Основні категорії педагогіки.

Педагогічні категорії – це основні педагогічні поняття, що виражають наукові узагальнення.

Виховання – це цілеспрямований, спеціально організований процес передачі соціального досвіду від старшого покоління молодшому, що здійснюється спеціально підготовленими та уповноваженими на це суспільством людьми у певних навчально-виховних закладах.

Навчання – це цілеспрямований, спеціально організований та керований процес взаємодії вчителів і учнів спрямований на засвоєння учнями знань, умінь і навичок, формування у них світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, закріплення навичок самоосвіти.

Джерела педагогічного знання:

1. Багатовіковий досвід виховання та навчання, що закріплений у способі життя, традиціях, звичаях людей, народній педагогіці.

2. Філософські , соціологічні, психологічні наукові праці.

3. Поточна світова та вітчизняна практика виховання та навчання.

4. Результати спеціально організованих педагогічних досліджень.

5. Досвід педагогів-новаторів.

6. Художні твори про дитинство, школу, вчителів.

7. Мемуарна література.

8. Публіцистичні статті в періодичній пресі по проблемах виховання та навчання.

9. Статті науковців і педагогів-практиків у педагогічних журналах, збірниках, вісниках.

Зв’язки педагогіки з іншими науками

Педагогіка є частиною єдиної науки про людину та середовище її проживання. Ділення на окремі науки відбулося для поглиблення пізнання, але при цьому була втрачена широта пізнання. Тому ми говоримо про зв’язки між різними науками.

Сьогодні практично не знайти науки, від якої педагогіка не брала б чогось для дослідження свого предмету і не віддає взамін свої наробки з проблем навчання, освіти, виховання, управління.

Філософськи науки (діалектичний та історичний матеріалізм, наукознавство, соціологія, етика, естетика тощо) допомагають визначити мету та сенс виховання, враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, згідно до оперативної інформації про зміни в науці і суспільстві корегувати спрямованість виховання.

Анатомія та фізіологія людини складають базу для розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності і типологічних особливостей нервової системи, розвитку і функціонування органів чуттів, опорно-рушійного апарату, серцево-судинної і дихальної системи.

Психологію цікавить розвиток психіки, а педагогіку – ефективність тих виховних впливів, які призводять до бажаних змін у внутрішньому світі та поведінці людини. Тому майже кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ психології (дидактика – на теорію пізнавальних процесів, теорія виховання – на психологію особистості тощо).

Кібернетика – наука про управління складними системами та його закономірності. Природно, що педагогіка використовує дані кібернетики для своїх цілей.

Педагогіка загалом зв’язана з усіма науками, тому що будь-якій науці потрібно вчитися та набувати відповідних завданням цієї науки якостей. А там, де є навчання і виховання, там є і педагогіка. Доки існує рід людський, буде існувати і ця наука.

Система педагогічних наук

• дошкільна педагогіка – досліджує питання виховання та навчання дітей дошкільного віку;

• педагогіка школи - досліджує питання виховання та навчання у шкільному віці;

• педагогіка професійно-технічної освіти - досліджує питання виховання та навчання в закладах професійної освіти;

• виробнича педагогіка - досліджує питання виховання та навчання в виробничих колективах;

• педагогіка вищої школи - досліджує питання виховання та навчання студентів вищих навчальних закладів;

• педагогіка післядипломної освіти - досліджує питання безперервної освіти;

• військова педагогіка - досліджує питання виховання та навчання під час служби у війську;

• соціальна педагогіка (сімейна педагогіка, пенітенціарна педагогіка, профілактична педагогіка);

• реабілітаційна педагогіка - досліджує питання виховання та навчання дітей в післястресових ситуаціях;

• історія педагогіки – вивчає історію розвитку педагогічних ідей і шкільництва;

• педагогіка безперервної освіти - досліджує питання виховання та навчання дорослих;

• предметні методики навчання – досліджують проблеми викладання окремих навчальних предметів;

• спеціальна педагогіка (тифлопедагогіка – виховання та навчання тих, що слабо бачать і сліпих, сурдопедагогіка - виховання та навчання тих, що слабо чують і глухих, олігофренопедагогіка - виховання та навчання дітей, що мають вади розумового розвитку);

• порівняльна педагогіка – вивчає педагогічні системи різних країн світу;

• логопедія – наука про виправлення вад мовлення дітей та дорослих;

• загальна педагогіка;

• теорія виховання;

• дидактика;

• школознавство;

• виправно-трудова педагогіка – досліджує специфіку навчання та виховання в місцях відбуття покарань;