Висновок
Отже, першою формою людської активності є емоції, за сьогоднішніх умов психічний розвиток дитини значно ускладнений. Емоції стають своєрідним орієнтиром в пізнанні світу, чим більше емоцій, тим більше дитина має можливостей взаємодії з дорослим. Провідною діяльністю в немовлячому віці є емоційне спілкування. Воно залежить від ситуації сумісного життя з матір’ю. Для дитини батьки стають центром світу, засобом розуміння його та інших людей. Спілкування в цей період повинно носити емоційно – позитивний характер. Тим самим у дитини створюється емоційно-позитивний тонус, що буде слугувати ознакою фізичного і психічного здоров'я.
Спираючись на психологічні та педагогічні факти, слід підкреслити, що соціальна ситуація психічного розвитку дитини-немовляти — це: ситуація нерозривної єдності дитини і дорослого соціальна ситуація «МИ» - соціальна ситуація комфорту. Показником існування такої соціальної ситуації є позитивний емоційний фон, який є умовою нормального фізичного та психічного розвитку дитини. Цей емоційно-позитивний фон необхідно постійно підтримувати. Емоції розвиваються тільки при взаємодії з дорослими людьми, які наповнюють життя немовляти різними враженнями.
Соціальна ситуація спільного життя дитини з дорослим зумовлює виникнення нового типу діяльності, їх безпосереднього емоційного спілкування.
Отже, можна зробити висновки, що проблема емоційної культури є загальновизнаною, а успішність її вирішення залежить від підготовленості батьків і вихователів та їхньої співпраці у цьому напрямку. Особливо слід звернути увагу на необхідність поглибленого ознайомлення дошкільників з різними емоційними станами, формування у них уявлень про внутрішні та зовнішні чинники, що зумовлюють певний настрій у людини та його зовнішні прояви – міміку, жести, вчинки; також необхідно з’ясувати умови оптимізації спілкування з дорослими та однолітками як засобу виховання емоційної культури дошкільника. Дослідження цих питань, на нашу думку, сприятиме більш успішному вирішенню означеної проблеми.
Список використаної літератури
Абрамов Г.В. Возрастная психология. – М., 1997. – Гл.12-14.
Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкер Р. Социальная психология.
Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 560 с.
Бреслав Г.М. “Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: норма и отклонения. - М, 1990.
“Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку” Лідія Свирська, Ніна Петрова.
Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровського. – М., 1979. – Гл. ІІІ.
Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – СОЮЗ С. – П., 1997. 224с.
Дудкевич Т.В Дошкільна психологія: Навч. посіб. – К., Центр учбової літератури, 2007 – 391с.
Емоційний розвиток дитин (Упоряд. Максименко С., Максименко К., Плавник О. 2003 р. (Психологічний інструмент)Заброцький М. Основи вікової психології. – Тернопіль, 2003.
Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
Кошелеві А.Д “Эмоциональное развитие дошкольника».
Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985
13. Павелків Р.В., Цигикало О.П Дитяча психологія: Навч. Посіб. – К., Академвидав, 2008 – 432с. (Алма – матер)