4. Воля. Вольові якості особи.

Дії людини можуть бути довільними (усвідомленими) або мимовільними (інстинктивними). Усі довільні дії є вольовими.

Воля - це свідома регуляція людиною своєї поведінки і діяльності, регулююча функція мозку, що полягає в здатності активно домагатись свідомо поставленої мети, переборюючи перешкоди. Вона дає змогу людині утримуватись від дій, що заважають досягненню мети» Перешкоди на шляху до мети можуть бути зовнішніми ( складність справи, погані умови праці) або внутрішніми ( поганий настрій, самопочуття).

Воля виявляється в усвідомленій регуляції людиною своєї поведінки, в умінні керувати собою.

Витримка є найважливішою вольовою якістю в роботі працівника торгівлі Вона дозволяє зберігати рівновагу, успішно виконувати службові обов'язки за будь-яких обставин.

Наполегливість - важлива вольова якість, яка дає можливість працівнику торгівлі досягти найвищої професійної майстерності.

Самостійність - вольова якість, яка дає змогу діловій людині самостійно оцінити ситуацію, не сприймати те, що обурює суперечить її совісті. Самостійний підприємець буде працювати завжди так, як вимагає професійний обов'язок.

Рішучість - тільки вольова людина .може рішуче відстоювати свої думки.погляди на життя, долати труднощі у праці. Завдяки тому, що людина виконує вольові дії, уміло долає внутрішні перешкоди у самій собі та оточенні, гартуються її вольові властивості.

Важко уявити сучасну ділову людину без цих вольових якостей.

.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке емоції?

2. Які функції емоцій ви знаєте?

3. Який зміст поняття "емоційний стан"?

4. Які форми емоційних станів вам відомі?

5. Що таке настрій ? афект? стрес? фрустрація?

6. Що таке почуття? Чим відрізняються почуття від власно емоцій?

7. Які види почуттів вам відомі?

8. В якому емоційному стані не може дозволити собі перебувати ділова людина?

9. Яким чином в діяльності ділових людей можуть проявлятися

моральні, інтелектуальні, естетичні почуття?

10. Що таке воля?

11. Якими вольовими якостями має володіти ділова людина ?

Викладач Шпичко І.О.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно - економічний університет

Хмельницький торговельно - економічний коледж

Спеціальність Товарознавство та комерційна діяльність

Дисципліна Основи психології

Лекція № 6

Темперамент і характер особи.

План:

1 .Поняття про темперамент. Природна основа темпераменту.

2. Характеристика типів темпераменту.

3.Поняття про характер. Структура характеру. Акцентуація „

Ключові терміни та поняття: Темперамент, гуморальна теорія, конституційна теорія, нервова система, холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик, інтроверт, екстраверт, ригідний, характер, акцентуація,

Література(основна та додаткова)

1. Вартанян Г.А., Петров Е.С. .Эмоции и поведение. – Л.,1989

2. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів/За загальн. ред. акад. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2002

3. Зинченко В.П. Проблемы психологии развития (читая О.Мандельштама) // вопросы психологии. 1991. – № 6.

4. Изард К.Е.Эмоции человека. – М.:Изд-во МГУ,1980.

5. Макаренко Ю.А. Системная организация эмоционального поведения. – М.,1980.

6. Максименко С.Д. Общая психология. – М: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2001.

7. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. – М.,1983.

8. Павлов И.П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. – М.: Наука, 1973.

Зміст лекції

На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості, які позначаються на її житті, поведінці, діяльності.

Фізичні індивідуальні особливості — це конституція організму, його фізіологічні процеси — гуморальні, ендокринні, нервові. У кожному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється антропогенезом, тобто походженням і розвитком людини.

Індивідуально-психологічні особливості — неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на грунті яких за життя залежно від умов виховання розвиваються й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття.

Проте природжені біологічні особливості не визначають фатально індивідуальних якостей особистості. Багатьма спеціальними психологічними та фізіологічними дослідженнями доведено, що природжене змінюється залежно від умов життя і виховання. І. Павлов у відомій “Відповіді фізіолога психологам” зауважував, що завдяки надзвичайно великій пластичності вищої нервової діяльності ніщо в ній не залишається нерухомим, непіддатливим, а все завжди може бути досягнуте, змінюватися на краще, аби тільки були створені відповідні умови.

Індивідуальні особливості особистості слід відрізняти від вікових, які настають з дозріванням або старінням організму. Індивідуальні якості особистості, наприклад швидкість реакції, міра активності, вразливості тощо, виявляються незалежно від віку без особливих змін.

Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційновольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці.

Діяльність і поведінка людини зумовлюються не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті особистості.

Темперамент (від лат. temperare — змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини — їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. На однакові за змістом і метою дії подразники кожна людина реагує по-своєму, індивідуально. Одні реагують активно, жваво, глибоко емоційно, довго переживають вплив подразника, а інші — спокійно, повільно, швидко забуваючи про те, що на них впливало. Деякі люди надто афективно реагують на події, на ставлення до них — спалахують гнівом, діють агресивно, а дехто в цьому разі виявляє боязкість, не чинить жодного опору там, де він потрібний. Отже, темперамент можна визначити як індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.

Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Він та його послідовники (римський лікар Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (від лат. humor — рідина, соки організму — кров, флегма, жовч), згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров’ю, жовчю та слизом (лімфа, флегма). На основі цього погляду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний (від лат. sanguis — кров, перевага в організмі крові), флегматичний (від грецьк. phlegma — слизь, перевага в організмі слизу), холеричний (від грецьк. chole — жовч, перевага в організмі жовчі) та меланхолійний (від грецьк. melas — чорний, похмурий та chole — жовч, перевага в організмі чорної жовчі). І. Павлов, розглядаючи проблему темпераменту, писав, що геніальний спостерігач людини — Гіппократ — у класифікації темпераментів підійшов до істини найближче.

Німецький філософ-ідеаліст І. Кант, поділяючи погляди на темперамент представників гуморальної теорії, уперше дав своєрідну психологічну характеристику темпераментів. Він вважав, що флегматикам бракує моральних почуттів, меланхоліки — справжня доброчинність; у холериків найрозвиненіше почуття честі, а у сангвініків — почуття прекрасного. Але І. Кант у своєму розумінні темпераменту плутав його риси з характером.

Вітчизняний вчений, лікар і педагог П. Лесгафт пояснював темперамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору та товщини й гнучкості стінок судин. Калібр судин і товщина їх стінок, на думку П. Лесгафта, зумовлюють швидкість і силу кровообігу, невеликому діаметру судин відповідає сангвінічний темперамент, а великому діаметру та товстим стінкам його судин — меланхолійний; флегматичний темперамент зумовлюється великим діаметром і тонкими стінками судин.

Німецький психіатр Е. Кречмер обстоював залежність психічного складу особистості від будови (конституції) тіла. Він запропонував власну класифікацію типів конституції (пікнічний, астенічний, атлетичний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них властивий певний темперамент.

Крім того, ці теорії стирають межі між темпераментами здорового та хворого організму, пояснюють темперамент лише біологічними чинниками, а тому не все розкривають у його сутності. Але зовсім ігнорувати ці теорії в поясненні проявів темпераменту не можна. Відомо, що порушення функції гуморальної та ендокринної систем організму зумовлюють деякі психопатії, що позначаються на особливостях типів темпераменту, наприклад шизофренічні, маніакально-депресивні психози, невмотивовані настрої, психостенії та ін.