4.2. Стратегії організації Центральна Європейська Ініціатива

Ідеологія глобального інформаційного суспільства, що є визначаль¬ною складовою еволюційного розвитку цивілізації, передбачає стабільний політичний розвиток і економічне зростання країн світу, створює необхідні умови для діяльності особистості на основі нових технологій. Необхідність переходу до інформаційного суспільства (характерними ознаками якого є: формування глобального інформацій¬ного середовища, міжнародне співробітництво в процесах інформацій¬ної та економічної інтеграції регіонів, становлення інформаційної економіки, створення і розвиток ринку інформації і знань як чинників виробництва в доповнення до ринку природних ресурсів, праці і капіталів, перехід інформаційних ресурсів у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах, створення ефективної системи прав людини і соціальних інститутів та забезпечення вільного доступу, поширення і використання інформації як умови демократичних перетворень, розвиток інформаційних обмінів (на міжнародному, регіональному і національному рівнях) визначає діяльність країн Центральної і Східної Європи, впливає на міжнародні відносини в регіоні, політичні пріоритети країн і стратегії економічного розвитку.

Концепція і програма діяльності міжурядової регіональної організації Центральноєвропейська Ініціатива (до якої входять 17 країн - Австрія, Албанія, Болгарія, Бєларусь, Боснія і Герцеговина, Італія, Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Югославія), створеної у 1989 р. з метою багатостороннього співробітництва країн Центральної і Східної Європи, передбачає активну участь країн-членів у європейських інтеграційних процесах, зокрема, інтегрування до європейського та євроатлантичного економічного, політичного, правового та інформацій¬ного простору, гармонійне входження до політичних та економічних структур ЄС. Реальними формами співпраці між державами регіону є спільні підходи країн ЦЄІ до вирішення проблеми міждержавних інформаційних обмінів, розвитку демократії і плюралізму вираження поглядів, забезпечення основних прав і свобод людини і засобів масової комунікації, створення об'єднаної центральноєвропейської інформацій¬ної магістралі, становлення інформаційної економіки, впровадження нових технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства [381].

Інформаційні стратегії країн Центральної і Східної Європи спрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами та спільнотами, ліквідацію диспропорцій в регіональних інформаційних потоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження національ¬ної самобутності та ідентичності.

Інформаційна складова, що входить до пріоритетів міжурядового співробітництва країн ЦЄІ, враховує нові геополітичні реалії в Європі, специфіку регіону та забезпечує здійснення національних ініціатив на регіональному рівні. Для країн ЦЄІ характерні процеси фундаменталь¬них політичних, економічних і соціальних перетворень, становлення нових форм транскордонного співробітництва, модернізація індустрії на основі інформаційних і комунікаційних технологій.

Політика економічного зростання як чинник демократичного розвитку країн ЦЄІ сконцентрована на проблемах, пов'язаних із розпадом старої системи розподілу виробництва, трудових ресурсів, соціального захисту, повільним прогресом країн «нової демократичної хвилі», нерівномірним станом взаємовідносин і відносин з європей¬ськими країнами та інституціями. Країни ЦЄІ успадкували політичні та економічні важелі регулювання інформаційної сфери (телекомуніка-цій, телерадіомовлення, мас-медіа), які жорстко контролювали між¬державний і внутрішній обіг інформаційних масивів. Зміна геополітики в центральноєвропейському регіоні обумовила прогресивний поступ країн ЦЄІ до європейської інтеграції, однак суспільні процеси в різних країнах залежать від обраної політичної моделі, доктрини економічного розвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій. У найбільш розвинутих країнах ЦЄІ (Польща, Чехія, Угорщина), які запрошені до участі в європейських альянсах та набуття членства в ЄС, відбуваються процеси лібералізації телекомунікацій, розширення приватного сектору в телерадіомовленні, становлення інформаційної індустрії та інформаційного бізнесу за європейськими стандартами.

В інших (Болгарія, Румунія, Україна, Молдова, Македонія, Хорватія, Словенія) зберігається монополія держави на інформаційні ресурси, мережі і комунікації, державне регулювання мас-медіа, що уповільнює процеси європейського інтегрування для цих країн. Рівень регіонального обміну інформацією не відповідає сучасним європейським стандартам, розвиток і використання телекомунікацій, за показниками 1998 року, вдвічі менший, ніж у країнах Західної Європи; інформаційна система країн ЦЄІ не задовольняє зростаючого попиту на інформаційні послуги, які є важливим чинником мультимедійного покоління.

Регіональна інформаційна політика ЦЄІ тісно пов'язана як з національними програмами розвитку, так і з глобальними концепціями 111 формаційного суспільства, які визначають тенденції й перспективи І \ -кісних міжнародних відносин. У документах ЮНЕСКО про розвиток реї іональних програм інформаційного суспільства зазначається, що і юзитивні зміни у країнах Центральної і Східної Європи мають створити підґрунтя для забезпечення основних прав і свобод у галузі інформації, функціонування незалежних і плюралістичних засобів масової комунікації. Беручи до уваги політичні, економічні та соціальні умови країн центральноєвропейського регіону, в тому числі й національні відмінності, актуальною проблемою є прийняття програм становлення інформаційного суспільства, правове регулювання міждержавних інформаційних обмінів, впровадження європейських стандартів у застосування нових комунікаційних та інформаційних технологій, сприяння поширенню об'єктивної інформації про політичні, соціальні та етнічні процеси в країнах ЦЄІ, протидія монополізації засобів інформації. Використання нових інформаційних та комунікаційних технологій відкриває нові канали і можливості для вільного поширення інформації, для запобігання дискримінації за інформаційною ознакою, для розвитку толерантності і плюралізму [382].

