Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з Фінансів підприємств.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
295.42 Кб
Скачать

Тема 5:Оборотні кошти та їх організація на підприємстві.

  1. Економічна сутність оборотних коштів;

  2. Визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

  3. Нормування оборотних коштів по виробничих запасах;

  4. Нормування оборотних коштів по незавершеному виробництві;

  5. Нормування оборотних коштів по готовій продукції;

  6. Джерела формування оборотних коштів.

  7. Аналіз ефективності функціонування оборотних коштів.

  1. Економічна сутність оборотних коштів;

Діяльність суб’єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці. Безперервність процесів виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для їх розширеного відтворення. На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість цілком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їх частина в речовій формі входить створений продукті в набирає товарної форми в якій її використовують споживачі, інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але втрачаючи свою споживчу вартість., у речові й формі в продукт праці не входить, наприклад паливо.

Оборотні кошти це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонді і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва те реалізації виготовленої продукції.

Оборотні кошти – це активи які протягом одного календарного року можуть бути перетворені в кошти.

У виробничій сфері оборотні кошти авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

Оборотні виробничі фонди представляють собою запаси сировини, основні матеріали, покупні напівфабрикати допоміжні матеріали, паливо, запасні частини для ремонту, НШП, незавершене виробництво. Фонди обігу складаються: запаси готової продукції на складі під-ва, товари відвантажені покупцями, залишок грошових коштів на рахунка банків і касі підприємства.

Оборотні виробничі фонди і фонди обігу знаходяться в постійному русі зі забезпечують безперервний кругооборот засобів. При цьому відбувається постійна закономірна зміна форми вартості, а саме з грошової вона перетворюються на товарну, потім на виробничу, знову на товарну і грошову. Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу складають єдиний процес який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Оборотні кошти виконують слідуючі функції: виробничу, платіжно-розрахункову.

Виробнича – забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів.

Платіжно-розрахункова впливає на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг.

Від платіжно-розрахункової функції залежить загальний платіжний стан підприємств.

  1. Визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

Організація оборотних коштів на підприємстві включає визначення в потребі в оборотних коштах, джерел їх формування та регулювання, управління використання оборонних коштів. Принципи організації оборотних коштів на підприємстві є наступними:

  1. Формування оборотних коштів в розмірах необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу.

  2. Раціональне розміщення наявних оборотних коштів на підприємстві.

  3. Самостійність підприємств щодо управління оборотними коштами.

  4. Контроль за ефективністю використання оборотних коштів.

Важливим елементом управління оборотними коштами є науково обґрунтоване їх нормування. Шляхом нормування оборотних коштів визначається загальна потреба господарюючих суб’єктів у власних оборотних коштах. Правильний розрахунок цієї потреби є необхідним ля встановлення мінімальної суми коштів що забезпечують стійкий стан підприємства.

Нормування оборотних коштів представляє собою досить трудомістку аналітичну діяльність в процесі якої розробляються норми і нормативи.

Норма оборотних активів це відносна величина яка відповідає мінімальному економічно обґрунтованому обсягу запасів товарно матеріальних цінностей. Як правило встановлюються в днях але можуть використовуватися і інші відносні значення Норматив оборотних активів – це мінімально необхідна сума грошових коштів яка забезпечує підприємницьку діяльність.

Визначаючи норми оборотних активів для кожного підприємства необхідно звернути увагу на:

  • Умови постачання і збуту;

  • На віддаленість постачальників від споживачів, на транспортні умови;

  • На час необхідний для підготовки мат, для використання у виробництві;

  • Періодичність виробничого циклу і розподіл його між структурними підрозділами підприємства.

Нормування оборотних активів здійснюється у наступному порядку:ї

  1. Розраховуються норми запасу в днях;

  2. На підставі даних відповідних планових документів і фінансової звітності визначається одноденне витрачання матеріальних цінностей;

  3. Шляхом множення одноденних витрат в грошовому виразі на відповідну норму запасу в днях визначається норматив;

  4. Додаванням нормативів за окремими елементами визначають сукупний норматив.

