4.Поняття і предмет аграрного права.

Аграрне право України — це комплексна галузь права, що охоплює сукупність правових норм, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення суб'єктами аграрного господарювання.

Предмет аграрного права — це сукупність однорідних суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галу» права. предметом виступають

аграрні правовідносини, які, по-перше, випливають із спеціальної правоздатності суб’єктів аграрного права, специфіки їх завдань і предмета діяльності.Також предметом є комплексність. Комплексність аграрного права означає, що частина його норм — похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аграрного права є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини.

5. Припинення діяльності фермерського господарства.

Підстави:  1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним(банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. Порядок припинення діяльності фермерського господарства.Рішення приймається:а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського господарства;б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом;в) у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом.

6. Правове регулювання виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств.

Взагалі основні положення господарської діяльності в Україні встановлює КУ, ЦКУ, ГКУ….

Правову діяльності аграрних підприємств врегулювують спеціальні нормативно-правові акти.

До таких актів можна віднести ЗУ "Про колективне сільсько¬господарське підприємство", "Просільськогосподарську кооперацію", “Про споживчу кооперацію”, “Про фермерське господарство”. Особливості правового регулювання конкретного підприємства визначається також його спеціалізацію. Особливості діяльності у певних спеціалізація також регулюють спеціальні заони: “Про насіння і садивний матеріал”, “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”, “Про племінну справу в тваринництві”, “Про ветеринарну медицину”, “Про зерно та ринок зерна в Україні”….. Також не слід забувати і про підзаконними нормативними актами, які регулюють діяльність аграрних підприємств, які приймаються Міністерством аграрної політики України, що звісно також в пеіній мірі за допомогою цих актів регулює їх діяльність, та акти інших міністерств та постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Діяльність аграрних підприємств регулюеться за допомогою таких основних методів….(

7. Методи регулювання в аграрному праві.

Метод аграрного права – це закріплені в нормах права прийоми, засоби і способи впливу на поведінку суб'єктів права, установ у відповідних суспільних відносинах.

Усю сукупність методів правового регулювання аграрних відносин можна поділити на дві основні групи: імперативні і диспозитивні.

Під диспозитивністю методу правового регулювання розуміють таку сукупність прийомів і способів юридичного впливу, при якій характер звернення волі законодавця до волі суб’єктів конкретних правовідносин допускає більш менш їм широкого вибору варіантів своєї поведінки в межах, встановлених правовою нормою (дозволяючі норми). Для аграрного права притаманний більше диспозитивний метод.

Імперативність - це така сукупність прийомів і способів впливу, при якій характер звернення волі законодавця до волі учасників правовідносин припускає суворе обов’язкове встановлення останніми певного способу поведінки (норми зобов’язуючі і забороняючі)

Аграрне право як комплексна галузь права використовує систему (комплекс) різноманітних методів правового регулювання, які утворюють методологію аграрного права. І взагалі кожна галузь права використовує приблизно один і той же комплекс методів, але у різному поєднанні з переважанням одних чи інших методів.

В аграрному праві також можна виділити Рекомендаційний метод(держава розробляє плани розвитку аграрного сектору), Метод реєстрації, Метод ліцензування(держава видає ліцензії для певних видів діяльності) Метод колективного самоврядування та інщі методи.

8. Поняття особистого селянського господарства та його ознаки.

ЗУ " Про особисте селянське господарство".Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму Таким чином, у законодавстві закріплено, що особисте селянське господарство є господарською діяльністю. При цьому відповідно до Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність Однак слід зауважити, що дане визначення господарської діяльності суперечить іншій важливій рисі особистого селянського господарства, зокрема його переважно особистому, а не суспільному характеру. Особисте селянське господарство не має статусу юридичної особи та не підлягає державній реєстрації. Проте законодавцем закріплено необхідність ведення обліку особистих селянських господарств, що здійснюється відповідними радами.Суб'єктами, які мають право на ведення особистих селянських господарств, є будь-які фізичні особи, зокрема громадяни України, особи без громадянства та іноземні громадяни, які набули у встановленому законом порядку земельні ділянки для ведення таких господарств. З цього випливає ще одна ознака особистого селянського господарства – використання земель в особистому селянському господарстві як основного засобу виробництва. Законодавством закріплені такі дві форми використання земель для ведення особистого селянського господарства: оренда земельної ділянки та право власності на землю Основним видом діяльності особистого селянського господарства є виробництво, переробка та споживання сільськогосподарської продукції, реалізація її надлишків та надання послуг, в тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Ще однією особливою рисою особистого селянського господарства є ведення такого господарства особами, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах та спільно проживають. Селянському господарству притаманні такі ознаки: по-перше, це — форма виробництва, яка ґрунтується на рівноправних формах власності на землю, на приватній власності громадян, по-друге, це — сукупність майна, що має вартісне вираження, ціну й належить громадянам на праві спільної сумісної власності; по-третє,-особисте.