Методи активного впливу на індивіда чи колектив як суб’єктів життєдіяльності.

1. Методи звернення до свідомості:

• Приклад – спосіб впливу. що переростає у самовплив в результаті засвоєння дитиною морально-естетично привабливого ідеалу, зразка (популярна особа, герой твору мистецтва);

• Роз’яснення – прийом прямого вербального впливу на свідомість дитини шляхом звернення до розуму. Як різновид виступають настанова, повчання, повчання, пояснення.

• Очікування радості – наповнення життя дитини оптимізмом, цікавістю, привабливістю, емоційним піднесенням, мобілізація її духовних і фізичних сил. Це полегшує дітям процес подолання труднощів на шляху до бажаної мети. Важливо враховувати рівень розвитку дитячих потреб, переключати установку дітей з очікування задоволення матеріальних потреб на прагнення до оволодіння духовними цінностями.

• Актуалізація мрії – прийом постановки дальньої перспективи особистості. Формує цілеспрямованість як якість особистості, зміцнює волю.

• Зняття напруги в стосунках – попередження вибухових ситуацій в колективі, загрозливих психічних напружень у окремих учнів, ослаблення дії на дитячу психіку моральних струсів ті травм, переключення свідомості, пам’яті, уяви, почуттів дитини з хворобливо загостреного стану у розслаблений. Це відбувається в результаті спільного з педагогом обговорення, аналізу важкої ситуації, що склалася, її можливих наслідків, пошуку шляхів виходу з кризової ситуації.

2. Методи звернення до почуттів:

• Звернення до совісті – означає вплив на відчуття людської гідності дитини, його особистої відповідальності перед собою і людьми. реалізується як збудження в свідомості і почуттях дітей моральної незадоволеності своєю поведінкою. Внутрішні духовні сили дитини пробуджуються в результаті активного залучення їх до колективної праці та громадської діяльності, осуду товаришами, морального докору.

• Звернення до почуття справедливості – спирається на притаманне дітям природне прагнення до свободи, чесності, рівності і товариськості. Це дозволяє їм самим регулювати відносини в колективі і з оточуючим світом. Формує громадянина, особистість, виховує незалежність, прагнення жити по совісті.

• Звернення до самолюбства – спирається на високу емоційну оцінку дитиною самої себе, своїх сил, здібностей. Заохочення в дітях ініціативи, бажання виділитися, високої самовіддачі, висловлення віри в їх великі можливості.

• Звернення до естетичного почуття – спирається на вроджений потяг людини до краси. Засоби впливу – художні та естетичні явища, образи чудового, піднесеного, комічного, трагічного, потворного.

• Звернення до співчуття та милосердя – спрямоване на пробудження в дитині жалю, морального страждання від болю ,горя, мук людини, живої істоти. Досягає мети шляхом акцентування уваги дітей на трагічних подіях життя колективу, товаришів, суспільства, всього світу; шляхом включення дитини в милосердну діяльність, розвитку у неї відчуття іншої людини як саму себе.

• Звернення до стиду – спрямоване на збудження у дитині гострих негативних емоцій, переживання почуття приниженості, неповноцінності з-за свого неморального вчинку. Формує внутрішні моральні гальма, здібність морального самоконтролю. Здійснюється або шляхом інтимної, секретної розмови, або шляхом надання гласності неморального вчинку дитини.