У рамках ЦЄІ підписані і діють міждержавні угоди про співробіт¬ництво у сфері телекомунікацій і зв'язку, науки і нових технологій (програми «Цезар» і «Глобалстар»), засобів масової комунікації, про впровадження та інтенсифікацію програми ЦЄІ—2010 (спільно з ЄС), угоди про створення і функціонування інформаційно-документаційного центру ЦЄІ і надання інформаційних послуг країнам-членам з питань діяльності Ініціативи, про зв'язки ЦЄІ з регіональними міжнародними організаціями та інститутами. Інформаційна політика є складовою таких документів, як Сараєвська декларація ЦЄІ (1997 р.), Заключний Загребський документ (1998 р.), Підсумковий документ Трієстського самміту країн-членів ЦЄІ (2001 р.), угоди про двостороннє співробіт-ництво в рамках Ініціативи.

Особлива роль у цьому контексті належить Європейському Союзу, який прийняв програму становлення інформаційного суспільства та інформаційної економіки (1994-2001 рр.) і через країни-члени ЄС, що входять до ЦЄІ, впливає на політичні пріоритети та інформаційні стратегії організації та її учасників. Наголошуючи, що шлях до інформаційного суспільства і становлення інформаційної економіки характеризується специфікою національного розвитку, Європейський Союз реалізує зовнішньополітичні та економічні програми для країн-членів за напрямами, визначеними на Всесвітніх економічних форумах уДавосі (2000; 2001):

1) нові геополітичні реалії в міжнародних відносинах (світ після Косова);

2) нова світова економіка (економіка інформаційної ери, її політичні та соціальні наслідки, нові моделі підприємництва та корпора¬тивного управління);

3) глобалізація.

Спільні підходи ЦЄІ та ЄС до міждержавного співробітництва в інформаційній сфері, особливо у сфері розвитку інформаційної інфраструктури, телекомунікацій, високих технологій, розглядаються як головні засади економічного регіонального розвитку, обумовлюють можливість вагомого внеску країн-членів ЦЄІ в діяльність ЄС, спрямовану на забезпечення зростаючої інтеграції в Європі. Країни-члени Центральноєвропейської Ініціативи виступають за активний обмін інформацією з ЄС у галузі зовнішньої політики, включаючи можливе приєднання країн Ініціативи до заяв і спільних позицій країн ЄС, у тому числі щодо інформаційного суспільства. ЦЄІ також підтримує програми інформаційного співробітництва з ОБСЄ, Радою Європи, Європейською Економічною Комісією ООН, ОЧЕС, Радою країн Балтійського моря.

Програма становлення інформаційного суспільства в Європі, яку реалізує через політичну та економічну стратегії, інформаційні програми і проекти Європейський Союз, створює фундаментальну базу для розвитку інформаційного сектору, моделей нової економіки, суспільної еволюції країн ЦЄІ. Інформаційна революція охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, впливає на демократичні процеси і права людини. Розвиток науки та інформаційних технологій, вплив нових технологій на соціальні процеси потребують спільних підходів країн-членів ЄС та країн Центральноєвропейської Ініціативи і централізованих дій з метою створення нової суспільної моделі. Ця модель на основі економічних і політичних чинників має забезпечити створення сприятли-вого духовного середовища, бо, як зазначив у своєму посланні до Всесвітнього економічного форуму в Давосі-2000 Папа Римський Іоан Павло II, «Глобалізація без урахування етичних та духовних цінностей спричинить подальшу поляризацію у світі: країни з різним рівнем економічного розвитку будуть розвиватися окремо. Без відчуття солідар¬ності мільйони людей почуватимуться обмеженими у своїх правах на сучасні інформаційні технології і нові знання, якщо прагнутимуть використати розвиток та прогрес заради свого добробуту» [383].

Ще в 1994 році Європейський Союз організував відкриті дискусії для країн-кандидатів та країн-партнерів із політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів інформаційного суспільства під егідою незалежного консультативного органу ЄС «Форум інформаційного суспільства», який розробляє і впроваджує інформаційну політику в європейському регіоні. Головною метою Форуму інформаційного суспільства є гарантії збалансованого розгляду всіх аспектів і проблем, пов'язаних зі становленням інформаційного суспільства в Європі, забезпечення можливостей залучення до діяльності Форуму країн-членів ЄС, країн-членів ЦЄІ, представників фінансових, ділових кіл, громадськості Центральної і Східної Європи для формування суспільного розуміння глобальних інформаційних процесів, визначення пріоритетних напрямів для діяльності та реалізації проектів. Характерною ознакою Форуму інформаційного суспільства є проведення дискусій і розробка пропозицій консультативного характеру для органів ЄС, національних урядів країн ЦЄІ. У рамках Форуму ведуться політичні дискусії з проблем інформаційного суспільства і підтримки національ¬них ініціатив; соціальних та демократичних цінностей, культури і сфери нових послуг засобів масової інформації; зайнятості, створення робочих місць та політики соціального захисту населення в умовах концентрації комунікації; захисту прав споживачів, забезпечення права доступу до інформаційних «благ»; трансформації адміністративної та громадської взаємодії; інформаційної «освіченості» населення Європи.

Форум забезпечує регіональне співробітництво в реалізації програми становлення європейського інформаційного суспільства, сприяє інтегруванню телекомунікацій, мас-медіа, інформаційних мереж (Євронет), формує регулятивні норми, спрямовані на уніфікацію правових підходів до інформаційних суспільних відносин.

