2. Комплексні, що характеризують декілька властивостей виробів (або послуг), включаючи витрати пов’язані з розробкою, виробництвом та експлуацією.

В якості прикладу розглянемо коефіцієнт готовності (К_г), який для певного виду виробів розраховується за формулою:

К_г = Т  (Т + Т_в), (86)

де Т – напрацювання виробу на відмову (показник безвідмовності);

Т_в – середній час відновлення (показник ремонтопридатності).

Представлений коефіцієнт (К_г) характеризує дві властивості виробу – безвідмовність та ремонтопридатність. В свою чергу:

Т_в = Т_n + Т_у, (87)

де Т_n – середній час на пошук відмови;

Т_у – середній час на усунення відмови.

З формули випливає, що ремонтопридатність – складна властивість виробу відносно (Т_n )та (Т_у). Отже, відносно (К_г) показник (Т_в) можна розглядати, як одиничний, а відносно (Т_n) та (Т_у) – як комплексний.

3. Одиничні, що характеризують одну із властивостей продукції. Вони включають,[8, -с. 120-121; 17, -с. 226-227; 42, -с. 31-34] наступні показники:

• призначення, тобто придатність продукції до використання за призначенням (або область /сферу/ її застосування);

• надійності та довговічності (надійність – властивість виробу зберігати технічні параметри в заданих межах та фіксованих умовах експлуатації; довговічність – властивість виробу зберігати працездатність за певних режимів та умов експлуатації до руйнування або іншого граничного стану);

• технологічності, (надають уяву про ефективність конструкції машин та технології їх випуску);

• ергономічності, (визначають систему: людина – виріб – середовище та враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини);

• естетичності, що характеризують такі властивості продукції, як виразність, оригінальність, відповідність середовищу, стилю, моді тощо;

• стандартизації та уніфікації, що характеризують ступінь використання в продукції стандартних виробів, вузлів, деталей, та рівень їх складових частин;

• патентно-правові, що характеризують ступінь використання вітчизняних винаходів в даному виробі та можливість без перепон реалізувати продукцію, як всередині країни, так і за кордоном (показник патентного захисту та патентної чистоти);

• транспортабельності, що характеризують пристосованість продукції до перевезення певними транспортними засобами та до відповідних навантажувально-розвантажувальних робіт.

• економічні, що характеризують затрати на розробку, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації. До них відносяться: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність виробу, експлуатаційні видатки як в абсолютному відображенні, так і на одиницю основного показника призначення виробу.

• безпеки;

• екологічні .

Методи кількісного вимірювання показників якості продукції [8, -С. 121; 17, -С. 230-232; 25, -С.349; 42, -С. 34-36].

Методи кількісної оцінки якості продукції вивчає спеціальна наука – кваліметрія

Кількісне значення показників якості продукції визначають залежно від способу отримання інформації наступними методами:

• вимірювальний, передбачає використання інформації, що отримується за допомогою технічних засобів вимірювання (інструментів або приладів);

• реєстраційний, базується на інформації, що отримується шляхом реєстрації та підрахунку числа певних подій (наприклад, відмов або пошкодженнь при випробуваннях). Ним можуть визначатися, зокрема, показники безвідмовності, технологічності, ремонтопридатності, патенто-правові тощо.

• розрахунковий, ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей.

• органолептичний, ґрунтується на аналізі сприйняття людських органів відчуття: зору, слуху, нюхання, смаку, дотику.

• соціологічний, здійснюється на основі збору та аналізу думки фактичних або можливих споживачів про продукцію шляхом усних опитувань, анкетування тощо.

• експертний, реалізується на основі рішення, що приймається фахівцями-експертами (напр., товарознавцями, дегустаторами, дизайнерами тощо).

Способи відображення показників якості [42, -С. 35-36]

Показники якості продукції, що визначені за допомогою вище поданих методів можуть бути репрезентовані трьома способами:

• розмірний, репрезентує показники якості продукції у певній фізичній розмірності (напр., м/сек.; кВт-год/грн. тощо). Показники, що відображені у грошових одиницях відносять до економічних. За їх допомогою можна кількісно охарактеризувати найрізноманітніші властивості продукції (напр., технологічність, ремонтопридатність, транспортабельність тощо). Показники, розмірність яких відображається одночасно у грошових та натуральних одиницях виміру називають техніко-економічними.

• безрозмірний, передбачає відображення показників якості у процентах або частках одиниці. До числа показників відображених даним способом відносяться: показники стандартизації та уніфікації; патенто- правові; процент корисної компоненти в продукції тощо.

• бальний, ґрунтується на використанні умовної системи розмірності у балах і як правило, при оргоноліптичному методі визначення показників якості продукції.

Розглянута система показників використовується для визначення рівня якості, [41, -С. 71-72].

Рівень якості – це відносна характеристика, що ґрунтується на порівнянні сукупності показників якості даної продукції з відповідною сукупністю базових показників, тобто показник якості продукції, що оцінюється, наприклад – Р₁ співставляється з базовим Р_{1 баз}, Р₂ – з Р_{2 баз}, ..., Р_{n баз} (n – число показників якості, що порівнюються).

При цьому для кожного з показників розраховується відносні показники якості продукції, що оцінюється за формулою:

К_і = Р_і  Р_і ^баз., (88)

або

К_і = Р_і ^баз.  Р_і , (89)

де Р_і – числове значення і-го показника якості продукції, що оцінюється;

Р_і ^баз. – числове значення і-го показника якості базового показника.

