- •41.Мовний етикет у сучасній українській науці. Загальні вимоги до цитування.
- •42.Етикетні формули науковців.
- •43.Основні вимоги до мовця (лектора або доповідача).
- •44.Первинні наукові жанри (монографія, дисертація, дипломні, магістерські роботи, наукова стаття та ін.).
- •46.Структура курсової (випускної) роботи. Оформлення заголовків.
- •47.Мовні особливості наукової праці. Цитування.
- •48.Бібліографічний опис використаних джерел: основні вимоги.
- •49.Переклад і перекладання. Вимоги до наукового перекладу.
- •50.Лексичні труднощі перекладання.
- •51.Особливості вживання дієприкметників в українськомовних текстах.
- •52.Переклад українською російських конструкцій з прийменниками по, при, для.
- •54.Структура статті
- •55.Етапи підготовки статті.
- •56.Оформлення статті.
- •57.Поняття про рецензію та відгук як критичне осмислення певної наукової праці: спільні та відмінні характеристики, призначення, структура, реквізити.
- •58.Спілкування і комунікація.
- •59.Функції спілкування
- •60.Види, типи і форми професійного спілкування.
- •61.Основні закони спілкування.
- •Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль:
- •62.Стратегії спілкування.
- •63.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •64.Види публічного мовлення.
- •65.Мистецтво аргументації.
- •66.Презентація як різновид публічного мовлення.
- •67.Культура сприймання публічного виступу.
- •68.Особливості усного спілкування.
- •69.Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •70.Індивідуальні й колективні форми фахового спілкування.
- •71.Функції та види бесід.
- •4. Функції та види бесід.
- •72.Стратегії поведінки під час ділової бесіди.
- •73.Етикет телефонної розмови.
- •74.Наради.
- •75.Збори як форми прийняття колективного рішення .
- •76.Перемовини. Мистецтво перемовин.
- •77.Дискусії як форми колективного обговорення.
- •78..Мозковий штурм
75.Збори як форми прийняття колективного рішення .
Одним з найбільш складних варіантів ділової взаємодії є збори - особливо якщо вони проводяться в ситуації конфлікту або кризи в організації. Для ряду організацій зборів є найвищим органом управління. Тому створювані за підсумками їх роботи документи завжди зачіпають стратегічні плани організації і впливають на психологічний клімат в колективі.
Основними орієнтирами при підготовці зборів служать нормативно-розпорядливі документи, що регламентують діяльність самої організації в цілому і зборів як органу колегіального управління. До таких документів належать: засновницький договір, статут організації, законодавчі акти, що грають роль типових положень подібного роду установ. У таких документах нерідко містяться вказівки про той круг питань, які можуть бути винесені на колегіальне обговорення, включені до порядку денного зборів. Крім того, в організаційно-розпорядливих документах часто приводяться опис процедури підготовки до зборів, регламент цієї роботи, що визначають ступінь доцільності тих або інших технологій ділової взаємодії.
Практика показує, що в конфліктних ситуаціях велике значення набуває те, як саме складений порядок зборів. Вірогідність конструктивного вирішення конфлікту підвищується, якщо в повістку увійдуть тільки питання, що безпосередньо зачіпають суть конфлікту, предмет виниклих суперечностей. Якщо крім самого конфлікту робиться спроба в ході зборів вирішити і якісь додаткові питання, то такою повісткою створюється передумова розвитку конфлікту. Це пов`язано із залученням до безпосередньої взаємодії одночасно великого числа людей. Їх різноспрямовані інтереси у поєднанні з тими, що задаються конфліктною ситуацією установками на суперництво можуть спровокувати подальше розширення конфліктної області, розростання і ускладнення виниклих суперечностей.
Для формування в учасників зборів готовності до змістовного спілкування за декілька днів до його проведення їм може бути представлена довідка по суті обговорюваної проблеми. Для її складання доцільно створити групу експертів, орієнтованих на проведення всестороннього аналізу положення справ в організації.
Як правило, матеріали до зборів (повістка, тези або тексти доповідей, проекти рішень і т. п.) надаються передбачуваним учасникам не пізніше чим за три-чотири дні до його початку. Це дозволяє їм вносити зміни до вже розроблених документів, а потім оперативно представляти свої пропозиції в ході зборів.
У психологічному плані робота з документами вже в ході самих зборів дозволяє понизити вірогідність загострення особистих антипатій між конфліктуючими сторонами. Звернення до документа, минувши пряму взаємодію з опонентом, введення документа як ланки, що опосередковує, знижують вірогідність спалаху афектних реакцій, протікання конфлікту за сценарієм вибуху.
76.Перемовини. Мистецтво перемовин.
77.Дискусії як форми колективного обговорення.
дискусія (від лат. discussio — «розгляд, дослідження») — публічне обговорення (на зборах, у пресі, бесіді) якого-небудь спірного питання.
Дискусія і суперечка у професійній діяльності — це процес розв’язання проблем через зіставлення, зіткнення, асиміляцію, взаємозбагачення предметних позицій учасників (думок учасників щодо суті розв’язуваної проблеми).
За умови правильної організації професійні дискусії та суперечки як форми ділових бесід необхідно спрямувати на виконання таких функцій:
пошук нових напрямів і початок перспективних заходів;
обмін інформацією;
контроль розпочатих заходів;
взаємне спілкування працівників з одного ділового середовища;
пошуки й оперативна розробка робочих ідей і задумів;
підтримка ділових контактів на рівні підприємств, фірм, галузей, держав [65, с. 377].
Дискусія — найбільш демократична форма ділової бесіди, для якої характерним є вільний обмін думками, прийняття спільного рішення за загальної згоди з наступним затвердженням його посередником. Можливий варіант, коли рішення приймає керівник, обміркувавши все, що говорилося і пропонувалося.