Теоретичні концепції і практичні розробки «Форуму інформаційного суспільства» висвітлюються у щорічних доповідях Форуму (доповіді поширюються в межах Європи офіційними мовами ЄС), втілюються у документах та робочих програмах для пропагування ідей інформацій¬ного суспільства в країнах Центральної, Східної і Південно-Східної Європи. Форум реагує на нові реалії в Європі, враховує нову геополітику, появу нових незалежних держав, які прагнуть знайти власне місце в європейських структурах і для яких запропоновано інтеграційну «Модель Європи в інформаційному суспільстві» (Моаеі е-Еигоре). Ця модель передбачає розробку документів і рекомендацій інституціям Європейського Союзу і національним урядам країн-членів, країн-кандидатів та країн-партнерів з основних проблем становлення інформаційного суспільства та регулювання суспільних відносин у період інформаційної революції. Документи Форуму, незважаючи на їх рекомендаційний характер, відіграють важливу роль у формуванні основних принципів розвитку та функціонування європейських спільнот, у створенні відповідної правової бази в країнах-членах ЄС та ЦЄІ. Одним із пріоритетних напрямів роботи Форуму є дослідження проблем демократичного і культурного розвитку, трансформації демократичних цінностей в інформаційному суспільстві. Члени Форуму проголосили про свої наміри дотримуватися принципів багатокультурної рівності, свободи виявлення поглядів та свободи мас-медіа, забезпечити вільний доступ до джерел інформації з метою прогресивного розвитку.

Країни ЦЄІ взяли участь у діяльності Форуму на рівні міністрів (глав урядів та представників зовнішньополітичних відомств) у 1997 році на запрошення організації для активізації співпраці з інститутами ЄС, підготовки країн-членів ЦЄІ до європейської інтеграції і розробки регіональної стратегії суспільного розвитку в умовах інформаційної революції. Європейська комісія ЄС та Форум започаткували програму підтримки країн-членів ЦЄІ для реформування телекомунікацій, розширення сфери інформаційних послуг, становлення інформаційної економіки, ефективного використання інформаційних ресурсів, комерціалізації системи зв'язку і створення ефективного інформаційного права (принципів регулювання інформаційних відносин).

Заходи ЄС та Форуму інформаційного суспільства щодо залучення країн ЦЄІ до європейської інтеграції базуються на пріоритетності ідеї інформаційного суспільства для нових незалежних держав як такої, що здатна поліпшити ефективність державного управління, конкуренто¬спроможність виробництва інформаційних послуг, фінансування програм інформаційного розвитку. Зокрема, план дій ЄС і Форуму щодо країн-членів ЦЄІ передбачає:

1) фінансування національних і регіональних мультимедійних програм з метою інформаційної і комунікаційної інтеграції за проектами ТЕІМ-Теїесот, ТЕМ-81І; реалізацію програми Іпїо-2010 та подібних до неї інформаційних програм у рамках ЄС для розвитку багатокультурності кіберпростору;

2) розширення ЄС за рахунок інтегрування країн-членів ЦЄІ (Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словенії, Македонії, Хорватії, Словаччини) до європейських структур, перш за все, за напрямами співробітництва у сфері телекомунікацій, інфо-інфраструктури, обміну масивами даних, електронної комерції, муніципального електронного управління;

3) створення умов для гармонізації законодавства ЄС і національного законодавства у сфері інформаційних відносин, зокрема законів, що регулюють захист даних (Директива 35/48/ЄС) і створення незалежних контролюючих органів у галузі охорони даних;

4) розвиток комп'ютерних та електронних засобів зв'язку між Європарламентом і країнами-членами ЦЄІ;

5) підтримку участі країн ЦЄІ в бізнесових проектах ЄС із впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.

Регіональні перспективи становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ визначені у національних програмах дій, що орієнтуються на створення базису інформаційного суспільства, на трансформацію і мо-дернізацію централізованої економічної системи, лібералізацію політич¬них і адміністративних обмежень в інформаційному секторі, ефектив¬не використання телекомунікацій, комп'ютерних мереж і систем [384].

Характерно, що специфікою регіонального співробітництва в рамках ЦЄІ є поєднання зовнішньополітичних стратегій та програм розвитку інформаційного суспільства високорозвинутих країн Австрії, Італії (членів ЄС), країн з перехідною економікою (кандидатів до ЄС та східноєвропейських держав із характерною динамікою трансформації політичних, економічних та гуманітарних інститутів (не членів ЄС), що обумовлює вплив процесів європейської інтеграції на міжурядові відносини центральноєвропейського альянсу.

Програми становлення інформаційного суспільства Австрійської Республіки втілюють політичну стратегію уряду - нове об'єднання Європи на базі новітніх технологій, інформаційно-комунікаційної інфра¬структури та інтелектуального потенціалу регіону. Реалізація зовніш¬ньої і внутрішньої політики країн включає принципи демократизації та плюралізму, дотримання основних прав і свобод, ефективне управління економікою, розуміння ролі Австрії як перехідної інституції в рамках ЦЄІ для інтеграції посттоталітарних держав у європейські структури. Значний вплив на інформаційну політику Австрії здійснюють міжнарод¬ні організації, резиденції яких знаходяться у Відні і до програм діяль¬ності яких складовим компонентом входить стратегія інформаційного суспільства. У Плані Дій уряду Австрії передбачено такі напрями інформаційної інтеграції країни, як: 1) економічний (координація транс¬формації інформаційного сектору; створення відповідних державних інституцій з регулювання ринку інформаційних технологій; стимулю¬вання виробництва інформаційних продуктів та послуг; підтримка лідерства Австрії у галузі електронних технологій, зокрема виробниц¬тва мікрочіпів та інтегрованих електронних схем); 2) торговельний: (лібералізація торгівлі інформаційними продуктами і послугами; розвиток е-комерції; сприяння торгівлі новими технологіями з третіми країнами); 3) науково-дослідницький (створення об'єднаних мереж австрійських та європейських центрів прикладних досліджень інформаційного суспільства; використання потенціалу міжнародних організацій (ООН/ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ГАТТ/ СОТ, ЄС, ЄАВТ) за програмами участі (ЕІЖЕКА, ТЕМРШ, Е5РКІТ плані дій І-УІ); наукова кооперація на двосторонній основі (Австрія-Чехія, Австрія-Угорщина, Австрія-Словаччина); 4) прикладний (розробка проектів для соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища; міжнародного співробітництва за гуманітарними напрямами).

