1.2 Фінансовий леверидж
Одна з головних задач розробки стратегії забезпечення фінансової безпеки підприємства - максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цього завдання є "фінансовий леверидж" [6].
Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал [7].
Показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу. Він розраховується за наступною формулою (1) :
(1)
де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу,%;
Снп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів),%;
ПК - середній розмір відсотків за кредит, який сплачується підприємством за використання позикового капіталу,%;
ЗК - середня сума позикового капіталу;
СК - середня сума власного капіталу.
Розглядаючи формулу розрахунку ефекту фінансового левериджу, можна виділити в ній три основні складові:
1.
податковий коректор фінансового
левериджу
,
який показує в якому ступені проявляється
ефект фінансового левериджу у зв'язку
з різним рівнем оподаткування прибутку.
диференціал фінансового левериджу
,
який характеризує
різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.
коефіцієнт фінансового левериджу, котрий характеризує суму
позикового капіталу, використовуваного підприємством, у розрахунку на одиницю власного капіталу. Визначається за формулою (2):
(2)
Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано управляти ефектом фінансового левериджу у процесі фінансової діяльності підприємства.
Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, так як ставка податку на прибуток встановлюється законодавчо. Разом з тим, в процесі управління фінансовим левериджем диференційований податковий коректор може бути використаний в наступних випадках [8]:
а) якщо з різних видів діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;
б) якщо по окремим видам діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;
в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;
г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюються свою діяльність в державах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку. У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподаткування), можна знизивши середню ставку оподаткування прибутку підвисить вплив податкового коректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).
Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу. Цей ефект виявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства, перевищує середній розмір відсотку за використовуваний кредит (що включає не тільки його пряму ставку, але й інші питомі витрати по його при залученні, страхування та обслуговування), тобто якщо диференціал фінансового левериджу є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджу, тим вище за інших рівних умовах буде його ефект.
У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу в процес управління ефектом фінансового левериджу. Цей динамізм обумовлен дією ряду факторів. Перш за все, в період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових засобів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства.
Крім того, зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик. При певному рівні цього ризику (а відповідно і рівні загальної ставки відсотка за кредит) диференціал фінансового левериджу може бути зведений до нуля (при якому виконання позикового капіталу не дасть приросту рентабельності власного капіталу) і навіть мати негативну величину (при якій рентабельність власного капіталу знизиться, тому що частина чистого прибутку, що генерується власним капіталом, буде йти на обслуговування використованого позикового капіталу за високими ставками відсотка) [9].
Нарешті, в період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. В цих умовах негативна величина диференціала фінансового левериджу може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.
Формування негативного значення диференціала фінансового левериджу за будь-якої з перерахованих вище причин завжди приводить до зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цьому випадку використання підприємством позикового капіталу дає негативний ефект. Коефіцієнт фінансового левериджу є тим важелем (leverage у дослівному перекладі - важіль), який мультиплікує (пропорційно мультиплікатору або коефіцієнту змінює) позитивний або негативний ефект, одержуваний за рахунок відповідного значення його диференціала.
При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового левериджу мультиплікує ще більший приріст його ефекту (позитивного чи негативного в залежності від позитивної або негативної величини диференціала фінансового левериджу). Аналогічно зниження коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний чи негативний ефект. Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового левериджу є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку [10].
Аналогічним чином, при незмінному коефіцієнті фінансового левериджу позитивна чи негативна динаміка його диференціала генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати. Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства в процесі його стратегічного розвитку.