  1. Нормування оборотних коштів по виробничих запасах;

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали і покупні напівфабрикати. Норматив оборотних коштів щодо цих залишків визначається за формулою: Н=О*N де Н – норматив оборотних коштів для сировинних матеріалів і покупних напівфабрикатів; О – одноденні витрати сировини, матеріалів; N – норма оборотних коштів в днях.

Розмір одноденних витрати включає такі елементи: Транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, складський запас (поточний), страховий (гарантійний) запас.

Транспортний запас – визначається як різниця між часом перебування в дорозі від постачання до споживача, та часом поштового перебігу розрахункових документів, їх оформлення і обробки банками, за місцем знаходження постачальника і споживача.

Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування і складування матеріалів.

Технологічний запас – включає час, на підготовчі операції.

Поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу, залежно від частоти і рівномірності поставок матеріалів і рівномірності їх споживання. Чим частіше вони надходять на адресу споживача тим менший поточний запас. У норму оборотних коштів як правило включається середній поточний запас. У рому оборотних коштів як правило включається середній поточний запас у розмірі 50 % тривалості інтервалу між поставками.

У випадку коли один і той же матеріал постачається різними постачальниками, то спочатку по кожному окремо визначається поточний запас, а потім за допомогою середньозваженої величини визначають середню норму запасу у цілому по підприємству.

Гарантійний запас створюється з метою запобігання наслідком можливих перебоїв у постачанні. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється як правило в межах 50% поточного запасу. На основі норм оборотних коштів обчислених за складовими елементами визначається нормативів для окремих видів груп і в цілому щодо сировини і покупних напівфабрикатів. До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали паливо тара, запаси частини і МШП які беруть участь у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної потреби в них.

Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховують множенням норми на величину їх одноденного витрачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховують в тому самому плані як і для основних матеріалів.

Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива, що використовуються як для технологічних цілей так і для господарських потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів визначається за методом аналогічним методу розрахунки оборотних коштів на основні матеріали.

Норматив оборотних коштів щодо норм визначаються множенням норм вираженої в гривнях на обсяг продукції в оптових цінах підприємства в плановому році. Норматив розраховують для різних видів тари: покупної, власного виробництва, разова тара яка надходить з матеріалами і не підлягає поверненню постачальникам.

Норматив оборотних коштів по запасним частинам визначається на підставі існуючих типових норм запасу які має кожне підприємство , тобто у підприємств повинна бути норма запасу в гривнях на 1 ремонтну одиницю яка множиться на кількість ремонтних одиниць.

Норматив оборотних коштів о МШП. Ці предмети служать як правило менше 1 року. Норматив оборотних коштів по МШП визначають окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: малоцінні і швидкозношуваний інвентар; спец одяг і спецвзуття, спец інструмент, змінне обладнання, виробнича тара. По кожній з цих груп розрахунок нормативу встановлюється як правило в розмірі 50 % вартості предметів, оскільки інша половина їх вартості при передачі в експлуатації списується на собівартість продукції.

  1. Нормування оборотних коштів по незавершеному виробництві;

До складу незавершеного виробництва відносять потреби по яких на даному підприємстві незакінчені технологічні операції і ти самим вони не можуть бути здані на склад готової продукції. Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається за формулою:

Н=З*Д*К де З – одноденні витрати за планом 4 кварталу; Д – тривалість виробничого циклу в днях; К – коефіцієнт значимості витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат у 4 кварталі на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших типових нормативів виробництва. Вона складається з часу витраченого на обробку деталей, транспортування деталей від 1 робочого місця до іншого, і передачі готової продукції на склад, перебування виробів між окремими операціями і оборотний запас, а також зі страхового запасу деталей. Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів в незавершеному виробництві, тобто співвідношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції.

Коефіцієнт зростання витрат визначається за формулою: К=(А+0,5Б)/(А+Б) де А одноразові витрати, Б – наростаючі витрати. До одноразових витрат які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу. Наростаючі витрати – це витрати які здійснюються по днях виробничого циклу.