Необхідно підкреслити, що інформаційна політика Австрії свідчить про зміни політичних пріоритетів та нову зовнішньополітичну орієнтацію уряду, сприйняття глобальних та загальноєвропейських концепцій подальшого розвитку суспільства на основі нових інформаційних і комунікаційних технологій, прагнення Австрійської Республіки стати впливовим фактором міжнародних відносин.

Проекти становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ (штаб-квартира організації розташована в м. Трієст, Італія) відповідають національним стратегіям політичного та соціально-економічного розвитку Італійської Республіки - формування інтелектуального потенціалу в галузі інформаційних технологій, створення національної інфоінфраструктури та баз даних для державного управління, прискорення процесу лібералізації, вільний розвиток внутрішнього ринку інформаційних послуг. Характер міжнародного співробітництва в галузі комунікації та інформації визначається такими чинниками, як застосування міжнародних стандартів у виробництві аудіовізуальної продукції, розвиток інтегрованого ринку інтелектуальної власності, концентрація сучасних високорентабельних інформаційних технологій напрямами співробітництва у сфері телекомунікацій, інфо-інфраструктури, обміну масивами даних, електронної комерції, муніципального електронного управління;

3) створення умов для гармонізації законодавства ЄС і національного законодавства у сфері інформаційних відносин, зокрема законів, що регулюють захист даних (Директива 35/48/ЄС) і створення незалежних контролюючих органів у галузі охорони даних;

4) розвиток комп'ютерних та електронних засобів зв'язку між Європарламентом і країнами-членами ЦЄІ;

5) підтримку участі країн ЦЄІ в бізнесових проектах ЄС із впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.

Регіональні перспективи становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ визначені у національних програмах дій, що орієнтуються на створення базису інформаційного суспільства, на трансформацію і мо-дернізацію централізованої економічної системи, лібералізацію політич¬них і адміністративних обмежень в інформаційному секторі, ефектив¬не використання телекомунікацій, комп'ютерних мереж і систем [384].

Характерно, що специфікою регіонального співробітництва в рамках ЦЄІ є поєднання зовнішньополітичних стратегій та програм розвитку інформаційного суспільства високорозвинутих країн Австрії, Італії (членів ЄС), країн з перехідною економікою (кандидатів до ЄС та східноєвропейських держав із характерною динамікою трансформації політичних, економічних та гуманітарних інститутів (не членів ЄС), що обумовлює вплив процесів європейської інтеграції на міжурядові відносини центральноєвропейського альянсу.

Програми становлення інформаційного суспільства Австрійської Республіки втілюють політичну стратегію уряду - нове об'єднання Європи на базі новітніх технологій, інформаційно-комунікаційної інфра¬структури та інтелектуального потенціалу регіону. Реалізація зовніш¬ньої і внутрішньої політики країн включає принципи демократизації та плюралізму, дотримання основних прав і свобод, ефективне управління економікою, розуміння ролі Австрії як перехідної інституції в рамках ЦЄІ для інтеграції посттоталітарних держав у європейські структури. Значний вплив на інформаційну політику Австрії здійснюють міжнарод¬ні організації, резиденції яких знаходяться у Відні і до програм діяль¬ності яких складовим компонентом входить стратегія інформаційного суспільства. У Плані Дій уряду Австрії передбачено такі напрями інформаційної інтеграції країни, як: 1) економічний (координація транс¬формації інформаційного сектору; створення відповідних державних інституцій з регулювання ринку інформаційних технологій; стимулю¬вання виробництва інформаційних продуктів та послуг; підтримка лідерства Австрії у галузі електронних технологій, зокрема виробниц¬тва мікрочіпів та інтегрованих електронних схем); 2) торговельний: (лібералізація торгівлі інформаційними продуктами і послугами; розвиток е-комерції; сприяння торгівлі новими технологіями з третіми країнами); 3) науково-дослідницький (створення об'єднаних мереж австрійських та європейських центрів прикладних досліджень інформаційного суспільства; використання потенціалу міжнародних організацій (ООН/ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ГАТТ/ СОТ, ЄС, ЄАВТ) за програмами участі (ЕІЖЕКА, ТЕМРІЛЗ, Е8РКІТ плані дій І-УІ); наукова кооперація на двосторонній основі (Австрія-Чехія, Австрія-Угорщина, Австрія-Словаччина); 4) прикладний (розробка проектів для соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища; міжнародного співробітництва за гуманітарними напрямами).

Необхідно підкреслити, що інформаційна політика Австрії свідчить про зміни політичних пріоритетів та нову зовнішньополітичну орієнтацію уряду, сприйняття глобальних та загальноєвропейських концепцій подальшого розвитку суспільства на основі нових інформаційних і комунікаційних технологій, прагнення Австрійської Республіки стати впливовим фактором міжнародних відносин.

Проекти становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ (штаб-квартира організації розташована в м. Трієст, Італія) відповідають національним стратегіям політичного та соціально-економічного розвитку Італійської Республіки — формування інтелектуального потенціалу в галузі інформаційних технологій, створення національної інфоінфраструктури та баз даних для державного управління, прискорення процесу лібералізації, вільний розвиток внутрішнього ринку інформаційних послуг. Характер міжнародного співробітництва н галузі комунікації та інформації визначається такими чинниками, як іасгосування міжнародних стандартів у виробництві аудіовізуальної продукції, розвиток інтегрованого ринку інтелектуальної власності, концентрація сучасних високорентабельних інформаційних технологій в усіх сферах життєдіяльності суспільства. План дій включає загально¬європейські напрями становлення інформаційного суспільства та національні пріоритети, які передбачають провідну роль країни в процесах нової європейської інтеграції [385].

