4. Азопірамова проба пройшла успішно. Залишків крові не виявлено.

Білет № 35

Два типи спілкування: словесний, безсловесний. Майстерність письма, вираз обличчя, міміка, жести. Існують два типи: вербальний і невербальний.

Вербальне: мова повинна бути доступною, не вживати медичних термінів, првильний момент для розмови, говорити прямо без підтексту, говорити рішуче. Невербальне: почерк акуратний, охайний, без помилок, колір пасти синій або чорний. Якщо потрібно писати друковані літери, малювати. 2. Основні симптоми порушень функцій сечової системи. Визначення добового діурезу, водного балансу.

Гостра затримка сечі. Біль при сечевипусканні, біль в шлунку.

Добовий діурез – це кількість сечі яка буде зібрана протягом доби. В нормі біля 1500мл колір світложовтий. О 6 год хворий мочиться , цю сечу виливають. Всю наступну протягом доби збирають. Отанній раз мочиться наступного дня о 6.00. Ві дані про випиту та введену рідину і виділену сечу записують в температурний листок (водний баланс)

3.

Складання, заповнення систем для вв вливань.

1. Звіряють напис на флаконі з призначенням лікаря (назву, процентну

концентрацію, кількість); перевіряють строк придатності, герметичність

упаковки, прозорість рідини.

2. Нестерильним пінцетом знімають з флакона центральну частину

металевої кришки, гумовий корок обробляють ватною кулькою, змоченою 96 %

спиртом.

3. Перевіряють герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає

систему) і термін придатності.

4. Процедурна сестра обробляє руки.

5. Розкривають пакет і виймають систему.

6. Знявши ковпачок з голки повітровода, її вводять до упору через

гумовий корок у флакон. Трубку повітровода закріплюють уздовж флакона

так, щоб її вільний кінець був на рівні дна флакона.

7. Закривають гвинтовий затискач. Знімають ковпачок з голки, яка

знаходиться ближче до крапельниці, і теж вводять її до упору через

гумовий корок у флакон.

8. Флакон перекидають догори дном і закріплюють на штативі.

9. Ін'єкційну голку разом з ковпачком знімають і кладуть у підготований

стерильний лоток. Під час роботи не можна торкатися руками до сполучної

канюлі для насадки голки.

10. Повертають крапельницю в горизонтальне положення. Повільно

відкриваючи гвинтовий затискач, заповнюють її до половини об'єму,

затискач закривають .

11. Повертають крапельницю у вертикальне положення, фільтр на 1/3

повинен бути заповненим рідиною.

12. Відкриваючи гвинтовий затискач, повільно заповнюють довгу трубку

системи до повного витіснення бульбашок повітря і появи краплі розчину з канюлі для насадки голки. Гвинтовий затискач закриваютть (мал. 80, в).

13. Перевіряють відсутність бульбашок повітря в системі.

14. Канюлю для насадки ін'єкційної голки обгортають стерильною

серветкою, яку прикріплюють до перехідної гумової трубки (вузол для

ін'єкції) за допомогою затискача або корнцанга.

15. Затискач або корнцанг за бравші підвішують на штатив.У стерильний лоток, де знаходиться ін'єкційна голка, закрита ковпачком, кладуть три ватні кульки, змочені 96 % спиртом, три стерильні серветки.

Готують дві стрічки вузького (1 см) липкого пластиру довжиною 4—5 см,

рушник, джгут.

4. Ні, вона повинна була дозволити йому лишитись, якщо в палаті було вільне місце та іші пацієнти не проти. А якщо це реанімація то звісно йому не можна залишатись.

Білет №36

Основні принципи загартування:

1) поступове збільшення дози

загартовуючих впливів; 2) регулярність загартовування; 3) урахування

індивідуальних особливостей організму; 4) використання

декількох-фізичних агентів: холоду, тепла, опромінювання

ультрафіолетовими та інфрачервоними променями, механічної дії руху

повітря, води та ін.; 5) тренування організму слід проводити із

застосуванням сильних і слабких, коротких і сповільнених чинників; 6)

проведення загартовування на різному рівні теплопродукції організму, як

у спокої, так і при руховій діяльності різної активності; 7) місцева

адаптація різних частин тіла не означає загального пристосування

організму до дії холоду чи спеки — оптимальна стійкість досягається при

загартовуванні всього організму; 8) виконання кожної наступної процедури

лише за умови повного відновлення температури тіла; 9) зменшення дози

загартовуючого агента, враховуючи сумарну дію несприятливих реакцій

організму на незвичайні навантаження.

Режими загартовування. Початковий режим пов'язаний з тренуванням

фізичної терморегуляції. Його застосовують у загартовуванні дітей, а

також осіб, які ослаблені внаслідок хвороби, і людей старшого віку.

Оптимальний режим крім фізичної терморегуляції включає також хімічну,

хоч і незначною мірою. Його рекомендують особам, які пройшли підготовку

за початковим режимом і є практично здоровими.

Спеціальний режим поряд з фізичною терморегуляцією значною мірою включає

хімічну. Цей режим призначають водолазам, верхолазам, а також особам,

які працюють в екстремальних умовах.

Абсолютних протипоказань до загартовування немає. Його можна проводити в

будь-якому віці, при різному стані здоров'я, важливо лише правильно

підібрати дозу загартовуючого чинника і методику загартовування.

Тимчасовими протипоказаннями для загартовування є гострі респіраторні та

інфекційні захворювання, психічні розлади, гіпер- і гіпотонічні кризи,

приступи бронхіальної астми, а також обширні ураження шкіри

інфекційного, термічного і травматичного характеру.