54.Основні напрямки охорони навколишнього природного середовища.

ПОВНОВАЖЕННЯ РАД У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 13. Компетенція Верховної Ради України у галузі охорони навколишнього природного середовища

До виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) належать:

а) визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища;

б) затвердження загальнодержавних екологічних програм; { Пункт "б" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

в) визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі щодо прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово), або припинення діяльності підприємств і об'єктів, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

г) визначення повноважень Рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

д) встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території республіки.

Верховна Рада України відповідно до Конституції України може приймати до свого розгляду й інші питання охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

51.Екологічне законодавство України.

52.Екологічне право

Поняття екологічного права України Згідно з Конституцією України обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу. Екологічне право – це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. Ця система норм є комплексною, тобто екологічне право має міжгалузевий характер і охоплює земельне, водне, лісове, гірниче законодавство, відповідні норми кримінального, адміністративного та інших галузей права. Воно регулює питання використання територій та природних ресурсів України; забезпечення екологічної безпеки; затвердження проблем охорони навколишнього середовища, національних програм ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; оголошення в разі необхідності зонами надзвичайних екологічних ситуацій окремих місцевостей України; проведення політики в галузі охорони природи, екологічної безпеки, природокористування, землекористування тощо. Природне середовище України включає озоносферу та тверду земну кору, що відносяться до території України. Правовий захист навколишнього природного середовища означає сукупність правових норм, спрямованих на здійснення заходів для його збереження й оздоровлення, раціонального використання природних ресурсів. Відповідно до Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля і разом з тим кожен зобов’язаний не чинити шкоди природі, відшкодовувати завдані їй збитки. Законодавство про охорону навколишнього середовища складається із Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону і використання тваринного світу», «Про екологічну експертизу», Земельний, Водний, Лісовий, Повітряний кодекси України, Кодекс законів про надра тощо, за виконанням яких здійснюється прокурорський нагляд природоохоронними прокурорами. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»(25.VI.1991р.) Визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища; принципи охорони природного середовища: обов’язковість дотримання екологічних стандартів; гарантування екологічно безпечного середовища; екологізацію матеріального виробництва; гласність і науковість; відповідальність за порушення тощо. Громадянам гарантовано право на безпечне життя та здоров’я, право об’єднуватись у громадські природоохоронні формування; на отримання необхідної інформації та екологічну освіту, на компенсаціє шкоди, завданої їх здоров’ю, на участь в обговоренні проектів законодавчих актів стосовно довкілля, здійснення загального та спеціального природокористування, подання до суду позовів про відшкодування збитків. Вони зобов’язані берегти природу, раціонально використовувати її багатства, не порушувати екологічні права інших тощо. Закон визначає повноваження рад та органів управління щодо охорони природного середовища. Особлива увага приділяється охороні природно-заповідних, курортних зон, рідкісних видів тварин. Права та обов’язки власників природних ресурсів і природокористувачів Згідно з Конституцією України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, морської економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності передбачає володіння, користування та розпорядження природними багатствами. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами відповідно до закону. Вони не повинні використовуватися на шкоду людині і суспільству. Право природо користувача – це встановлений державою порядок використання об’єктів природи. Це право похідне від права власності на землю та багатства природи. Право загального природокористування означає гарантовану законом можливість громадян користуватися здоровим навколишнім природним середовищем та їх обов’язок дотримуватися встановлених правил охорони природи. Право спеціального природокористування встановлюється державою для цільового використання окремих видів природних ресурсів. Підставою для використання відповідних об’єктів є акт компетентного державного органу про надання цих об’єктів окремим природокористувачам.

Природокористувачам забороняється погіршувати стан об’єктів природи. Вони зобов’язані вживати заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні й відновлювальні роботи. Законодавство регламентує реалізацію прав і дотримання обов’язків природо користувачів. Обов’язки громадян у галузі екології поділяються на загальні та спеціальні. Загальні обов’язки включають: 1. Охорону і раціональне використання багатств природи. 2. Здійснення діяльності з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природо використання. 3. Дотримання екологічного права і законних інтересів інших суб’єктів. 4. Внесення плати за спеціальне природо використання. 5. Сплачення штрафів за екологічні правопорушення. 6. Компенсацію шкоди, заподіяної забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Спеціальні обов’язки поділяються на: 1. Майнові:  своєчасне внесення плати за забруднення навколишнього природного середовища;  ефективне використання природних ресурсів, їх відновлення;  проведення заходів щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього середовища;  запровадження нешкідливих новітніх технологій, устаткування та методів діяльності;  компенсація витрат на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу стосовно об’єктів, що експлуатуються. 2. Немайнові:  одержання дозволу на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього середовища;  передача екологічно небезпечних об’єктів на екологічну експертизу;  дотримання висновків державної екологічної експертиз;  надання органам екологічного контролю відомостей про характер екологічно-небезпечної діяльності;  здійснення первинного обліку використання природних ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище;  погодження своєї діяльності з іншими суб’єктами, якщо вона може нашкодити природному середовищу;  отримання екологічних знань і практичних навичок щодо їх реалізації;  дотримання правил і вимог, встановлених правових режимів територій і об’єктів, що підлягають особливій охороні;  сприяння органам екологічного контролю при проведенні ними перевірок та обстежень додержання екологічного законодавства;  виконання розпоряджень органів екологічного контролю.