53.Основні нормативно-правові акти природоохоронного законодавства.

54.Основні напрямки охорони навколишнього природного середовища.

Основні принципи охорони навколишнього природного середовища. Екологічним законодавством визначено й основні принципи охорони навколишнього природного середовища. До них належать:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки й обов'язковість дотримання екологічних стандартів;

• гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я людей;

• випереджаючий характер заходів з охорони навколишнього природного середовища;

• науково обґрунтоване узгодження економічних, екологічних та соціальних інтересів суспільства;

• використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенних змін території проживання населення;

• прогнозування стану навколишнього середовища й обов'язковість екологічної експертизи;

• демократизм при ухваленні рішень, що впливають на стан навколишнього природного середовища і формування в населення екологічного світогляду;

• стягування плати за забруднення навколишнього середовища і погіршення якості природних ресурсів;

• компенсація збитків, заподіяних порушенням екологічного законодавства та деякі інші принципові вимоги.

Принципи охорони навколишнього природного середовища як основні засади правового регулювання взаємодії суспільства з природою істотно впливають на визначення екологічної правосуб'єктності державних органів і громадян країни.

55.Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні.

ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІЇ І ОБ'ЄКТИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ - - природні території та об'єкти, що мають особливу екол., наук., естет., рекреац. та ін. цінність для людини і сусп-ва. В Україні до них належать території і об'єкти природно-заповідного фонду України (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки—пам'ятки садово-паркового мистецтва), а також курортні, лік.-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та ін. типи територій і об'єктів, які, за нац. зак-вом, підлягають особливій охороні. Ці території та об'єкти в сукупності призначені для збереження природ, різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання заг. екол. балансу і становлять єдину систему. Прав, режим П. т. і о., що п. о. о., регулюється Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991, з наст, змінами і доп.), «Про природно-заповідний фонд України» (1992), «Про курорти» (2000), «Про Червону книгу» (2002) тощо. Норми про охорону цих територій і об'єктів щодо тих або ін. природних ресурсів містяться у Земельному, Водному і Лісовому кодексах і Кодексі України про надра, Законах України «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про мисливське господарство та полювання» (1999), «Про тваринний світ» (2001) й ін. нормат. актах. Загальним для прав, режиму цих територій і об'єктів є забезпечення їх цільового призначення, тому вони повністю або частково вилучаються з госп. користування. Особи, винні у здійсненні в межах П. т. і о., що п. о. о., забороненої госп. діяльності, притягуються до юрид. відповідальності. Законом передбачені й ін. підстави такої відповідальності, пов'язані з порушенням режиму охорони відповід. територій і об'єктів (невжиття заходів запобігання аваріям та ліквідації екол. наслідків від них й ін. шкідливого впливу на ці території та об'єкти, щодо псування, пошкодження чи знищення природ, комплексів даних територій і об'єктів тощо). Охорона П. т. і о., що п. о. о., покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають, а також на служби держ охорони територій і об'єктів природ.-заповід. фонду України. Органи місц. самоврядування та місц. держ. адміністрації сприяють охороні й збереженню цих територій та об'єктів, виконанню покладених на них завдань. Держ. контроль за додержанням режиму П. т. і о., що п. о. о., здійснюється М-вом охорони навколишнього природного середовища України та ін. уповноваженими на те держ. органами.