- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Місце макроекономіки в економічній науці. Основні проблеми макроекономіки та їх взаємозв’язок.
- •2. Сутність макроекономічної політики та її види. Головні задачі макроаналізу.
- •3. Інструментарій макроекономічного аналізу. Функції макроекономіки.
- •Висновки
- •Контрольні запитання :
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •Система національних рахунків
- •Валовий внутрішній продукт – головний показник виробництва і доходу
- •3. Методи розрахунку валового внутрішнього продукту
- •Основні макроекономічні показники доходу та національне багатство
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •В чому полягають основні відмінності снр від сбнг?
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність: циклічність, безробіття, інфляція
- •1. Циклічність як форма економічного розвитку світової економіки
- •2. Зайнятість та безробіття як економічна проблема
- •Безробітні – ті, що не
- •3. Причини, зміст та види інфляції
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Макроекономічна рівновага в умовах ринку.
- •Необхідність загальної моделі попиту та пропозиції.
- •Рівновага: реальний обсяг і рівень цін.
- •2. Макроекономічна рівновага
- •3. Економічні концепції про моделі макроекономічної рівноваги
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції
- •1. Інвестиції та фактори інвестування
- •Виробничі інвестиції;
- •2. Споживання та заощадження як функції доходу
- •Проблеми споживання, заощадження та інвестиції в їх взаємозв’язку. Концепції мультиплікатора та акселератора
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 6. Держава як суб’єкт макроекономічного регулювання
- •6.1 Роль держави в економіці. Обмеження ринкового механізму та необхідність державного втручання в економіку України
- •6.2 Класична та кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання і їх основні положення
- •6.3 Альтернативні теорії макроекономічного регулювання: монетариська теорія, теорія адаптивних та раціональних очікувань, теорії економіки пропозиції
- •Висновки
- •Контрольні запитання:
- •Тема 7. Механізм бюджетно-податкової політики.
- •1. Фінансова система держави і принципи її побудови. Державний бюджет та його структура.
- •2. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит. Способи збалансування бюджетного дефіциту. Джерела фінансування бюджетного дефіциту.
- •3. Податки: сутність, функції та види. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Податки як умонтовані стабілізатори економіки.
- •4. Крива Лаффера та можливість її практичного застосування.
- •5.Фінансовий ринок та його структура. Ринок цінних паперів.
- •Ринок цінних паперів
- •Контрольні запитання:
- •Тема 8. Механізм грошово-кредитної політики
- •1. Грошовий ринок. Грошові агрегати. Грошова пропозиція та попит на гроші. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.
- •2. Банківська система. Функцій комерційних банків. Їх зобов`язання та резерви.
- •3. Грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •5. Вплив грошово-кредитної політики на рівень національного виробництва
- •Контрольні запитання:
- •Тема 9. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Відкрита економіка
- •Платіжний баланс та валютний курс
- •Валютний курс
- •Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Економічне зростання
- •Поняття, сутність і цілі економічного зростання
- •Фактори економічного зростання.
- •Екстенсивний і інтенсивний типи економічного зростання
- •Моделі економічного росту
- •Неокейнсианские моделі економічного зростання. Моделі Харрода і Домара.
- •Неокласичні моделі. Модель Солоу
- •А ліва частина вираження являє собою середню продуктивність праці:
- •Проблеми зростання економіки України
- •Контрольні запитання:
- •Список літератури
2. Банківська система. Функцій комерційних банків. Їх зобов`язання та резерви.
Банківська система – сукупність банківських установ, що функціонують на території даної країни у взаємозв'язку між собою.
Банківська система має два рівні. На першому рівні знаходиться Центральний (емісійний) банк. На другому рівні розташовані банки комерційні (депозитні) і спеціалізовані (інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні й ін.) банки.
Банківська система виконує наступні основні функції:
акумуляція тимчасово вільних коштів;
надання вільних коштів у тимчасове розпорядження;
створення кредитних грошей;
кредитне регулювання;
грошова емісія;
імітування (випуск) цінних паперів.
