- •4.Перешкоди до укладення шлюбу
- •14. Розірвання шлюбу в адміністративному порядку
- •15. Розірвання шлюбу в судовому порядку
- •16.Момент розірвання шлюбу
- •1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
- •2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
- •17.Правові наслідки припинення шлюбу
- •18. Режим окремого проживання подружжя Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
- •1) Майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
- •2) Дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
- •19. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у
- •20. Визначення походження дитини від матері та батька, які не перебувають у шлюбі між собою.
- •21.Визначення походження дитина народженої із застосуванням репродуктивних технологій
- •22.Оспорювання батьківства
- •23.Визнання батьківства(материнства).
- •24.Спір про батьківство
- •2. До вимоги про витання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
- •25.Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя
- •26.Законний режим майна.
- •27.Особиста приватна власність дружини та чоловіка.
- •28.Трансформація особистої приватної власності в спільну сумісну.
- •29.Спільна сумісна власність подружжя.
- •30.Розпорядження спільним майном подружжя.
- •Стаття 102. Розірвання шлюбного договору
- •1. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
- •43. Права та обов’язки подружжя щодо утримання
- •44. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання
- •45. Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів
- •47. Договір подружжя про надання утримання
- •51.Стягнення заборгованості за аліментами.
- •1.3 Урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
- •53.Припинення права на утримання одного з подружжя та колишнього подружжя.
- •54.Припинення зобов’язання щодо утримання батьками дітей.
- •1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
- •55.Поняття та сутність усиновлення.
- •56.Умови порядок та правові наслідки усиновлення.
- •58.Скасування усиновлення.
- •59.Позбавлення усиновлювача батьківських прав.
- •60.Поняття і значення опіки і піклування над дітьми.
51.Стягнення заборгованості за аліментами.
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягуються у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час (п. 2 ст. 194 СК України). Такими є загальні положення щодо стягнення заборгованості за аліментами. Закон не обходить регламентацією і питання щодо визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Така заборгованість відповідно до ст. 195 СК України визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилось їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Слід звернути увагу на положення ст. 196 СК України, якою передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. Так, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Закон звільняє від сплати неустойки платника аліментів, який є неповнолітнім.
Слід зазначити, що ст. 194 СК України має виключний перелік обставин коли провадиться стягнення заборгованості за аліментами.
Так, відповідно до ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості певної суми, яка є предметом виконавчого провадження не можуть ґрунтуватися на правилах ст. 194 СК України.
Порядок стягнення аліментів та заборгованості по них визначений статтями 194-195 СК України, та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Задоволення таких вимог (про стягнення заборгованості за аліментами, які вже стягуються за рішенням суду виконавчою службою за виконавчим листом ) є по своєї суті повторним стягненням аліментів з відповідачів. Така сума заборгованості має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів. І заходи щодо стягнення заборгованості, яка утворилась, повинні застосовувати державні виконавці.
52.Відповідальність за прострочку сплати аліментів.
Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів
1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
3. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, що боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.В теорії розрізняють законну та договірну неустойки. Законною є неустойка, яку закріплено в законі. Відповідно договірною є неустойка, якщо вона визначена сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 коментованої статті розмір законної неустойки (пені) складає один відсоток від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.
Словосполучення «суми несплачених аліментів за кожний день прострочення», яке використовується в законі, на практиці одержало різні тлумачення. Деякі суди при визначенні розміру неустойки рахують неустойку, виходячи із загальної суми боргу, яка збільшується кожного місяця. Це призводить до невиправданого збільшення розміру неустойки. Тому треба наголосити на тому, що при вирахуванні розміру неустойки сума боргу за попередній час до заборгованості за наступний час не додається. При щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць. Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦКУкраїни відсотки на неустойку не нараховуються. Таким чином, при щомісячній сплаті аліментів сума неустойки (пені) визначається у розмірі одного відсотка від суми аліментів за кожен день прострочення. Наприклад, 1 % від 100 грн (сума аліментів за місяць) при простроченні в один місяць (з тридцяти днів) складатиме 30 грн. Заборгованість за три місяці буде складати приблизно 90 грн, за шість місяців відповідно - 180 грн. Сума неустойки варіюватиметься залежно від кількості днів в місяці, за який нараховується пеня.
Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами