3.. Види собівартості. Методи визначення собівартості.

За етапами формування витрат взалежності від ступеня готовності продукції до споживання розрізняють такі види собівартісті:

1. Технологічна собівартість - це сума витрат безпосередноь повязана з виконаням технологічних операції (пункти 1-7 в переліку статей калькуляції);

2. Цехова або виробнича собівартість – сума технологічної собівартості і загальновиробничих витрат. Загальновиробничі витрати - це витрати повязані з організацією виробництва у даному цеху та з управлінням ним.

3. Загальнозаводська собівартість - це загальні витрати підприємства повязані з виробництвом продукції даного виду це сума цехової собівартості та адміністративних витрат. Адміністративні витрати - це витрати які повязані з загальним управлінням підприємством ( оплата праці, витрати на отримання основних засобів в яких розташований апарат управління, або які забезпечують його роботу, відрядження);

4. Повні собівартість – всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, витрати повязані з реалізацією продукції називаються позавиробничими.

Методи розрахунку собівартості:

1. Нормативний метод коли всі статті витрат визначаються детально на основі спеціально встановлених норм (витрати матеріалів)

2. Розрахунково аналітичний – прямі витрати визначаються на основі норм, а непрямі розподіляються між видами продукції пропорційно до певних базових показників наприклад у відсотках до заробітньої плати;

3. Параметричний метод - коли витрати на виробництво нового виду продукції чітко повязані з певними технічними параметрами виробу;

4.. Економічний зміст, функції і види цін.

Ціна – це грошове вираження вартості товару. За своєю економічною сутністю ціна відображає суспліьно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, проте вона не абсолютно точно відображає ці витрати.

Функції ціни:

1. Обліково-вимірувальна, ціна служить звсобом вимірювання витрат на виробництво і реалізацію продукції,

2. Стимулююча, ціна сприяє підвищенню ефективності, оновлення асортименту.

3. Розподільча, ціна виступає засобом перерозподілу прибутку між виробниками і продавцями і споживачами.

4. Регулююча функція, ціна забезпечує збалансованість між виробництвом і споживанням, між попитом і пропозицією.

Види цін:

1. Світові ціни, ціни на міжнародних ринках.

2. Гуртові ціни, ціни за якими виробники реалізують свою продукцію для подальшої переробки.

3. Тарифи за перевезенняабо за надання послуг.

4. Роздрібні ціни, ціни за якими продукція реалізуєьться споживачами.

За способом встановлення і регулювання ціни поділяються на:

1. Вільна ціни і тарифи;

2. Договірні ціни і тарифи.

3. Державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи.

1. Вільні ціни і тарифи встановлюються підприємством самостійно з врахуванням попиту і пропозиції на всі види товарів і послуг за винятком тих на які розповсюджується умови договорів, або державне регулювання.

2. Договірні ціни встановлюються за домовленістю між продавцем і споживачем та можуть змінюватися лише за їх взаємною згодою.

3. Державні фіксовані та регульовані встановлюються на:

а) Послуги, роботи ресурси від яких залежить загальний рівень цін продукції яка має соціальне значення ;

б) на продукцію підприємств які займають монопольне становище на ринку.

Ругулювання цін з боку держави відбувається шляхом встановлення:

1. Фіксованих цін і тарифів;

2. Граничних цін і тарифів;

3. Граничних відхилень від фіксованих цін і тарифів;