Формула (88) використовується, коли збільшенню абсолютного значення показника якості відповідає покращення якості продукції. За цією формулою необхідно обрахувати відносний показник якості для потужності, терміну служби, продуктивності, коефіцієнта корисної дії тощо.

Вставка – приклад,[41, -С.72]:

Термін служби верстата, виготовленого на першому заводі – 8 років, на другому – 12 років. Базове значення цього показника якості – 10 років. Збільшення терміну служби означає покращення якості. Визначаючи відносний показник якості за (88), отримаємо: Кт.с. (1) = Рт.с.  Рт.с. баз = 8  10 = 0,8; Кт.с. (2) = 12  10 = 1,2. Відповідно, на першому заводі розглядаємий показник якості – нижчий за базовий, а на другому – вищий.

За формулою (89) відносний показник якості визначається тоді, коли збільшення абсолютного значення показника відповідає погіршенню якості продукції. За цією формулою визначають відносний показник для: собівартості; витрат матеріалів, палива, енергії; трудомісткості, оскільки в цих випадках покращення якості визначається зменшенням абсолютного значення одиничного показника.

Вставка – приклад,[41, -С.72]:

Трудомісткість виготовлення виробу складає – 200 нормо-годин, а її базове значення – 180 нормо-годин. Тоді згідно (89): Ктр = Ртр.б.  Ртр = 180  200 = 0,9, тобто розглянутий одиничний показник якості виробу нижче за базовий.

При розгляді оцінок рівня якості продукції можуть виникнути наступні випадки:

1. Усі відносні показники > 1.

2. Усі відносні показники < 1.

3. Усі відносні показники = 1.

4. Частина відносних показників > 1, а решта = 1.

5. Частина відносних показників < 1, а решта = 1.

6. Частина відносних показників  1, а решта < 1.

Для першого, третього та четвертого випадків однозначно можна стверджувати – рівень якості продукції, що оцінюється не нижчий за базовий, а для другого та п’ятого випадків – нижчий за базовий.

Для шостого випадку необхідно усі показники поділити за значимістю на дві групи. До першої групи слід включити показники, що визначають найсуттєвіші властивості продукції, а до другої – другорядні. Якщо всі відносні показники першої групи  1, а в другій більша частина показників також не < 1, то можна стверджувати, що рівень якості продукції, що оцінюється не є нижчим від базового. У протилежному випадку оцінку рівня слід провести у якийсь інший спосіб. Приміром для порівняння можна використати комплексні або узагальнюючі показники якості продукції:

К = Q_оц.  Q_баз, (90)

де Q_оц. – узагальнюючий показник якості продукції, що оцінюється;

Q_баз. – узагальнюючий показник якості, що прийнято за базу.

Розкриття змісту питання 7.3

Ключові терміни та поняття:

• Оптимізація рівня якості;

• Чинники оптимізації;

• Критерії оптимізації;

• Графічний спосіб оптимізації

Оптимізація рівня якості [41, -С. 26-28]

Необхідність оптимізації рівня якості продукції викликається щонайменше двома моментами:

• зростанням вимог щодо якості продукції у її споживачів.

• моральним старінням продукції, що виготовляється.

Оптимальне значення показника якості продукції є таким при якому досягається:

• або найбільший ефект від експлуатації (споживання) продукції при заданих затратах на її створення та експлуатацію (споживання);

• або заданий ефект за щонайменших затрат;

• або щонайбільше співвідношення між ефектом та затратами.

Під ефектом розуміють повне або часткове досягнення певних технічних, економічних або соціальних цілей.

Досягнення оптимального рівня якості продукції повинно виходити не тільки з необхідності зменшення затрат на її виготовлення, але і із доцільності збільшення показників якості продукції.

Наприклад, не має жодної причини закладати довговічність деяких деталей та вузлів машини в 20 років, якщо термін морального та фізичного зношення як в цілому, так і окремих вузлів не перевищує 10 років.

Слід закладати та забезпечувати такі показники якості окремих деталей та вузлів, що визначаються терміном морального та фізичного зношення в цілому. Якщо, наприклад, довговічність окремих вузлів виробу складає 2; 4; 6; 10 років, то довговічність виробу в цілому визначається найслабкішим вузлом, тобто – 2 роки. В даному разі необхідно підвищити якість найбільш слабких вузлів, намагаючись довести до оптимального рівня – морального та фізичного зношення.

У більшості випадків необхідним є підвищення не всіх показників якості продукції, а лише деяких з них. Припустімо, нам необхідно обробити на токарному верстаті валик за таких даних:

Діаметр, (мм)	Заданий рівень якості
50  1	Дуже низький
50  0,5	Низький
50  0,05	Середній
50  0,01	Високий
50  0,001	Дуже високий
50  0,000 000	Недосяжно високий

Розглянемо, як зміниться собівартість продукції залежно від рівня якості . За досить низького її рівня все одно прийдеться нести певні витрати у виробництві: на матеріали, заробітну плату тощо. При підвищенні рівня якості(див. рис. 35), затрати на початку зростатимуть повільно, оскільки виробництво легко справляється з заданими вимогами, однак надалі підвищенням якості супроводжується різким збільшенням затрат.

За подальшого підвищення вимог щодо якості в кінці кінців досягається така межа, коли ні обладнання, ні робітники не в змозі забезпечити якість, і, щоби ми не робили – досягнути цього рівня (недосяжно високого) неможливо. Затрати спрямовуються у безкінечність.

Низький Оптимальний Високий