Основні положення:

1. Школа не повинна бути відірвана від життя, навчання – від виховання.

2. У навчально-виховному процесі необхідно спиратись на власну активність учнів.

3. В управлінні школою і в практиці її роботи слід застосовувати демократичні принципи.

4. Виховання та навчання здійснюються не в теоретично-абстрактних формах, а в процесі виконання конкретних практичних справ.

5. Дослідницька свобода учнів є суттєвим елементом методики навчання.

6. Слід здійснювати постійний пошук нових рішень стосовно змісту навчання.

7. В основі навчально-виховного процесу повинні лежать інтереси дитини.

8. Вчитель покликаний стати творчою особистістю у тій чи іншій області.

Неопрагматизм (А. Маслоу, А. Комбс, К. Роджерс, С. Хук, Е. Келлі та ін.) в основному підтримує та розвиває ідеї Дж. Дьюі. Неопрагматисти надають ваги лише самооцінці поведінки, виключаючи будь-яку її оцінку з боку інших людей, суспільства.

Виховання, на думку неопрагматистів, ніяким чином не повинно настроювати особистість на зміну свого соціального статусу. Треба навчити людину відчувати себе щасливою на тій ступені суспільного положення, яку вона займає з волі обставин, навчити її керуватися у житті своїм самопочуттям. Привчити людину всюди і скрізь відчувати себе задоволеною – ось основна мета виховання.

На відміну від Дьюі, неопрагматисти вважають, що надзавданням процесу виховання є розвиток творчих здібностей людини, що потребує умілої організації діяльності людей.

“Новий гуманізм” – концепція, що приділяє головну увагу моральному вихованню, його меті, методам і засобам. Його представники (П. Херст, Дж. Вільсон, Р. Пітерс, М. Уорнок, Л. Кольберг, А. Харрис тощо) зв’язують процес виховання з ціннісною орієнтацією людей. Філософія виховання повинна чітко окреслити коло гуманістичних соціальних та моральних цінностей, визначити громадські інститути, що призначені формувати орієнтацію на цінності, обґрунтувати співвідношення індивідуальних та соціальних якостей особистості, які могли б сприяти утвердженню в суспільстві духу демократії.

Головна задача морального виховання – формування інтелектуально розвиненої автономної особистості.

Основна мета морального виховання – формування у людини здібності до морального судження, до усвідомлення як своїх власних почуттів і інтересів, так і почуттів і інтересів інших людей.

Основні положення:

1. Виховання повинно бути очищене від світоглядних ідей, бо життя в умовах НТР вимагає “раціонального мислення”, а не ідеології.

2. Повна гуманізація системи виховання.

3. Довіряти треба не почуттям, а логіці.

4. Головна увага у вихованні повинна приділятись розвитку людського “Я”.

5. Деідеологізація навчання (навчати учнів чистим науковим знанням без вантажу ідеології).

Методи:

1. Дискусії на гіпотетичні моральні теми;

2. Конструювання в ході дискусій моральних ситуацій.

3. Викладання моралі. Важливо лише підготувати добрий підручник з моралі, словник та інші навчальні посібники.

4. Праця.

5. Зв’язок морального виховання з політикою.

Біхевіоризм (від англ. Behavior - поведінка) – психолого-педагогічна концепція технократичного виховання, що базується на новітніх досягненнях науки про людину, використанні сучасних методів дослідження її інтересів, потреб, здібностей. Факторів, що детермінують поведінку.