62.Стратегії спілкування.

Для усвідомлення змісту питання «Стратегії спілкування» потрібно роз’яснити зміст таких дефініцій:

Інтенція комунікативна – комунікативний намір адресанта (осмислений чи інтуїтивний), який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.

Стратегія комунікативна – правила і послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення певної комунікативної мети.

Комунікативна мета – стратегічний результат, на який скероване конкретне спілкування, комунікативний акт.

Компетенція комунікативна – сукупність знань і вмінь учасників інтеракції спілкування у різноманітних умовах (ситуаціях) з різними комуні- кантами; набір комунікативних стратегій разом із володінням комунікативними правилами, постулатами і конвенціями спілкування.

Стратегія мовленнєвого спілкування – оптимальна реалізація інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації.

Комунікативна стратегія охоплює:

- вибір мовленнєвого наміру ( звернутися з проханням або звернутися з вимогою, констатувати факт або поставити про нього запитання);

- визначення обсягу інформації, який припадає на одну тему;

- визначення порядку комунікативних складових;

- налаштування висловлювання на певний комунікативний режим (діалогічний, режим озвучення письмового тексту), на стиль ( розмовний, офіційно-діловий) і жанр ( доповідь, наукова стаття, реклама, лозунг).

Єдиної типології комунікативних стратегій у сучасній науці не створено.

Так, дослідники розрізнюють два типи стратегій спілкування : власне комунікативну і змістову.

Власне комунікативна стратегія – правила і послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант.

Змістова стратегія – покрокове змістове планування мети з урахуванням наявного «мовного матеріалу» в межах кожного ходу (кроку) в комунікації.

Обидва типи стратегій визначають, як і якими засобами може бути досягнута мета комунікації.

У сучасній лінгвістичній літературі виокремлюють також кооперативні( неконфліктні) та некооперативні стратегії мовленнєвого спілкування. Кооперативні втілюються в інформативні та інтерпретативні діалоги (полілоги) – поради, обмін думками, розповіді, повідомлення тощо.

Некооперативні знаходять своє втілення в конфліктах, суперечках, претензіях тощо.

Стратегію спілкування формують комунікативна інтенція, комунікативна мета, комунікативна компетенція.

Стратегії спілкування є гнучкими і залежать від таких чинників, як вік комуні кантів, їх статі, соціальних ролей, національно-культурної належності тощо.

Отже, мовленнєві стратегії дають змогу ефективно досягати мети спілкування.

63.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

Поняття риторичної компетенції розглядають як “сукупність знань і вмінь, що забезпечують ефективну комунікацію в професійній, міжособистісній, публічній сферах ”, як “усвідомлене і мотивоване використання риторичних засобів носіями вищого типу мовленнєвої культури з опорою на поєднання їхніх інтелектуальних, духовних, моральних якостей, що забезпечують як силу переконання емоційного впливу на адресата, так і можливість виразити особливості своєї особистості, створити неповторний образ оратора .