Виконання та редагування макроса

Для виконання макросу за допомогою клавіш клавіатури в нашому випадку досить натиснути три клавіші Ctrl + Alt + Q для відкритого в даний момент файлу. Комп’ютер виконає запрограмовані дії.

Виконання макросу, для запуску якого вибрано панель інструментів, здійснюється шляхом натискання на створену кнопку на цій панелі.

Запуск макроса на виконання, коли не призначені ні панелі інструментів, ні клавіш, здійснюється за допомогою команди Tools/Macro/Macros. В діалоговому вікні в позиції Macro Name вибираємо необхідне ім’я макросу і натискаємо кнопку Run.

У відкритому вікні середовища Visual Basic для запуску макросу вибирають команду Run або натискують відповідну кнопку на панелі інструментів.

Створений макрос записується на мові VBA - Visual Basic for Application. Редагувати макроси можна в середовищі Visual Basic. Для цього вибирають із списку макросів в команді Tools/Macro/Macros ім’я необхідного макросу і натискають кнопку Edit. Комп’ютер переміщає нас в середовище Visual Basic, де буде відображено текст процедури даного макросу.

Лекція №8-9 Особливості проектування Windows–додатків у системі Visual Basic

Технологія програмування мовою Visual Basic ґрунтується на загальних принципах і поняттях, характерних для об’єктно–орієнтованого програмування. Одним з основних понять у системі Visual Basic є поняття об’єкта – елемента, призначеного для користувача інтерфейсу, який створюється на екранній формі.

Форми, їх елементи і властивості. Форми – це діалогові вікна програми. З їх допомогою можна повідомити користувачу необхідну інформацію або отримати її від нього. Створюють форму, вибираючи з контекстного меню Менеджера проектів команду Insert → UserForm або аналогічною командою з головного меню VBE. Існуючу форму викликають подвійним клацанням по її імені.

На панелі інструментів Toolbox (якщо її нема, то її викликають з меню командою View → Toolbox або кнопкою зі стандартної панелі інструментів) подані елементи, які можна використовувати у формах програми на VBA. Цей набір ідентичний у всіх версіях Microsoft Office.

Кожен елемент має своє унікальне ім’я, а теж набір властивостей. Їх можна побачити у вікні Properties, виділивши потрібний елемент. При необхідності натисканням на F1 можна викликати довідку для кожної властивості. Великий набір властивостей має і сама форма.

Серед найбільш поширених властивостей, які мають майже всі елементи, Caption (тобто напис на поверхні або в заголовку, якщо він є), Top i Left – координати лівого верхнього кута елемента, Height i Width – висота і ширина, Enabled – доступність для зміни користувачем. Зверніть увагу на властивості Picture, Picture Alignment – з їх допомогою на поверхню форми можна помістити фоновий рисунок.

Перераховані вище елементи управління є лише малою частиною елементів, які можуть бути на формі. Для доповнення панелі елементами можна скористатись командою меню Tools → References, вибравши пункт Microsoft ActiveMovie Control.

Події форм. Створення елемента – це лише початок роботи над формою. Щоб елемент виконував певну дію при роботі з ним, потрібно написати для нього програму реакції на дії користувача.

Щоб написати програму опрацювання реакції елемента на подію, потрібно два рази клацнути на цьому елементі. Відкриється вікно написання програм реакцій на події і автоматично створений шаблон для процедури обробки події:

Private Sub назва_дії()

End Sub

Між операторами Private Sub і End Sub потрібно записати програмний код.

Наприклад, при подвійному клацанні на кнопці форми шаблон для процедури обробки події матиме вигляд:

Private Sub CommandButton1_Click()

End Sub

Тепер в текст цієї процедури можна вводити команди, які виконаються, якщо подія – Click миші відбудеться. Ця подія вважається стандартною для кнопок, прапорців, рисунків, рамок, перемикачів і вікон відображення тексту. Для інших стандартних елементів – полів вводу тексту, смуг прокрутки, лічильників та інших – стандартною вважається подія Change, тобто їх зміна, а для додаткових елементів управління – ті події, які випливають з їх призначення.

Список можливих подій для елемента можна отримати, поставивши курсор в межах процедури опрацювання стандартної події і відкривши верхній правий список у вікні програми (Code). У цьому списку вказані всі процедури і функції, допустимі реакції на події для даного елемента форми.

У програмі реакції форми на події можуть бути процедури і функції, не зв’язані з елементами форми.

Перегляд, виклик і збереження форми. Для перегляду форми в режимі виконання (тобто так, як вона буде виглядати в готовій програмі) слід натиснути клавішу F5 – ту саму, що і для запуску на виконання форми.

Забрати форму з екрану найкраще методом Hide з контекстного меню даної форми у вікні Project. При цьому зберігаються значення всіх змінних форми.

Щоб викликати форму на виконання, необхідно в основній програмі вказати команду Ім’яФорми.Show, а кнопки і комбінації клавіш назначати саме цій основній програмі. Якщо всі необхідні функції реалізовані в процедурах програми, то основну програму все одно потрібно створити, хоча б тільки для виклику цієї форми.

Форми, як і модулі, можуть бути збережені в окремих файлах шляхом експортування функцією “Експорт файлу” свого контекстного меню в Менеджері проектів Project або шляхом перетягання її назви з Менеджера проектів в Explorer. Але, на відміну від модулів, при зберіганні форми отримуються два файли, в одному з яких міститься текст програми реакції форми на події, а в другому – інформація про розміщення елементів на формі, їх властивості. А також рисунки і фон форми. Тому при імпортуванні форми необхідно, щоб обидва ці файли були в одній папці.

Створення форми.

Для створення форми в редакторі VBA необхідно з контекстного меню в Менеджері проектів вибрати “ Insert → UserForm”.

Форма складається з елементів – різноманітних засобів вводу та відображення інформації (командних кнопок, місць для вводу тексту, перемикачів і прапорців та ін.), які можуть на ній розміщуватися. Кожен елемент має властивості: ширина, висота, колір, особливості зовнішнього вигляду і поведінки.

Основна відмінність програмного коду, який обслуговує форми, від коду у звичайних модулях полягає в принципі програмування. Програма-макрос опрацювання текстів, виконується “послідовно”, тобто всі її команди виконуються одна за другою і їх порядок виконання залежить лише від операторів умовного і безумовного переходу. Форма ж “реагує на події”, тобто кожному елементу форми може бути поставлена у відповідність певна окрема програма, яка виконує потрібні команди при здійсненні з цим елементом якихось дій. Взагалі більшість програм для Windows, в тому числі і сам Microsoft Word побудовані саме за таким принципом: вони не працюють “самі по собі”, а чекають від користувача “команд” і “реагують на них” – виконують ті чи інші дії. Так і форма – програміст повинен розробити її інтерфейс, розмістити на ній елементи, визначити їх властивості, а потім написати “програми опрацювання подій”, помістивши в кожній такій програмі код, який повинен бути виконаний, коли відбудеться та чи інша подія (тобто буде натиснута та чи інша кнопка на формі чи на клавіатурі, введений текст в поле вводу тексту, вибраний той чи інший прапорець на формі). Програми опрацювання подій можуть змінювати і зовнішній вигляд самої форми та її елементів: ховати їх чи показувати, змінювати будь-які їх властивості, оскільки кожен елемент форми має своє унікальне ім’я, за яким до нього можна звертатися.