В Угорщині реалізується національна інформаційна програма розвитку інфраструктури, завдання якої полягає у формуванні і здійснен¬ні національної стратегії інформатизації, координації поштового, теле-комунікаційного, електричного зв'язку, телерадіомережі і комп'ютер¬них засобів обслуговування, що належать установам, організаціям, підприємствам та приватному сектору. У 1997 році уряд Угорщини заснував Державний комітет з інформаційних технологій і телекомуні-кацій, який сприяє створенню національних мереж передачі даних, державних баз даних, реєстрів (стандартів) інформаційних систем. Політичні засади урядової політики викладені у документах «Відповідь Угорщини на виклики інформаційного суспільства» (1997 р.) та «Шлях до інформаційного суспільства» (2000 р.), в яких висловлюється підтримка європейським стратегіям політичного та економічного розвитку та перспективи інтеграції країни до ЄС на основі доктрини інформаційної цивілізації.

Національна урядова комісія з інформатики Румунії прийняла план створення національної інформаційної інфраструктури як основи інформатизації державного управління (центральних та муніципальних органів влади); розвитку інформаційної індустрії. До 2005 року планується завершити інформатизацію Румунії і досягти рівня інформаційного розвитку суспільства, необхідного для інтеграції в «європейське інформаційне співтовариство».

Польський уряд прийняв «Політику розвитку телекомунікацій» та численні документи - «Мета та напрями становлення інформаційного суспільства в Польській Республіці» (1995р.), «Телекомунікаційна політика» (1996р.), «Стратегія розвитку телекомунікаційного сектору до 2000 року» (1997р.), «Про особливості приватизації Теїесоттипікаф Роїзка 8.А. та демонополізацію телекомунікаційного сектору» (1997р.) щодо реалізації стратегії інформаційного суспільства, в яких визначаються пріоритети Польщі у галузі нових технологій. У них йдеться про розвиток ком-п'ютерних мереж (суспільних магістралей), приватних систем, супутникового і мобільного зв'язку, підтримку інформаційного бізнесу, використання національних терміналів для транспортування масивів інформації, розширення сфери інформаційних послуг, удосконалення традиційних медіа.

Урядова програма Чеської Республіки викладена в документах «Державна інформаційна політика - шлях до інформаційного суспільства» (1998р.), «Головні засади державної телекомунікаційної політики» (1998р.) та Плані дій Урядової Ради з національної інформаційної політики (2000р.), що відповідають директивам і рішенням ЄС та зовнішньополітичним стратегіям нової об'єднаної Європи. У документах визначаються проблеми приватизації та лібералізації телекомунікаційного сектору, участі Чехії у міжнародних заходах із реалізації політики інформаційного суспільства, розвитку електронної комерції, створення електронної мережі державного та муніципального управління, трансформації законодавчої бази, впровадження засад інформаційної політики як фактора економічного та політичного зростання країни.

В Україні 1998 року була прийнята концепція Національної програ¬ми інформатизації, яка визначає принципи державної політики та організаційно-правового забезпечення інформатизації, впровадження нових технологій у стратегічні сфери життєдіяльності держави, забезпе¬чення міжнародного співробітництва в рамках ЄС та ЦЄІ, реалізації міжнародних проектів із формування глобальних інформаційних систем та захисту національних інтересів і здійснення зовнішньої інформаційної політики. У концепції зазначається, що Україна підтримує заходи щодо лібералізації телекомунікацій, об'єднання національних ристем з мере¬жами європейських країн для забезпечення доступу до міжнародних інформаційних масивів і баз даних, до геоінформаційних систем, між¬державного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров'я, боротьби з міжнародною злочинністю, для системного вивчення світових ринків і маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів [386].

Слід зазначити, що країни-члени Центральноєвропейської Ініціативи в більшості програм тільки визначили пріоритети національ¬ної політики щодо інформаційного суспільства, проте політична ситуація н регіоні, економічна криза, проблема модернізації виробництва, і рансформація демократичних і суспільних інститутів створюють перешкоди для реалізації національних інформаційних стратегій. Аналіз стану інформаційної сфери у країнах ЦЄІ (Звіт Форуму інформаційного суспільства по країнах Центральної, Східної і Швденно-Східної Європи, 1995-2001 рр.) висвітлив тенденції розвитку цих держав:

• відсоток ВВП (внутрішнього валового продукту), витрачений на засоби телекомунікацій, постійно дорівнює 0,4%, а витрати на інформаційні технології зростають з 1 % (8000 євро) ВВП на душу населення до 2,5% (23000 євро). Інвестиції у телекомунікаційному секторі переважають і вважаються необхідними, тоді як витрати на інформаційні технології розглядаються як додаткові і виділя¬ються за умови збільшення бюджету. Витрати на інформаційні технології, як правило, є меншими 1% від прибутку порівняно з відповідними показниками у країнах ЄС, що свідчить про відмін¬ність розвитку інформаційної економіки в країнах Центральної та Східної Європи; . прогрес у запровадженні нових інформаційних і комунікаційних технологій визначається головним чином рівнем економічного і технологічного розвитку, а також обсягом ринку та закупівельними можливостями населення. Статистика впровадження нових технологій у країнах ЦЄІ свідчить, що кількість населення, життєвий рівень суспільства, економічні характеристики держави, розвиток сфери послуг обумовлюють впровадження інформацій¬них і комунікаційних технологій і відповідно економічне зростання країн (див. таблицю 1, додаток А). Країни з низьким рівнем ВВП та ВНП на душу населення, де внесок сфери послуг у ВВП незначний, не забезпечують високого рівня економічного зростання і відповідно розвитку інформаційного ринку та впровадження нових технологій (див. таблицю 2, додаток А).

