33.Козацьке літописання 17-18 ст.

На початку XVIII ст з нав'язуванням до літописної традиції автори-інтелектуали з-поміж козацької старшини створили низку Історичних творів, що за тематичним спрямуванням (висвітлення головно Історії Козацької держави), а також обґрунтуванням автономістичної ідеї були явищами одного порядку. ЦІ твори прийнято називати Козацькими літописами Важливим зразком цього жанру був "Літопис Самовидця". До 1846р "Літопис Самовидця" зберігався у рукописних списках. Очевидною ознакою "Літопису Самовидця" є те, що перед нами — твір повністю світський. На відміну від літератури, створеної церковними книжниками церковнослов'янською чи близькою до неї мовою, "Літопис Самовидця" написаний світською українською книжною мовою, близькою до народно розмовної. Другим за часом написання вважається «Літопис Григорія Грабянки», козацького старшини, який у 1730 р став гадяцьким полковником Літопис був написаний церковнослов'янською мовою, завершений 1710 р Зміст літопису передає його поширений заголовок "Події превеликої, з вини поляків кривавої й небувалої брані Богдана Хмельницькою, гетьмана запорозького з поляками, за найясніших королів польських Владислава, потім І Казиміра, яка в 1648 році почала виправлятися за літ десять по смерті Хмельницького незакінченої. Із різних літописців з діаріуша на тій війні списаного В місті Гадячу, працею Григорія Граб'янки зібрано І стверджено самобутніх старожилів свідченнями Року 1710". У заголовку сформульовані мета й основний зміст "Літопису Самуила Величка", написаного 1720 р , а вперше виданого у 4-х томах в 40-60-х роках XIX ст. (4-й том вийшов 1864 р ) Перший том обіймає події 1648-1659 рр , другий — 1660-1687 pp., третій — 1687-1700 pp., четвертий том не завершений. З погляду об'єктивності та детальності відображення Історичних подій третій том найцінніший Автор знав ці події як канцелярист генерального писаря В Кочубея та службовець Генеральної канцелярії. Загалом літопис С.Величка як Історичний твір на фоні інших козацьких літописів вважається слабшим. Автор зібрав дуже багато цікавих фактів І матеріалів, але не зумів дати їм належної наукової Інтерпретації, описав події дещо плутано, не бачив логіки розвитку Історичного процесу. Однак автор має свою Ідейну концепцію, крізь яку чітко проступає соціальна позиція автора він чітко бачить завдання своєї праці у захисті автономії України в складі Московської держави Незважаючи на порівняно нижчий науковий рівень літопису С.Величка, ніж літописів Самовидця І.Грабянки, йому судилася доля дуже читабельного твору. Козацькі літописи ніби завершують літописний етап української Історіографії. Історичні твори наступного часу, наприклад, "Історія Русів", за жанровими особливостями відкривали новий етап у розвитку української Історичної думки, зокрема нового методу передачі Історичних знань: не через констатацію подій та її Інтерпретацію, а через аналіз І узагальнення всієї суми історичних знань, доступних досліднику.

34. Історична основа "Слова о полку Ігоревім".

Ізольоване від свого часу, своїх джерел — літописних повістей про Ігорів похід, які укладалися протягом 1185-1198 років, «Слово» стало жертвою найжорстокіших експериментів, що затемнювали чи навіть змінювали його величну патріотичну суть. Офіціозу вдалося утримати його у вузьких рамках 1185- 1187 років і відсікти потужний пласт історичної інформації останнього десятиліття XII ст., що розкриває «Слово» у повному обсязі міжкнязівських і міжземельних стосунків постімперського періоду. У «Слові» замкнений єдиний ланцюг часу: від середини І тисячоліття до кінця XII ст. Але автор не прагне до того, щоб викладати суцільну історію народу. Лише мимохідь згадавши трагічне «время Бусово» IV ст. і «ВЂци Трояни» IV-XI століть, він переходить до бурхливого XI ст., до «старого времени», коли проходило становлення отчин. Аналіз історичної інформації «Слова» у зіставленні з його літературними джерелами розкриває глибше зміст та ідейне спрямування пам'ятки. Ключем до наукового осмислення «Слова» є поетичний образ сонячного затемнення і статус князя Ігоря в хронологічному перебігу «отъ старого Владимера до нынЂшняго Игоря». Сонячне затемнення — це своєрідний прийом автора, який прагнув показати велетенські масштаби біди, що насувалася на Русь. Отож, похід Ігоря був неминучий. І князь приймає рішення вийти назустріч ворогові і відвести нещастя від рідної землі. Справді, в 1184-1185 роках Сіверщина перебувала в лещатах ворожих сил — Переяслава, з яким була у стані війни, Суздаля і його союзників-половців. У 1177 р. Всеволод Суздальський з половцями погромив Рязань і в наступні роки продовжував агресивні дії проти Руської землі. Готувалося вторгнення цієї коаліції в Сіверську землю, а сміливий похід Ігоря зірвав ці плани, вніс незгоду і вагання в стан ворогів. Сіверщина включилася в систему оборони Руської землі. «Слово» відобразило період формування і консолідації Руської землі (метрополії) і староукраїнського (руського) народу в постімперську епоху. «Слово о полку Ігоревім» належить до тих небагатьох творів києво-руської літератури, які постійно знаходяться у полі зору широкої громадськості й учених різних країн.