 2002. — 119 с.

4. Жаркова І.І. Тематичний контроль навчальних досягнень учнів 3-4 класів із курсу Я і Україна. Я і природа // Початкова школа. – 2006. - № 5. – с. 25-27.

5. Жаркова І.І., Мечник Л.А. Уроки з курсу Я і Україна Природознавство 3 клас. – К.: Грамота, 2006. - 2-4с.

6. Казанський Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика. – М.: Просвещение, 1978. – с. 122-145.

7. Кальченко А., Тишковець С. Світ навколо нас. Тварини. — К.: Кобза, 2004. — 308 с.

8. Картель М.В. Ребуси для уроків ознайомлення з навколишнім світом та природознавства // Початкова школа. - 1990. - №3. – с.114-127.

9. Киричук О.В., Романець В.А. Основи психології. — К.: Либідь, 1999. — 622 с.

10. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – с.30-40.

11. Князева Т. Використання методів проблемного навчання на уроках природознавства // Початкова школа. – 2002. – №2. – с. 31-35.

12. Коменський Я. Велика дидактика. – М.: Педагогіка, 1982. – Т.1. – 168с.

13. Мукомела О.Г. Таємниці віків. — К.: Грамота, 2001. — 497 с.

14. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. — К.: Вища школа, 1990. — 297 с.

15. Пакулова В.М., Кузнєцова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – с.91-120.

16. Парасюк І.А., Адамів Г.С., Борисик С.О., Гутник Г.М., Коваленко Є.І. Пізнай себе. — Броди: НДПУ, 2003. — 62 с.

17. Педагогічний словник / За ред.. Ярмаченка М.Д. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 377с.

18. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5т. – К.: Радянська школа,1977. – Т.5. – 210 с.

19. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. — К.: Радянська школа, 1988. — 272 с.

20. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа,1976. – 504 с.

21. Усова А.В. Формування у школярів наукових понять у процесі навчання. – М.: Педагогіка, 1986. – 60с.

22. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения. — М.: Педагогика, 1988. — 414 с.

23. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – М.: Педагогіка, 1974. – 235с.

24. Ушинський К.Д. Человек как предмет воспитания. – М.: АПН РСФСР, 1950. – С.249-251.

25. Ушинський К.Д. Рідне слово. – АПН РСФСР, 1949. – с.22-45.

26. Фіцула М.М. Педагогіка. — К.: Академвидав, 2007. — 553 с.

27. Функція і структура методів навчання / За ред.. В.О. Онищука. – К.: Радянська школа, 1979. – 103с.

28. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів. – К.: Магістр – S, 1998. – 76с.

29. Чала Г.А. Вчимося бути спостережливими й уважними // Початкова школа. – 1995. – №9. – с.20-27.

65