41.Мовний етикет у сучасній українській науці. Загальні вимоги до цитування.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати береться в лапки та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками.

б) пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

в) при заміні прямої мови непрямою (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

г) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

42.Етикетні формули науковців.

Етикетні вирази науковців

Вітання З колегами: Доброго дня! Здрастуйте! Учасників конференції керівник може привітати так: Радий Вас вітати в нашо-му місті!

Свого колегу викладач може привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто). Зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте!

Прощання До побачення!До зустрічі!До наступної лекції!

Подяка==Дякую за увагу! Дякую за запитання!

Дякую за слушні зауваження!

У наукових текстах (і в усно-му мовленні) потрібно вжи-вати авторське «ми» На наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації

43.Основні вимоги до мовця (лектора або доповідача).

Оратор повинен дотримуватися цілого ряду ви­мог, пов'язаних з його поведінкою: природність, позбавлена штучності й афектації; доброзичли­вість, теплота в ставленні до слухачів; повага до них, намагання не «звеличувати» своєї особи/

Переконливість — одна з найважливіших якостей ви­ступу. Вона має вирішальний вплив на слухачів, бо фор­мує їх світогляд, посилює громадську активність, визна­чає спрямування їх думок і дій.

Не менш важливі тут і проблеми етики: щоб бу­ти переконливим, доповідач має говорити про головне (не розпилюватися на дрібниці); не дозволяти слуха­чам відходити від теми (у своїх репліках і запитаннях); бути надзвичайно уважним до того, як слухачі реагують на сказане, не залишати реплік з місця, запитань, шу­му поза своєю увагою і уникати «тиску» на слухачів своїми знаннями/

Вимоги до мови оратора:

1. Точність формулювань — точність мов­лення

2. Стислість, небагатослівність

3. Доречність

4. Приступність, зрозумілість

5. Виразність

6. Своєрідність, оригінальність

7. Краса мови (синтак­сисом, ритмом, характером зв'язків між словами в реченні, а головне — повною відповідністю між змістом, словесним втіленням думки і ситуацією мовлення).

44.Первинні наукові жанри (монографія, дисертація, дипломні, магістерські роботи, наукова стаття та ін.).

До первинних наукових текстів, мета яких – передавання первинних наукових відомостей, отриманих у процесі наукових досліджень, належать монографія, дисертація, дипломні, магістерські роботи, наукова стаття, наукова доповідь та ін.

Монографія – наукова праця (книга), в якій досліджується одна пробле-ма, обмежене коло питань. Монографія передбачає опрацювання великої кількості фактичного матеріалу, переконливих висновків

Дисертація – наукова праця, підготовлення для прилюдного захисту на здобуття вченого ступеня. У дисертаційних дослідженнях відкривають нові напрями в науці, започатковують досі невідомі підходи до р

Стаття – невеликою розміру наукова праця, присвячена певній темі і розрахована на фахівців, які обізнані у тій темі.

45.

До вторинних наукових текстів (їх мета – опис змісту первинних текстів) зараховують конспекти, реферати, анотації, рецензії, тези, науково-технічні огляди, наукові звіти, резюме, протоколи засідань наукових товариств тощо.

Реферат – це короткий виклад великого дослідження (наприклад, автореферат – виклад основного змісту дисертації) або кількох праць з якоїсь наукової проблеми.

Анотація (лат. annotatio - зауваження, примітка) – короткі відомості про книгу, статтю, монографію з погляду призначення, змісту, виду, форми й інших особливостей.

Конспект – короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції то-що.

Тези – послідовно сформульовані основні ідеї, думки та положення доповіді, лекції, статті.

План – це заздалегідь передбачений порядок дій чи викладу чого-небудь.