37. Ідейна спрямованість "Слова по полку Ігоревім".

Основна ідея – визначити необхідність об’єднання князів для захисту Руської землі, для ліквідації гірких наслідків невдалих походів Ігоря. Автор упевнений в тому, що лише об’єднавшись, руські князі зможуть завдати половцям рішучого удару, а роз’єднана та егоїстична політика князів веде до лиха. Автор виступає проти міжуособиць, зазіхання на чужі землі, переконує жити в мирі та злагоді і підкоритися великому князю київському. Тому так широко в «Слові..» прославляються перемоги Святослава Київського. Сам же він звертається з докором до Ігоря та Всеволода, які «самі пішли шукати слави». Саме ідея поєднує всі компоненти змісту твору. Ідейний зміст твору в широкому розумінні полягає в тому, щоб здійснити присуд над носіями феодальної роздробленості і міжусобних чвар та утвердженням ідеї єдності Руської землі як основного політичного кредо свідомих руських громадян того часу, як однієї з основних підвалин руської громадянської думки протягом тривалого періоду історії – період боротьби за свою незалежність.

38.Іван Вишенський.

Народився в м. Судовій Вишні (нині Львівської області). Біографічні дані про Вишенського дуже скупі. Був високоосвіченою людиною свого часу. Молодим проживав якийсь час у Луцьку. Приблизно у 70-х рр. 16 ст., не мирячись із феодальним ладом Речі Посполитої, став ченцем Афонського монастиря (півострів Афон у Греції, в Егейському морі), що був у ті часи центром православного чернецтва на Сході. Перебував у жвавих стосунках зі Львівським братством. Літературну діяльність почав одночасно з острозькою групою полемістів. Відомо всього 16 творів. У 1590-х роках були написані найвизначніші з них, спрямовані проти Берестейської церковної унії. 1598 року в острозькій «Книжці» надрукував послання до К.Острозького та православних, написане В. від імені монахів Святої Гори. Близько 1600 р. на Афоні він склав збірник — «Книжку», куди ввійшли «Извещение краткое», «Писание до всех обще, в Лядской земли живущих» (написані до 1596 р.), послання до князя К. Острозького і до єпископів, крім того «Обличение диавола-миродержца», «Порада» та ін. (збірник не був надрукований і твори В. поширювалися в рукописах). В 1600—1601 рр. В. написав «Краткословный ответ» П. Скарзі. В своїх творах Іван Вишенський малював барвисті, часто гіперболічні, образи морального занепаду вищих верств, зокрема духовенства, протиставляючи їм «бідних підданих» і простих ченців. Зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення епітетів, порівнянь, запитань і закликів, іронічне представлення побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надавало творам Вишенського яскравості й ефектності. Стиль Івана Вишенського, що походить від візантійської проповіді, але споріднений і з літературною манерою сучасних йому полемістів — українських (із острозького гуртка) і польських (П. Скарги, М. Рея) — «наближається до кращих взірців бароккового стилю» (Д. Чижевський). Вишенський — демократ, палкий патріот, гуманіст. Часто під теологічною оболонкою проголошував ідеї соціальної рівності. В його світогляді помітні матеріалістичні тенденції. У своїх посланнях з Афону викривав православних єпископів-зрадників, римо-католицьке та уніатське духовенство, польських та українських феодалів-кріпосників, виступав проти покатоличення та ополячення трудящих мас України. Він вважав, що праця кріпаків є джерелом всього багатства панів, виступав проти визиску селян феодалами та духовенством. Оцінки В. подій та осіб кінця 16 — початку 17 ст. мають винятковий інтерес для історичної науки. В. — майстер ораторсько-викривального стилю. В його посланнях були зразки реалістичного зображення дійсності. Творчість В. вплинула на розвиток жанру сатири в українській літературі. Глибокий знавець творчості письменника І. Я. Франко написав поему «Іван Вишенський». Твори В. вивчали А. Кримський, М. Сумцов, М. Грушевський, М. Возняк.