1. Зв’язне мовлення, суть його та шляхи оволодіння молодшими школярами.

Розвиток мовлення у методиці розглядається як “основоположний, природний принцип, що пронизує і об’єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів” (програма) [44.15]

Терміном “зв’язне мовлення” ще називають розділ методичної науки, завдання якого навчити дітей розуміти, будувати висловлювання з дотриманням норм літературної мови [37.6]

У навчанні зв’язного мовлення важливо дотримуватись наступних методичних принципів:

• зв’язку роботи з розвитку мовлення і мислення;

• взаємозв’язку усного і писемного мовлення,

• зв’язку роботи розвитку мовлення з вивченням граматичного, орфографічного матеріалів та уроками читання [36.24]

Найбільш перспективний шлях реалізації цих завдань – такий спосіб організації навчання зв’язного мовлення, за якого матеріал засвоюється від загального до конкретного. Цей шлях враховується у програмі і визначається три етапи володіння способами мовленнєвої діяльності:

1) початкове ознайомлення із способами побудови висловлювань під час вивчення розділу “Текст”;

2) розвиток комунікативних умінь у їх взаємозв’язку у вивченні граматичного і орфографічного матеріалів;

3) навчання розповідей, описів, міркувань на спеціальних уроках розвитку мовлення [44.15]

Початковий курс рідної мови починається розділом “Текст”. На прикладах вчитель допомагає зрозуміти, як творити будь-яке зв’язне висловлювання. Ці уміння удосконалюються при вивченні інших розділів: “Речення”, “Слово”, “Звуки і букви”. Про розвиток мовлення вчитель мусить дбати протягом усього періоду навчання мови у початкових класах[47.141]

Під час вивчення граматики з метою розвитку мовлення вчитель використовує комплексні вправи. Їх мета – поєднати два нерозривні процеси засвоєння теоретичних знань і використання їх під час спілкування [36. 40]

Комплексні вправи – це текст у поєднанні з картиною, малюнком, кадрами діафільму. Вони мають бути насичені відповідними орфограмами і мати зміст, матеріал для бесіди [36.41]

Отже, розвиток мовлення та шляхи його оволодіння молодшими школярами – фундамент для формування умінь сприймати, відтворювати і будувати зв’язні висловлювання різних типів і стилів.

1.2. Розвиток сприймання, уяви, мислення – основа словесної творчості.

Важливу функцію у процесі сприймання виконує мовлення, яке визначає сутність людського сприймання. Мовлення надає сприйманню людини довільного характеру, пов'язує сприймання з людською особистістю [15.43]

У людини сприймання тісно пов'язане з мисленням, розумінням сутності предмета . Мовленнєве оформ­лення думки сприяє більшій чіткості, ясності, послідовності самої думки. Оволодіння мовою - запасом слів і граматичною системою, яка дозволяє вибудувати ці слова в речення і тексти, створює передумови для удоско­налення думки, для розвитку мислення.

Мислення ширше за мовлення, воно спирається не тільки на мову.

Мовлення служить основним засобом вивчення мислення ; рівень розвитку мовлення є найважливішим критерієм розумового розвитку.

Отже, мовлення невідривне від мислення, розвивається на основі мислення, є фундаментальною складовою словесної творчості .

Також, в словесній творчості важлива роль належить уяві – найважливішому пізнавальному процесу, який входить до складу будь-якого творчого акту як суттєва передумова засвоєння знань, що вимагають умінь уявляти конкретні ситуації, що не мали місця в попередньому досвіді дитини. Опанування мови і мовлення – запорука засвоєння дитиною різноманітного досвіду .

На думку вчених : Венгера Л.А., Вовчик-Блакитної М.В., Волощука С.І., Дяченка О.М., Давидова В.В., Запорожець О.В., Костюка Г.С., Кулачківської С.Є., Подьякова М.М. , Артемова Л.В., Жуковської Р.Й., Ельконіна Д.Б., Іванкової Р.А., Короткової Н.О., Леонтьєва О.М. саме розвитком уяви можна пояснити появу творчої діяльності в шкільному віці, адже своєрідність її виявляється в тому, що виникає можливість її протікання від думки до ситуації, а не від ситуації до думки. Діти починають все більше уваги приділяти ідеї, тобто задуму свого твору, який відображає сюжет малюнка, гри чи казки. Уява створює в наочних образах такий схожий і разом із тим відмінний від буденності перетворений світ, ніж той, що був даний у повсякденному житті. Формування уяви відбувається саме у творчій діяльності і залежить від сили і характеру перекомбінування образів [15.43]

Отже, роль сприймання,уяви , мислення у формуванні дитячої словесної творчості очевидна, оскільки здібність відтворювати, створювати різноманітні художні образи, описувати їх словесно, поширює, розвиває творчий потенціал дитини, формує естетичне ставлення до довкілля, створює передумови для гармонійного розвитку особистості молодших школярів.