Порівняльний аналіз тенденцій розвитку телекомунікацій та вкладу інвестицій у телекомунікаційний сектор у країнах Західної, Центральної і Східної Європи свідчить про переваги інформаційного бізнесу, інфор-маційного прогресу суспільства, оскільки прибуток західних країн знач¬но переважає рівень прибутку в країнах ЦЄІ (див. таблицю 3, додаток А).

Стан інфоінфраструктури (у тому числі телекомунікацій, мульти-медіа, комп'ютерних мереж і систем, Іпіегпеї) показує, що країни Центральної та Східної Європи відстають у темпах розвитку телекомуні¬кацій. П'ять країн Центральної Європи (Чехія, Хорватія, Угорщина, Словенія, Польща) досягли відносно високого рівня розвитку теле¬комунікацій, проте порівняльний аналіз стану телекомунікаційного сектору регіону засвідчує недостатні темпи розвитку прибуткової сфери. Для більшості країн ЦЄІ тенденції змін у телекомунікаційній галузі з метою задоволення потреб споживачів спричинені потребою: впровад¬ження спеціального обладнання - автоматичних систем контролю зв'язку та зв'язку із системами інших країн, голосових стимуляторів; заміни аналогових телефонних центрів на цифрові; впровадженні телефонних карток та центрів їх контролю і діагностики; вдосконалення оптично-волоконної мережі цифровими мультиплексійними системами (155 МЬ/$) і використання міжнародних ліній для організації націо¬нальних мереж (див. таблиці 4, 5, додаток А).

Для досягнення нових темпів розвитку країни ЦЄІ повинні встановити нові лінії телекомунікаційного зв'язку, пропускна здатність яких була б на 50% вища від існуючих. Загальний обсяг інвестицій для всіх країн ЦЄІ повинен становити 20000 млн. дол., тобто 4000 млн. дол. щорічно. Натомість рівень інвестицій, запропонованих країнам ЦЄІ міжнародними фінансовими інвестиціями, становить 440 млн. дол. або 1600 млн. дол. щорічно.

Медійна інфраструктура країн Центральної і Східної Європи загалом задовольняє попит користувачів. У регіоні ефективно діють мережі телерадіозв'язку, хоча на деяких територіях доступ до такого виду послуг є обмеженим (див. таблицю 6, 7, додаток А).

Високий рівень поширення супутникового і кабельного телебачення, мережі аудіовізуальних послуг, платного телемовлення зумовлюється обсягом ринку, поточними стандартами, купівельною спроможністю певної країни. Згідно зі статистичними даними регіональної міжурядової організації «Європейські аудіовізуальні спостереження», 1997 року в Чехії було зареєстровано 385 тис. платних абонентів, в Угорщині -200 тис, в Польщі - 386 тис, в Румунії - 200 тис. У 2001 році їх кількість збільшилася відповідно по країнах від 20% до 50%. У 1998 році в Польщі було запроваджено дві лінії цифрового телебачення - \¥І2ца ТУ2 Епіегіаішпепі та СуГга, а в 2001 році їх кількість зросла до 45. Співвласниками ліній є американські компанії і польське кабельне телебачення, французька компанія Канал+ і Польське суспільне телерадюмовлення, які спільно з іншими комерційними станціями створили спільну компанію Роїзка Ріаїїогта Суггоуа.

Комп'ютерні мережі і системи (зокрема, Ітетеї) досягай значного рівня розвитку в країнах ЦЄІ за останні роки XX століття. Але порівняно з країнами Західної Європи витрати на інформаційні технології у більшості країн ЦЄІ становлять значно менший відсоток ВВП, ніж у розвинутих європейських країнах, за винятком Чеської Республіки. Так, у 1996 році витрати ВВП на інформаційні та комунікаційні технології за рік становили: в Угорщині - 1,89%, Польщі - 1,19%, Росії - 0,79%, Словаччині - 1,91%, Чехії-2,99%. Витрати на комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення та інші інформаційні послуги у країнах ЦЄІ відрізняються рівнем економічних потреб суспільства і внутрішніх потреб ринку. Ринки внутрішнього рівня країн ЦЄІ зорієнтовані на торгівлю персональними комп'ютерами та спеціальними технологіями до них (саме на комп'ютерні прилади і програмне забезпечення протягом 1996-97 років витрачено найбільше коштів). Таким чином, у Чеській республіці витрати на апаратні засоби і програмне забезпечення становлять менше 35% витрат на інформаційні технології, тоді як інша частина витрат стосується підтримки інформаційних послуг, розвитку інформаційних мереж і систем (впровадження нових технологій в інші сектори економіки, соціальної сфери, культури тощо).

У країнах ЦЄІ значно зріс ринок офісного обладнання, засобів локальних мереж, локальних серверів, у той же час за умови зменшення фінансування інформаційно-технологічних проектів суспільного призначення уповільнився розвиток сектору комп'ютерних систем (серверів, робочих станцій).

Програмне забезпечення в країнах Центрально Європейської Ініціативи (незважаючи на загальну перевагу ринку апаратних засобів) є найбільш прогресивним та ефективним ринком інформаційного бізнесу. Особливо це стосується попиту на пакети програмного забезпечення (програми, що продаються разом із комп'ютером, програми для управління підприємствами, системи управління базами даних).

