Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (9).doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
648.7 Кб
Скачать

21)Експертизи цінності документів:головні завдання,принципи і критерії

Експертиза цінності документів – це визначення підставі чинних засад та критеріїв культурної і практичної цінності документів.

Їх основними завданнями є:

  1. Визначення по кожній установі склад документів, що мають наукову та культурну цінність і підлягають постійному зберіганню, тривалому зберіганню (понад 10 р.), або тимчасового зберігання (до 10 р.)

  2. Визначення складу документів, що відповідають профілю конкретного державного архіву, обмеженне приймання на державне дублетної документації.

  3. Забезпечити повноту складу документів кожного фонду і архіву в цілому.

Кінцевою метою експертизи цінності док. – є комплпектув. кожного ДА новим комплексів док. Його профілю.

Експертиза цінності док. діє за таким принципом:

  • При найменшому фізичному обсягу док. найбільша інформаційна наповненість.

Проведення експертизи цінності документів вимагає дотримання принципів об’єктивності:

  • історичності;

  • всебічності;

  • комплектності

  • При проведенні експертизи цінності документів застосовують критерії цінності документів.

До критерію походження належать:

  • функціональне цільове призначення установи;

  • значення особи у житті суспільства;

  • час і місце створення документу.

До критеріїв змісту належать особливості док-ї інформації, її повторювальність в інших документах, вид документу, юридична сила. Основними критеріями цінності змісту документа є – значимість його інформації.

Під час експертизи цінності документу важливе значення має критерій зовнішній вид документу. До критеріїв зовнішніх особливостей документу належить:

  • наявність резумації, віз, позначок документу; зовнішній вигляд і оформлення документів.

46)Правові засади Київської Русі та Гал-Вол держави

Складовою частиною архівознавства є історія архівної справи. Архівознавству об'єктивно притаманне прагнення до самопізнання, з'ясування власних джерел, оволодівання набутим досвідом, встановлення тенденцій свого розвитку. Все це обумовлює необхідність глибокого і всебічного вивчення історії архівної справи. Реконструкція загальної картини становлення та розвитку архівної справи має виключне значення для прогнозування поступу галузі. Історія архівної справи розкриває важливий соціально-психологічний і духовний аспект – ставлення суспільства до архівних багатств, усвідомлення історичного значення архівів як скарбниці пам'яті народу.

Нині архівна справа перебуває в центрі суспільно-політичного і культурного життя, активізується вивчення її історії в Росії, країнах Східної та Західної Європи, зокрема в скандинавських країнах, Франції, Великобританії, Німеччині.

Історія архівної справи в Україні невіддільна від світової історії зародження і розвитку зарубіжних архівів, формування іноземних архівних систем, генези світової архівознавчої думки. Перші свідчення про існування архівів як місць зберігання документів пов'язані з тими регіонами, де виникла держава і з'явилася писемність, – цивілізаціями стародавнього Сходу і античного світу. Залишки найдавніших архівів виявлено на території державних утворень Середньої Азії – Вавілонії, Ассирії та ін.

Історія архівної справи, в т.ч. в Україні, належить до недостатньо розроблених проблем архівознавства. Дослідники зосереджували увагу здебільшого на вивченні питань про заснування архівів, складу їхніх фондів (джерелознавчому аспекті) та складанні науково-довідкового апарату. Менш дослідженими залишалися історія формування і побутування (міграції) архівів, особливості порядкування в архівах. Причина цього полягає в тому, що й досі маємо обмаль відомостей про архіви та стан архівної справи в Україні, особливо в найдавніші часи.

Вивчення історії архівів з часу їхньої появи до сьогодення допомагає осмислити їхнє місце і роль у житті суспільства, пізнати закономірності еволюції різних типів архівів: від сховищ документів, до наукових центрів зберігання та використання їх. Знання історії архівів надає можливість простежити процес збирання документальних матеріалів та формування архівних фондів. Дослідження історії архівів сприяє вирішенню евристичних завдань. Відомості про склад і зміст архівів, особливості формування їх у різні історичні періоди дозволяє з'ясувати причини та обсяги втрат документальних матеріалів (знищені або вивезені за межі України архівні фонди), націлює на пошук документів і окремих частин архівних фондів, на реконструкцію національної архівної спадщини.

Архівна справа в Україні взаємопов'язана з історією державних установ, громадських об'єднань і рухів. Зміни в адміністративно-політичному і адміністративно-територіальному устрої впливали на становище архівів та організацію архівної справи. Адміністративно-політичний устрій обумовив особливості історії формування та функціонування мережі архівів різних регіонів України (Лівобережжя, Правобережжя, західні та південні регіони), які перебували у складі Литви, Польщі, Росії та Австро-Угорщини.

Вивчення історії архівної справи стимулює теоретичні дослідження в архівознавстві, допомагає визначити коло пріоритетних напрямів у теорії і архівній практиці, в загальних контурах окреслити теоретико-методологічну проблематику.