Чим більший виробничий цикл тим більша сума наростаючих витрат.

  1. Нормування оборотних коштів по готовій продукції;

До готової продукції належать вироби завершені у виробництві, прийняті технічними контролем і здані на склад готової продукції, або прийняті замовником.

Норматив оборотних коштів по готовій продукції визначають:

Н=З*Р, де З – одноденний випуск продукції в 4 кварталі планового року за виробленою собівартості. Р – норма запасу оборотних коштів в днях, яка має свої специфічні особливості її включає:

  1. Час необхідний для підбору готової продукції для відвантаження згідно умов договору (асортимент, розмір)

  2. Час необхідний для упаковки, транспортування готових виробів зі складу на залізничну станцію з врахуванням погрузки у вагони.

  3. Час який необхідний для виписки рахунків і здачі їх в банк для оплати.

Норма визначається по кожному виду продукції, а потім за допомогою середньозваженої величини розраховується норма запасу по підприємству.

  1. Джерела формування оборотних коштів.

Джерела формування оборотного капіталу в значній мірі визначають ефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими коштами обумовленого специфічними особливостями кругообороту фондів в тому чи іншому господарюючому суб’єкті є важливим завданням системи управління.

Достатній мінімум власних і залучених засобів, повинен забезпечити безперервність руху оборотного капіталу на всіх стадіях кругообороту, що задовольняє потреби виробництва, матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом та банками. Провідну роль в складі джерел формування повинні відігравати власні оборотні кошти. Вони повинні забезпечувати майнову і оперативну відповідальність підприємства. Власні оборотні кошти свідчить про міру фінансової стійкості підприємства, його стану на фінансовому ринку.

Розвиток конкуренції викликає необхідність направляти чистий прибуток на розширення виробництва, його переорганізацію та вдосконалення. В плані цих міроприємств частина прибутку направляється на розширення власних оборотних кошті, Конкретна величина його прибутковості визначається в процесі фінансового планування і залежить від ряду факторів, а саме розміру приросту нормативу оборотних коштів, загального розміру прибутковості і необхідності першочергового спрямування прибутку на інвестиційні процеси. Залучені засоби повинні покривати тимчасову додаткову потребу підприємства в засобах. До залучених засобів передусім належать банківський та комерційний кредит. Банківський кредит використовується більш ефективно ніж власні оборотні кошти, оскільки здійснюється більш швидкий кругообіг, має широко цільове призначення, видається на коротко обумовлений строк і супроводжується стягненням банківських відсотків.

Кредиторська заборгованість є складовою частиною позикових коштів і означає залучення в господарський оборот підприємства засобів інших підприємств і організацій, в обороті підприємства крім кредиторської заборгованості можуть знаходитися і інші запозичені кошти, а саме суми тимчасово невикористаного амортизаційного фонду, ремонтного фонду і резерви наступних платежів. Всі ці фонди і резерви підприємства у встановлені строки використовуються за цільовим призначенням.

  1. Аналіз ефективності функціонування оборотних коштів.

В системі заходів спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства, зміцнення його фінансового стану важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Важливим показником інтенсивності використання оборотних коштів є швидкість обертання. Обертання коштів характеризується рядом показників.

  1. Тривалість одного обороту оборотних коштів в днях: О=(Зок*Д)/Т, де О –тривалість одного обороту; Д – кількість днів у визначеному періоді; Зок – залишки оборотних коштів; Т – обсяг реалізації продукції.

  2. Коефіцієнт оборотності (Кількість оборотів за визначений період) Ко=Т/Зок

  3. Коефіцієнт завантаження Кз=Зок

  4. Коефіцієнт віддачі Кв=Пр/Зск

В результаті прискорення обертання оборотних коштів з обігу вивільнюються матеріальні ресурси і джерела їх формування. А при уповільненні до обігу залучаються додаткові активи. Прискорення обертання оборотних коштів і вивільнення в результаті нього певної суми дозволяє підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів.