12. «Історизм» давньої літератури.

Характерною особливістю давньої літератури є також історизм. Героями виступають переважно історичні особи. Література цього часу суворо дотримується правила, що навіть видумані історії мають вигляд точних записів розповідача, очевидця тощо. Вчені підкреслюють, що історизм носить специфічний середньовічний характер. Усі обставини, що описуються пояснюються як Божий промисел.

Історизм, принцип підходу до дійсності як до такої, що розвивається в часі. Припускає розгляд об'єкта як системи, закономірностей його розвитку. Історизм у літературі – це художнє освоєння конкретно-історичного розвитку певної епохи, її неповторних рис, колориту. В художній творчості минуле – це засіб художнього дослідження теперішнього, оскільки мотиви і картини історичного минулого можуть бути використані для відображення сучасності за принципом аналогії. Використання історичних сюжетів – давня літературна традиція.

13.Полемічна література 2-ї пол. 17 ст.

Полемічна література. Літературні твори цього жанру особливо рясно почали з'являтися в Україні у зв'язку з підготовкою і укладенням Брестської церковної унії 1596 p., коли наступ католицизму на культуру, мову, віру українського народу став загрожувати самому його національному існуванню. Українські полемісти, здебільшого відомі літератори, політологи, історики та філософи, палко обстоювали чистоту православної віри, вбачаючи у ній єдино можливий чинник самозбереження українського народу, відновлення колишньої єдності східних слов'ян, а також традицій православ'я часів Київської Русі. Протягом останнього 20-річчя XVI — XVII ст. в Україні та сусідніх країнах було видано чимало художньо-публіцистичних творів протикатолицького й антиуніатського спрямування. Поштовхом до посилення полеміки став виступ польського публіциста-єзуїта П. Скарги «Про єдність церкви божої» (Вільно, 1577), у якому він намагався ідеологічно виправдати церковну унію. Цей виступ гостро засудили у своїх посланнях, трактатах і памфлетах православні письменники, частина яких побажала залишитися анонімною. Найвідомішими серед полемістів православного табору були Г. Смотрицький, І. Вишенський, X. Філалет, В. Острозький, С Зизаній, М. Смотрицький, З. Копистенський. Важливу роль у боротьбі українського народу за свою віру, мову й культуру відіграв твір «Пересторога» (поч. ХVII ст.). Його анонімний автор яскраво й образно показав релігійно-ідеологічне гноблення народу з боку католицизму під егідою Речі Посполитої та Риму, а порятунок від цього лиха вбачав він у поширенні знань, освіти, у книгодрукуванні та діяльності братств.

14.Климентій Зиновіїв.

Рік народження і смерті невідомі. Замолоду десь одержав освіту, можливо, в школі у Гощі на Волині, і став писарем. Згодом був, як припускають, священиком, відтак пішов у монастир, але зазнав там гонінь і до смерті вів мандрівне життя. Один із перших українських етнографів: записував народні прислів’я та приказки. До нашого часу дійшов великий рукописний збірник творів Климентія Зіновіїва, який був виданий уперше в 1912 році. Писав книжною українською мовою.

Згодом, за припущеннями, був священиком. Повдовівши пішов у монастир, але зазнав гонінь і до смерті вів мандрівне життя.