- •Територія і населення України на поч. Хх ст.
- •2. Особливості економічного розвитку україни на початку 20 ст
- •4. Політизація – національно визвольного руху в Україні
- •7. Хід земельної реформи Петра Столипіна в Україні
- •8. Переселенський рух на початку 20 ст.
- •9. Основні риси розвитку освіти та науки на початку 20 ст.
- •10. Архітектура та мистецтво в Україні на початку 20 ст.
- •11. Причини привід та характер Першої світової війни. Україна в планах воюючих держав.
- •12. Воєнні дії на території України 1914 року. Українські національні формування.
- •13. Українські землі в 1915-1917. Назрівання глибокої економічної і політичної кризи
- •14. Вплив першої світової війни на формування і діяльність українських партій і груп.
- •8. Із набраних солдатів та офіцерів у таборах для військовополонених було створено українські військові дивізії – сірожупанна (в Австро-Угорщині) та синьожупанна (в Німеччині).
- •15. Початок Української революції. Центральна рада.
- •16. І , іі універсали уцр
- •23 (10) Червня 1917 р.
- •II Універсал,
- •16 (3) Липня 1917 р.
- •17.III Універсал,
- •20 (7) Листопада 1917 р
- •19. Четвертий універсал уцр. Причини прийняття та його історичне значення.
- •20. Здобутки і прорахунки уцр в державотворчому процесі та соціальній політиці. М. Грушевський.
- •21. Внутрішні і зовнішня політика держави п.Скоропадського.
- •22. Рядянсько- польська війна і Україна
- •23. Проголошення зунр іі роль в консолідації України.
- •24. Політика «воєнного комунізму» та її проведення в Україні.
- •25. Причини відновлення більшовицької влади в Україні в 1920р.
- •27. Перехід до нової економічної політики та її впровадження в Україні.
- •28. Голод в Україні 1921-1923 його причини і масштаби. Організація допомоги голодуючим.
- •29. Вплив непу та розвиток промисловості і сільського господарства України.
- •30. Входження України до складу срср.
- •32.Причини і наслідки радянської колективізації в Україні.
- •33. Причини масштаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •34. Терор 30-х років та його наслідки.
- •35. Культурне життя 30-х років в Україні.
- •36. Економічне і політичне становище українських земель у складі Польщі 1921-1938 рр.
- •37. Утворення та діяльність оун.
- •27 Січня - 3 лютого 1929р. У Відні відбувся конгрес представників
- •38. Політична боротьба в Закарпатті та її особливості у 20-30-х рр.
- •39. Возз’єднання західноукраїнських земель і урср. Початок радянізації західної України.
- •3 Приєднанням до срср земель Західної України, Північної Буковини і частини Бессарабії, що входили раніше до складу Польщі та Румунії, почалася їх радянізація.
- •40. Україна напередодні Другої світової війни.
- •41. Причини поразок червоної армії у 1941-1942. Окупація України.
- •42. Нацистський «новий порядок» і опір йому. Голокост.
- •43. Внесок партизан у перемогу у вВв.
- •44. Внесок Українського народу у перемогу у вВв.
- •45. Визволення України від нацистських загарбників.
- •46. Історичне значення перемоги у вВв.
- •47. Культурне життя у період вВв.
- •48. Вихід урср на міжнародну арену. Завершення формування території України у 1954р.
- •49. Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України.
- •50. Особливості суспільно-політичного та культурного життя в повоєнні роки.
- •5 Березня 1953 року помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відлику розгортання у Радянському Союзі суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.
- •52. Економічні реформи в Україні у 1956-1964 рр їх вплив на реальний рівень життя населення.
- •53. Процес ідеологазіції культурного життя в Україні в у мовах десталінізації.
- •54. Політична і духовна спрямованість діяльність «шістдешисятників».
- •55. Основні напрями і форми опозиційного руху в Україні в 1965-1983рр. Десиденський рух.
- •1968 – 1976 Рр. – піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля;
- •56. «Косигінські реформи» та їх наслідки в Україні. Повсякденне життя українців 50-60рр хх ст.
- •57. Повсякденне життя населення в 1965-1985рр.
- •58. Діяльність України в оон та інших організаціях.
- •59. Активізація суспільного життя після приходу до влади в срср м. Горбачова.
- •60. Економічна криза в Україні 1985-1991 рр її причини та наростання.
- •61. Причини та початок формування багатопартійності в Україні.
- •62. Суверенізація України.
- •63. Акт проголошення незалежності України його історичне значення.
- •24 Серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України.
- •64. Розгортання державотворчих процесів в незалежній Україні.
- •15 Січня 1992 р. – Державний Гімн «Ще не вмерла Україна» (слова написав відомий український поет та етнограф п.Чубинський а музику – м.Вербицький);
- •28 Січня 1992 р. – синьо-жовтий прапор як Національний Прапор України;
- •19 Лютого 1992 р. Парламент затвердив своєю постановою тризуб, як Малий Герб України, вважаючи його елементом Великого Державного Герба.
- •65. Конституція 1996 року.
- •66. Соціально-економічні процеси в незалежній України.
- •67. Культурне і духовно життя незалежної України.
- •68. Позачергові вироби до вр. Нічого нема
- •69. Головні кроки України до загальноєвропейської інтеграції.
- •70. Наш край пишете самі.
42. Нацистський «новий порядок» і опір йому. Голокост.
У захоплених країнах, де проживало майже 128 млн. чоловік, окупанти ввели так званий «новий порядок», прагнучи здійснити головну мету фашистського блоку — територіальний поділ світу, знищення цілих народів, установлення світового панування.
На завойованих землях окупанти грабували національні багатства й змушували народи працювати на «расу панів». Мільйони людей з окупованих країн були насильно вивезені на роботу до рейха: уже в травні 1941 р. у Німеччині працювало понад 3 млн. іноземних робітників. Для зміцнення свого панування в Європі гітлерівці насаджували колабораціонізм — співробітництво з окупаційною владою представників різних верств місцевого населення на шкоду інтересам нації. Для утримування народів окупованих країн у покірності широко використовувалася система заручництва й масових розправ над мирним населенням. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Чехословаччині, Хатинь у Білорусії. Європа укрилася мережею концентраційних таборів. В’язнів концтаборів змушували виконувати каторжні роботи, морили голодом, піддавали бузувірським катуванням. У цілому в концтаборах опинилося 18 млн. чоловік, 12 млн. із яких загинули.
Політика, яку здійснювали гітлерівці в різних зонах окупованої Європи, мала деякі відмінності. Нацисти оголосили народи Чехословаччини, Польщі, Югославії, Греції й Албанії «нижчою расою», яка підлягала повному поневоленню, а значною мірою й фізичному знищенню. Стосовно країн Північної й Західної Європи окупанти допускали більш гнучку політику. По відношенню до «нордичних» народів — норвежців, датчан, голландців — планувалося повне їхнє понімечення. У Франції окупанти спочатку здійснювали політику поступового залучення її в орбіту свого впливу й перетворення на свого сателіта.
Фашистська окупаційна політика в різних країнах Європи несла народам національне гноблення, крайнє зростання економічного й соціального гноблення, скажений розгул реакції, расизму й антисемітизму.
Холокост (англ. «всеспалення») — найпоширеніший термін, що позначає переслідування й знищення євреїв нацистами і їхніми пособниками після приходу до влади Гітлера й до закінчення Другої світової війни.
Друга світова війна обернулася для єврейського народу найжахливішою трагедією в його історії. Після захоплення Польщі розпочався новий етап антиєврейської політики нацистів. Під їхнім контролем опинилося понад 2 млн. євреїв, що проживали в цій країні. Багато польських євреїв загинуло, а все інше єврейське населення, що залишилося в живих, було зігнано в гетто — відгороджену стіною й поліцейським кордоном частину міста, де євреям було дозволено жити й самим піклуватися про себе. Два найбільших гетто знаходились у Варшаві й Лодзі. Завдяки гетто німці забезпечили себе практично рабською працею євреїв. Нестача продовольства, хвороби й епідемії, непосильна праця призводили до величезної смертності жителів гетто. Євреї всіх окупованих нацистами країн підлягали реєстрації, їх зобов’язували носити пов’язки або нашивки із шестикінечними зірками, платити контрибуцію й здавати коштовності. Вони були позбавлені всіх цивільних і політичних прав.
Після нападу Німеччини на Радянський Союз почалося планомірне загальне знищення всіх євреїв. На території Польщі для знищення євреїв були створені 6 таборів смерті — Освенцим (Аушвіц), Белжец, Хелмно, Собібор, Треблінка, Майданек. Ці табори були оснащені спеціальним устаткуванням для щоденного вбивства тисяч людей, звичайно у величезних газових камерах. Мало кому вдавалося прожити в таборі тривалий час.
Незважаючи на практично безнадійне становище, в деяких гетто й таборах євреї все-таки чинили опір своїм катам за допомогою зброї, яку вдавалося таємно роздобути. Символом єврейського опору стало повстання у Варшавському гетто (квітень — травень 1943 р.) — перше міське повстання в окупованій фашистами Європі. Відбулися повстання в таборах смерті в Треблінці (серпень 1943 р.) і в Собіборі (жовтень 1943 р.), які були жорстоко придушені.
У результаті безжалісної війни нацистів проти беззбройного єврейського населення загинули 6 млн. євреїв — понад 1/3 від загальної чисельності цього народ.