Високим є попит на консультаційні послуги із застосування інформаційних і комунікаційних технологій, розробки програм за контрактом, \УеЬ-дизайн. Регіональна цінність ринку програмного забезпечення становить 2000 млн. євро на 1997 рік, що перевищує показники 1996 року на 13%. Зростання попиту на програмне забезпечення та інформаційні послуги простежується в таких галузях, як банківські мережі і системи, фінансовий ринок, державне та муніципальне управління, телекомунікації, промислове виробництво. Важливого значення набувають місцеві фірми, які виступають торговельними посередниками для реалізації, встановлення і тестування програмного забезпечення, підготовки і перекваліфікації користувачів персональними комп'ютерами і системами.

Використання і споживання інформаційних технологій і послуг (див. таблиці 8, 9, 10, додаток А), залежить від рівня розвитку країни, вибору політичного напряму і менталітету суспільства.

Стан інформаційної галузі у регіоні свідчить про запровадження нових технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства: державне управління, освіту, охорону здоров'я, бібліотечні мережі, митниці, наукові установи. Так, запроваджено національні програми інформати¬зації освіти з метою забезпечення прямого доступу до мережі Іпіегпеї з 1996 року в Угорщині, встановлено комп'ютерні мережі у національних адміністративно-урядових структурах Чехії, Румунії, Словенії (до кінця 1996 року планувалося 100% забезпечення управлінських структур комп'ютерами), проте кількість локальних мереж порівняно невелика, 30% урядових інституцій функціонують без спеціальних серверів, інші мають приблизно 1,6 серверів у мережі з двома серверами в центральних апаратних мережах. Через обмеженість коштів більшість країн І Існтральної і Східної Європи визначили найбільш пріоритетні галузі для інвестування впровадження інформаційних і комунікаційних технологій в адміністративне управління, державні системи реєстрації і стандартів та інформаційні системи, громадські установи, науково-освітні заклади, медичні послуги, системи соціального забезпечення і трудових ресурсів, податкові адміністрації, банківську мережу, транспортні системи тощо.

Необхідно визнати, що політичні та економічні зміни у країнах Центральноєвропейської Ініціативи, антимонопольні реформи в телекомунікаційному секторі по-різному вплинули на формування інформаційної галузі. У більшості країн ЦЄІ (Чехія, Польща, Словенія, Хорватія, Югославія, Боснія, Угорщина, Македонія) діє система державного і приватного телерадіомовлення з підтримкою на державному рівні. У країнах-учасницях СНД (Бєларусь, Молдова, Україна) приватний сектор незначний або зовсім відсутній, збережено державний контроль над більшістю важливих станцій і важелі управління субсидіями, орендною платою, ліцензуванням та реєстрацією телерадіоорганізацій; державні органи впливають на податкову політику в інформаційній галузі, на обмеження доступу до інформації, судову практику з проблем дифамації.

Економічні чинники також впливають на перспективи розвитку мас-медіа, трансформацію традиційних медіа на основі нових технологій. Іноземних інвесторів цікавлять великі і перспективні ринки країн-учасниць СНД, проте недостатньо розвинута економіка нездатна підтримати на належному рівні зростання ринку інформаційних послуг за відсутності стартового капіталу і рекламного, іміджевого забезпечення прогресу інформаційної сфери. Ситуація в окремих країнах Центральної і Східної Європи (див. таблицю 11, додаток А) ілюструє процеси демонополізації телерадіомовлення на національному рівні - фактично у всіх країнах-учасницях СНД кабельне телебачення є приватним й інвестується іноземними компаніями. Зростає тенденція лібералізації супутникового зв'язку, що обумовлюється прагненням країн ЦЄІ до співпраці з ЄС, інтегрування до європейських та євроатлантичних структур. Це потребує від країн ЦЄІ гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС, підтримки програм і проектів становлення європейського інформаційного суспільства, уникнення розриву в розвитку інформаційної сфери країн Західної Європи і країн центральносхідноєвропейського регіону. У більшості країн ЦЄІ ринки традиційних інформаційних послуг, мобільного зв'язку, медіа-інформації є закритими для вільної конкуренції, в інших випадках існує незначна конкуренція, приватним власникам видані короткострокові ліцензії, які стримують розвиток інформаційного бізнесу.

Процеси лібералізації телекомунікацій у різних країнах відобража¬ють різні рівні реформування економіки, відмінності національних соціальних і політичних тенденцій, перспективи переходу на спільні європейські стандарти. Так, Болгарія і Румунія завершують процес лібералізації систем зв'язку, Польща розпочала приватизацію Роїзка Теїесот шляхом продажу частини своїх акцій на фондовій біржі. Інші країни ЦЄІ ведуть переговори зі стратегічними партнерами, інвесторами і міжнародними операторами про часткову приватизацію теле¬комунікацій. Приватні компанії з іноземними інвестиціями надають нові інформаційні послуги (супутникові, мультимедійні, комп'ютерні, цифрового телебачення тощо), місцеві оператори діють на основі ліцензій. Угорщина, наприклад, продала 30% і згодом 37% акцій національного оператора МАТАУ консорціуму ОеШзсЬеІеІесот & Лтегііесп, залишивши за собою право надавати послуги супутникового мобільного зв'язку, міжнародні й національні послуги терміном на 8 років. 25% акцій, що залишилися під контролем уряду, дають змогу консорціуму керувати діяльністю Маїау на пільгових умовах. Місцеві локальні мережі також приватизовані на пільгових умовах. Чеський уряд сприяв 8РТ Теїесот А/8 у випуску додаткових акцій, 34% яких були придбані консорціумом ТЕЬ 8оигсе, до складу якого входить датський супутниковий зв'язок, Поштова група і Швейцарський супутниковий зв'язок, що дає можливість впливу на управління компанією. За домовленістю з чеським урядом здійснюється модернізація теле¬комунікаційних мереж (у планах компанії збільшення кількості телефонних ліній). Місцеві (локальні) телефонні лінії залишаються у нласності 8РТ. У Словаччині передбачено завершити лібералізацію телекомунікацій до 2003 року і відкрити інформаційний простір країни для вільної конкуренції. У Словенії створені суспільні телекомунікаційні мережі (громадське радіомовлення) і здійснюється приватизація телефонних мереж. Державна монополія на телекомунікаційні послуги Теїесот 81ОУЄПЦЄ закінчилася 2000 року, ведуться переговори з міжнародними операторами щодо їх подальшої діяльності в країні [387].