Найважливішою ланкою банківської системи є Центральний банк.
Центральний банк – головна ланка банківської системи, що забезпечує рівновага грошового ринку; посередник уряду в його позикових і кредитних операціях.
Центральний банк відіграє ключову роль у керуванні грошовою масою, валютним курсом і збереженням валютних резервів країни. У більшості країн Центральний банк має виняткове право грошової емісії. Центральний банк у США – це Федеральна резервна система(ФРС), у Великобританії – Банк Англії, у Німеччині – Бундесбанк, у Японії – Банк Японії. ФРС – незалежний урядовий заклад, Банк Англії знаходиться в державній власності і контролюється державою, Бундесбанк у значній мірі діє самостійно, Центральний банк Російської Федерації (ЦБРФ) відповідно до Конституції РФ підзвітний Державній Думі.
Основні задачі Центрального банку:
забезпечення стабільності грошового обігу;
здійснення державної політики в області кредиту, грошового обігу, розрахунків і валютних відносин.
Основні функції Центрального банку:
здійснювати емісію грошей і організацію їхнього звертання;
акумулює і зберігає касові резерви інших кредитних установ;
забезпечує кредитування інших комерційних банків і здійснює контроль за їх діяльністю.
З метою здійснення своїх функцій Центральний банк використовує наступні основні інструменти:
установлює норму обов'язкових резервів для комерційних банків (мінімальну частку депозитів, що комерційні банки повинні зберігати у виді резервів – безвідсоткових вкладів – у Центральному банку;
проводить операції на відкритому ринку (купівля і продаж державних цінних паперів);
установлює дисконтну ставку (ставку рефінансування, тобто ставку, по якій Центральний банк кредитує комерційні банки).
Центральний банк не може цілком контролювати пропозиція грошей, тому що комерційні банки самі визначають величину надлишкових резервів, що впливає на норму банківських резервів і відповідно на мультиплікатор. Центральний банк не може точно спрогнозувати обсяг кредитів, що буде виданий комерційним банкам. Коефіцієнт депонування визначається поводженням населення й інших причин, не завжди зв'язаними з дії Центрального банку.
Комерційні банки – кредитні установи універсального типу, що здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове й інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб за допомогою надання послуг і здійсненням операцій.
Комерційні банки виконують наступні основні функції:
приймають і розміщають грошові внески;
залучають і надають кредити;
роблять розрахунки з доручення клієнтів і банки-кореспондентів їхнє касове обслуговування.
Здійснювані комерційними банками операції підрозділяються на активні і пасивні.
Пасивні операції – залучення грошових ресурсів шляхом прийому депозитів, продажу акцій, облігацій і ін. цінних паперів.
Активні операції – розміщення грошових ресурсів шляхом надання кредитів , покупки акцій і цінних паперів.
Комерційні банки розрізняються:
по приналежності статутного капіталу і способу його формування у формі акціонерних товариств з обмеженою відповідальністю, за участю іноземного капіталу, іноземних банків і т.д.
по видах чинених операцій: універсальні і спеціалізовані;
по території діяльності: регіональні, республіканські й ін.;
по галузевій орієнтації.
Спеціалізовані кредитно-фінансові установи здійснюють кредитування конкретних сфер і галузей економічної діяльності.
Вони виступають у наступних основних формах:
інвестиційні банки, що проводять операції по емісії і розміщенню цінних паперів, залучають капітал, використовують свій капітал на інвестування галузей;
ощадні установи збирають заощадження населення і використовують грошовий капітал на інвестиції в житлове будівництво;
страхові компанії залучають засобу шляхом продажу страхових полісів, фінансують великі корпорації промисловості, транспорту, торгівлі;
пенсійні фонди залучають засобу шляхом емісії боргових зобов'язань;
інвестиційні компанії розміщають серед дрібних власників свої акції і використовують ці засоби на покупку цінних паперів різних галузей економіки.