52.Переклад українською російських конструкцій з прийменниками по, при, для.

Поширеною помилкою сучасної наукової мови є надмірне використання в текстах прийменника по. Він вимагає після себе залежно від вислову або місцевого, або знахідного відмінка й уживається для позначення таких відношень: а) просторових: пройти по області, обговорювати по секціях, йти по дорозі, наказ по університету; б) часових: відпочивати по обіді, працювати по ночах; в) кількісних: по 10 осіб у відділі, по сім гривень за штуку, працювати по 8 годин на добу, по одному; г) мети: йти по відомість, прийти по гроші, поїхати по книжки; д) об’єктних: колеги по роботі, передати по радіо (по телебаченню), ударити по струнах, розглянути по пунктах, платити по рахунку, різблення по дереву.

Набагато вужча сфера вживання порівняно з російським прийменником при в українського прийменника при, який має такі значення: а) розташування (просторової близькості), хоч у багатьох випадках краще вживати й інші прийменники біля, поряд, край, коло, поруч: при вході, при дорозі; б) підпорядкованості або належності: центр при університеті, в) наявності чогось або когось: бути при зброї, залишитися при своїх грошах,; г) обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд: при нульовій температурі, при швидкості 40 км/год.

Тому помилковими є вислови: при зустрічі, при виконанні службових обов’язків та ін. Адже природними для української мови є: під час зустрічі, під час виконання службових обов’язків.

В українській мові прийменник для вживають переважно тоді, коли тре-ба підкреслити мету дії, наприклад: створити умови для розвитку професійної культури, педагогічні дії для досягнення позитивних результатів, або коли треба вказати призначення суб’єктів, засобів, способів, об'єктів для певної дії чи для особи, наприклад: інструмент для токаря, прилад для вимірювання.

53.Поняття про статтю: сутність наукової статті як різновиду наукової апробації; класифікації статей (за змістом, за кількістю авторів, за галузевим призначенням, за способом розкриття теми; функції статей).

Наукова стаття – вид наукової публікації, у якому описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань.

За змістом наукові статті класифікують на:

власне наукові статті (виклад основних результатів роботи);

науково-популярні статті (орієнтують на читацьку аудиторію).

науково-навчальні та науково-методичні статті

науково-публіцистичні статті (присвячені актуальним для наукової громадськості проблемам).

За кількістю авторів наукові статті бувають одноосібні (один автор) або колективні (колектив авторів).

За галузевим призначенням виокремлюють статті мовознавчі, літературознавчі, педагогічні, психологічні, історичні та ін.

За способом розкриття статті поділяють на оглядові, проблемні і методологічні. Оглядові статті містять характеристику стану і перспектив наукових досліджень у тій чи іншій предметній галузі. У проблемних статтях наявний аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення. Методологічні статті подають обґрунтування методології розв’язання проблеми.

Функції наукових статей

Наукові статті виконують дослідницьку функцію,презентаційну (представляють дослідника в науковому товаристві), оцінну (оцінюють стан наукових досліджень з певної проблеми) та комунікативну (слугують засобом спілкування дослідників).