4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Предмет зовнішньоекономічної політики держави складають, головним чином, управління рухом показників платіжного балансу та регулювання валютного курсу. Також на характер зовнішньої економічної кон’юнктури впливають зміни у світовій кон’юнктурі, яка виражається у таких показниках, як світовий рівень цін та світова процентна ставка. При цьому, чим у більшій мірі взаємопов’язано національне господарство з всесвітньою господарчою системою, тим вище взаємний вплив коливань економічної кон’юнктури.

Вибір методів впливу держави на економіку у відкритій системі залежить від режиму регулювання курсу національної валюти.

В умовах фіксованого валютного курсу пропозиція грошей здійснюється Національним Банком в залежності від політики підтримки валютного курсу на заявленому рівні. В цьому разі монетарні способи регулювання економіки протирічать необхідності забезпечення рівноваги. В тому разі, коли Національний банк захоче збільшити пропозицію грошей, ринковий курс національної валюти почне знижуватися. Однак, офіційний курс валюти зостанеться на тому ж рівні і активізується продаж національної валюти Національному Банку по більш високому, ніж ринковий, курсу. Це приведе до зниження грошової маси до первинного рівня. Стимулюючого ефекту можна досягнути лише при девальвації національної валюти.

Таким чином, в умовах фіксованого валютного курсу кредитно-грошова політика недійсна, однак режим фіксованого валютного курсу дозволяє сглажувати коливання в грошової сфері та зоставити стабільним рівень національного доходу.

Фіскальні ж методи регулювання в умовах фіксованого валютного курсу є ефективними, завищення внутрішньої ставки відсотка викличе приплив іноземного капіталу у країну, що приводить до росту попиту на вітчизняну валюту. Щоб забезпечити стабільність валютного курсу, Національний Банк повинен збільшити грошову пропозицію та нова рівновага ринку встановиться при більш високому значенні національного доходу та відсоткової ставки. Таким чином, фіскальна політика в умовах фіксованого валютного курсу є діючою, тому що приводить до росту сукупного попиту та реального національного доходу при сбереженні рівноваги.

При плаваючому валютному курсі не є ефективною фіскальна політика. Причиною цього є те, що зріст внутрішньої ставки відсотка приводить до припливу в країну іноземного капіталу та збільшує попит на вітчизняну валюту. Зріст попиту на вітчизняну валюту приводе до зросту валютного курсу, що знижує чистий експорт. Зниження чистого експорту зменшує зріст сукупного попиту до начального положення. Однак, плаваючий валютний курс захищає економіку країни від різких коливань в попиті та зоставляє стабільним національний дохід.

Кредитно-грошова політика при плаваючому валютному курсі є ефективною. Коли Національний Банк збільшує пропозицію грошей, це викликає зниження внутрішній ставки відсотка та стимулює відтік капіталу поза межі країни. Виникає зріст попиту на іноземну валюту, що знижує валютний курс. Нова рівновага встановлюється при більш високому рівні національного доходу та світової ставці відсотка.