51.Стягнення заборгованості за аліментами.

Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягуються у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час (п. 2 ст. 194 СК України). Такими є загальні положення щодо стягнення заборгованості за аліментами. Закон не обходить регламентацією і питання щодо визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Така заборгованість відповідно до ст. 195 СК України визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилось їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Слід звернути увагу на положення ст. 196 СК України, якою передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. Так, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Закон звільняє від сплати неустойки платника аліментів, який є неповнолітнім.

Слід зазначити, що ст. 194 СК України має виключний перелік обставин коли провадиться стягнення заборгованості за аліментами.

Так, відповідно до ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості певної суми, яка є предметом виконавчого провадження не можуть ґрунтуватися  на правилах ст. 194 СК України.

Порядок стягнення аліментів та заборгованості по них визначений статтями 194-195 СК України, та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Задоволення таких вимог (про стягнення заборгованості за аліментами, які вже стягуються за рішенням суду виконавчою службою за виконавчим листом ) є по своєї суті повторним стягненням аліментів з відповідачів. Така сума заборгованості має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів. І заходи щодо стягнення заборгованості, яка утворилась, повинні застосовувати державні виконавці.  

52.Відповідальність за прострочку сплати аліментів.

Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів

1.   При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення не­устойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за ко­жен день прострочення.

2.   Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріаль­ного та сімейного стану платника аліментів.

3.   Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

3.   Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, що боржник повинен передати кредиторові у разі порушен­ня боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день про­строчення виконання.В теорії розрізняють законну та договірну неустойки. Законною є неустойка, яку закріплено в законі. Відповідно договірною є неустойка, якщо вона визначе­на сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 коментованої статті розмір законної неустойки (пені) складає один відсоток від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

Словосполучення «суми несплачених аліментів за кожний день прострочен­ня», яке використовується в законі, на практиці одержало різні тлумачення. Деякі суди при визначенні розміру неустойки рахують неустойку, виходячи із загаль­ної суми боргу, яка збільшується кожного місяця. Це призводить до невиправда­ного збільшення розміру неустойки. Тому треба наголосити на тому, що при ви­рахуванні розміру неустойки сума боргу за попередній час до заборгованості за наступний час не додається. При щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць. Крім того, необхідно зазначити, що відповід­но до ч. 2 ст. 550 ЦКУкраїни відсотки на неустойку не нараховуються. Таким чином, при щомісячній сплаті аліментів сума неустойки (пені) визначається у розмірі одного відсотка від суми аліментів за кожен день прострочення. Напри­клад, 1 % від 100 грн (сума аліментів за місяць) при простроченні в один місяць (з тридцяти днів) складатиме 30 грн. Заборгованість за три місяці буде складати приблизно 90 грн, за шість місяців відповідно - 180 грн. Сума неустойки варіюва­тиметься залежно від кількості днів в місяці, за який нараховується пеня.

Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами