- •41.Мовний етикет у сучасній українській науці. Загальні вимоги до цитування.
- •42.Етикетні формули науковців.
- •43.Основні вимоги до мовця (лектора або доповідача).
- •44.Первинні наукові жанри (монографія, дисертація, дипломні, магістерські роботи, наукова стаття та ін.).
- •46.Структура курсової (випускної) роботи. Оформлення заголовків.
- •47.Мовні особливості наукової праці. Цитування.
- •48.Бібліографічний опис використаних джерел: основні вимоги.
- •49.Переклад і перекладання. Вимоги до наукового перекладу.
- •50.Лексичні труднощі перекладання.
- •51.Особливості вживання дієприкметників в українськомовних текстах.
- •52.Переклад українською російських конструкцій з прийменниками по, при, для.
- •54.Структура статті
- •55.Етапи підготовки статті.
- •56.Оформлення статті.
- •57.Поняття про рецензію та відгук як критичне осмислення певної наукової праці: спільні та відмінні характеристики, призначення, структура, реквізити.
- •58.Спілкування і комунікація.
- •59.Функції спілкування
- •60.Види, типи і форми професійного спілкування.
- •61.Основні закони спілкування.
- •Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль:
- •62.Стратегії спілкування.
- •63.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •64.Види публічного мовлення.
- •65.Мистецтво аргументації.
- •66.Презентація як різновид публічного мовлення.
- •67.Культура сприймання публічного виступу.
- •68.Особливості усного спілкування.
- •69.Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •70.Індивідуальні й колективні форми фахового спілкування.
- •71.Функції та види бесід.
- •4. Функції та види бесід.
- •72.Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
- •73.Етикет телефонної розмови.
- •74.Наради.
- •75.Збори як форми прийняття колективного рішення .
- •76.Перемовини. Мистецтво перемовин.
- •77.Дискусії як форми колективного обговорення.
- •78..Мозковий штурм
64.Види публічного мовлення.
До основних ви́дів публі́чних ви́ступів належать судове, академічне, політичне, церковне та суспільно-побутове красномовство.
1 Академічне красномовство
2 Політичне красномовство
3 Церковне красномовство
4 Суспільно-побутове красномовство
Академі́чне красномо́вство — це ораторські виступи науковців та викладачів, які доповідають про результати наукових досліджень, популяризують досягнення науки, проводять лекції з навчальною метою.
Основними жанрами академічного красномовства є наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція, захист реферату або виступ на семінарському занятті, публічна лекція, бесіда. Основними вимогами до наукового виступу є доказовість, логічність висновків, відсутність двозначності в термінології, знання наукового матеріалу.Під час читання лекції викладачеві важливо встановити контакт з аудиторією, для чого доцільно використовувати запитання до слухачів, дискусії, приклади з життя.
Політичне красномовство
Політи́чне красномо́вство — це виступи ораторів, що представляють певну політичну силу чи освітлюють суспільно-політичну ситуацію. Характерними рисами політичної промови є ідейність, конфліктність, урочистий стиль. Жанри політичного красномовства: політична промова, доповідь, виступ, огляд.
Церковне красномовство
До церко́вного красномо́вства традиційно відносять риторичні твори, що використовуються в практиці різних християнських конфесій. Основним жанром церковного красномовства є проповідь, яка являє собою коментування біблійних текстів, проілюстроване прикладами сучасного проповіднику життя, які допомагають наблизити біблійні істини до життєвих проблем слухачів. Характерними рисами церковного красномовства є повчальність, увага до моральних цінностей.
Суспільно-побутове красномовство
Суспі́льно-побуто́ве красномо́вство — це влучне висловлювання в гострій чи цікавій ситуації, а також урочисте слово з нагоди якоїсь важливої події. До цього виду красномовства належать такі жанри, як ювілейна промова, вітальне слово, застільне слово, а також поминальна промова.
65.Мистецтво аргументації.
Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведення.
Доведення - це сукупність логічних засобів обгрунтування істинності будь-якого судження за допомоги інших істинних і пов'язаних з ним суджень. Структура доведення складається з тези, аргументів, демонстрації (форми доведення).
Теза — це судження, істинність якого потребує доведення. Переконати когось у своїй правоті означає створити у нього впевненість в істинності тези. Порушення цього правила призводить до логічної помилки - втрати або підміни тези. Якщо втрата тези є мимовільною помилкою недосвідченого оратора, то підміна тези -цілеспрямованою дією особи, яка її висунула.
Аргументи (докази) - це ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези. Розрізняють такі види аргументів: вірогідні одиничні акти, визначення, аксіоми та постулати, раніше доведені закони науки та теореми.
Демонстрацією (формою доведення) називається засіб логічного зв'язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.