Біопсихічні властивості людини база знань

Індивід, природна організація людини, спадкове, вроджене, стать, вік, конституція, астенічний тип, пікнічний тип, атлетичний тип, властивості нервової системи, ліва півкуля, права півкуля, функціональна асиметрія великих півкуль, художник, мислитель, задатки, темперамент, загальна психологічна активність, моторна активність, емоційна активність, сензитивність, реактив­ність, ак­тивність, пластичність, ригідність, екстравертивність, інтровертив­ність, меланхолік, сангвінік, флегматик, здоров’я, психосоматика, соматичні захворювання, нервові та психічні захворювання, зміни поведінки при захворюванні.

Основні положення

Психіка людини може сформуватися та успішно функціонувати лише за певних біологічних умов: температура тіла, обмін речовин, наявність головного мозку тощо. Існує достатня кількість подібних біологічних параметрів, без наявності яких людська психіка нормально існувати не буде.

Можна назвати наступні природні особливості організму людини, що мають особливе значення для психічної діяльності: вік, стать, конституція людини, рівень гормональної активності, нейродинамічні особливості мозку, асиметрія великих півкуль.

Всі ці ознаки впливають на психічні прояви людини і характеризують її як індивіда. Індивід — це характеристика людини як біологічної істоти, як представника свого роду Homo sapiens. Індивід — продукт біологічної еволюції.

Ознаки індивіда є спадковими та вродженими утвореннями. Спадкове — це те, що передається людині від її предків (морфологічні, фізіологічні, біохімічні особливості організму) через генотип.

Спадково людина отримує:

• будову нервової системи, органів чуття;

• фізичні ознаки — загальні для всіх (скелет, руки, прямоходіння тощо);

• особливості типу вищої нервової діяльності;

• біологічні потреби (їжа, самозбереження…) та інше.

Вроджені передумови — те що людина отримує в процесі внутрішньоутробного розвитку.

Інколи можна спостерігати вроджені відхилення, причинами яких є:

• мутації (зміни у генетичному апараті, хвороба Дауна (наявність зайвої хромосоми);

• вплив на вагітність деяких тератогенних факторів: інфекційні захворювання, радіактивне опромінювання, ліки.

Внутрішньоутробний період дуже важливий для подальшого розвитку дитини. Ще ненароджена дитина «слухає» свою матір, відчуваючи її емоційний стан. Емоційні зони мозку починають функціонувати вже на 4-му місяці вагітності.

Проводився експеримент, у двох ситуаціях слідкували за емоційним станом дітей, що тільки народилися:

1. коли включали магнітофон із записом биття серця спокійної жінки, то діти заспокоювались, деякі навіть засинали;

2. коли включали магнітофон — схвильованої, емоційно напруженої жінки, то діти починали плакати, хвилюватися.

Індивідні особливості продовжують формуватися та змінюватися в онтогенезі. Наприклад, астенічну будову тіла за допомогою занять спортом можна зробити атлетичною; а атлетичну — не підтримуючи тонус м’язів, не слідкуючи за балансом та об’ємом їжі, чи перехворівши — пікнічною.

Також до біопсихічних властивостей належать біологічні потреби (голод, спрага, сексуальний потяг тощо), прості емоційні реакції (радість, гнів, страх тощо) і психофізіологічні функції (сенсорні, моторні, вербально-логічні). Ці три підструктури підвладні безпосереднім впливам віку (ріст, дозрівання, зрілі зміни, старіння, старість) та нейродинамічним і конституційним особливостям людини. Всі ці ознаки впливають на розвиток та прояв задатків і темпераменту (рис. 5).

Задатки — генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особ­ливості нервової системи, органів чуття, головного мозку, які є індивідуально-природною передумовою формування та розвитку здібностей.

Задатки обумовлюють:

• різні шляхи формування здібностей

• рівень досягнень, швидкість розвитку.

Рис. 5. Схема індивідних особливостей людини (за Б. Г. Ананьєвим)

Темперамент — сукупність індивідуальних властивостей, що характеризує динамічну та емоційну сторони поведінки людини. Риси темпераменту є сталими, константними. Виділяють такі компоненти, які визначаються темпераментом:

• загальна психологічна активність, що по-різному проявляється у людей: від в’ялості, інертності, пасивності до енергійності, активності, прагнення до дії. Між цими двома полюсами знаходяться представники різних типів темпераменту;

• моторна активність, що показує стан активності рухового та мовнорухового апарату. Проявляється в швидкості, силі, різкості, інтенсивності м’язових рухів та мови людини, її зовнішньої рухливості чи стриманості, говірливості чи мовчазності;

• емоційна активність проявляється у вразливості (чутливість та сприйнятливість до зовнішніх та внутрішніх впливів), імпульсивності, емоційній лабільності (швидкість зміни емоційних станів).

До рис темпераменту відносяться такі психічні властивості:

• сензитивність — виникнення психічної реакції на зовнішній подразник найменшої сили

• реактивність — сила емоційної реакції на зовнішні чи внутрішні подразники

• активність, що показує наскільки активна людина в своїх діях, вчинках, доланні перешкод

• темп реакцій — швидкість протікання психічних процесів і реакцій

• пластичність та ригідність — гнучкість, легкість, адаптивність до нових умов, або навпаки, інертність, важкість в пристосуванні до змін

• екстровертність — спрямованість особистості зовні, на отчуючих людей, предмети, події інтровертність — спрямованість особистості на себе, власні переживання та думки.

Темперамент відображається лише у формально-динамічних перебігах поведінки людини. Він не охоплює сутнісного прояву, не характеризує погляди, інтереси, переконання, риси характеру (добрий, підлий, лінивий, пунктуальний, альтруїст, егоїст тощо) та ін.

Виділяють чотири основні типи темпераменту: холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик. Кожний тип характеризується певними психічними особливостями, їх сполученням та взаємодією.

Розуміння та знання біопсихічних властивостей, разом із психосоціальними властивостями (які будуть розглянуті в наступному розділі) допомагає відповісти на запитання: що є людина?

Л ітература

1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. — М., 1977. — С. 187—211.

2. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. — Л., 1988. — С. 296—311, 337—391.

3. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. — Ч. 1. — К., 1999. — С. 39—69.

4. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: Основні положення. — К., 1999. — С. 78—97.

5. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Ме­щерякова. — М., 1996. — С. 52.