Україна прийняла програму і закон про особливості приватизації «Укртелеком», який є національним оператором інформаційних послуг (електричного зв'язку, радіомовлення, телемовних станцій, цифрових каналів, мережі Іпіегпеї, факсимільного зв'язку та електронної пошти, супутникового і мобільного зв'язку, місцевих мереж, оптичноволоконних кабелів), до складу якого входять спільні закриті акціонерні підприєм¬ства, що функціонують на телекомунікаційному ринкові України («Інфоком», «Утел», «Елсаком України», «Телекомінвест», «Телесистеми України», «ІІМС», «Укр-Деу Телеком»). «Укртелеком» активно впливає на діяльність у таких напрямах, як розвиток телекомунікацій, залучення іарубіжних кредитів та інвесторів, розвиток місцевих мереж, розширення спектра інформаційних послуг, створення супутникових каналів і супутникових систем для міжнародного телемовлення. Закон про особливості приватизації Укртелекому, прийнятий Парламентом України (2000 р.), обумовлює особливості переговорів щодо участі в приватизації, які ведуться з потенційними інвесторами інших країн.

Лібералізація телекомунікацій у країнах ЦЄІ пов'язується з діяльністю компаній С8М (Глобальної системи міжнародного зв'язку), ИМТ (Скандинавської мобільної системи телефонного зв'язку), БС8 1800 (Цифрової системи світового зв'язку), які надають нові види інформаційних та комунікаційних послуг (від супутникових систем зв'язку, передачі даних через комп'ютерні мережі і системи, радіомовлення, послуг у мережі Іпіегпеі).

Третій Форум Інформаційного суспільства країн ЄС/ЦЄІ (1997 р.) закликав уряди центральноєвропейських та східноєвропейських країн забезпечити прийняття і виконання національних програм становлення інформаційного суспільства. Особливо наголошувалося на таких напрямах дій, як стан національного бюджету, вплив уряду на виконання програм, захист персональних даних, інформаційна безпека, інформацій¬на і комп'ютерна освіченість суспільства, багатокультурність, між¬народне співробітництво в інформаційній сфері. З метою досягнення прогресу країни ЦЄІ також мають стимулювати інвестиції, створюючи відповідні інформаційні галузі, включаючи подальший прогрес у лібералізації телекомунікацій; забезпечувати безпеку електронної торгівлі, поширення електронної комерції, створення відповідного національного законодавства; створити національні консультативні органи (комітети) із впровадження стратегії інформаційного суспільства; запровадити національну організацію (інституцію) для координації виконання національної програми інформаційного суспільства і поширення інформації про необхідність нових перспектив розвитку.

Характер цих пропозицій підтверджує, що становлення інформацій¬ного суспільства як у країнах Західної Європи, так і в країнах ЦЄІ є довгостроковою програмою дій, яка потребує політичних ініціатив, економічних реформ і переорієнтування суспільної свідомості на інші рівні сприйняття поступу.

Міжурядове співробітництво країн ЦЄІ в галузі гуманітарної політики, включаючи пріоритетні напрями діяльності європейських організацій, знайшло втілення в документах міжнародної конференції країн-членів ЦЄІ «Публічна дипломатія і журналізм: перспективи співробітництва», яка відбулася 9-10 вересня 1999 року в Бухаресті. Обговорювалися питання про засоби масової інформації у демократич¬ному суспільстві: демократія і права людини; публічної дипломатії: сучасні підходи і моделі; забезпечення інтересів і участі країн-членів ІІЄІ в міжнародних організаціях та інституціях; регіональне співробіт¬ництво і реалізацію європейської стратегії в контексті політичної стабілізації в Південно-Східній Європі; участь країн-членів ЦЄІ в європейській та євроатлантичній інтеграції і завдання публічної дипломатії [388].

Учасники конференції, представники зовнішньополітичних та спеціалізованих відомств країн-членів наголошували, що публічна дипломатія є активним чинником комунікаційних процесів, сприяє вивченню, аналізу інформації та обумовлює прийняття політичних рішень. Вона потребує інтенсивної взаємодії з міжнародними організаціями в країні та за її межами. Методами публічної дипломатії виступають медіа, міжнародні публічні комунікації, стратегічне планування зовнішньої політики, медіадипломатія та «риЬІіс геїаііопз». На початку 90-х років публічна дипломатія стала компонентом двосторонніх та багатосторонніх міжнародних відносин. У країнах ЦЄІ публічна дипломатія відіграє роль каталізатора міжнародного обміну інформацією між віддаленими регіонами і національними спільнотами, засобу інтерактивного спілкування з потенційною аудиторією в режимі реального часу.

Стратегія публічної дипломатії, як зазначалося в політичних дебатах па конференції, - це політична мета міжнародних відносин, пропаганда демократії та прав людини, створення відкритого суспільства, попередження етнічних конфліктів через використання засобів масової комунікації, протидія інформаційним загрозам для забезпечення регіональної безпеки і стабільності. Програми публічної дипломатії включають інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики через канали масової комунікації, створення позитивного іміджу організації та країн-членів у міжнародному інформаційному просторі, іабезпечення ефективного міжурядового діалогу, формування і ромадської свідомості на демократичних принципах. Публічна дипломатія трансформується відповідно до нових умов цивілізаційного розвитку, враховує національні відмінності кожної країни, створює можливості реагування і коригування політичних рішень на основі відкритого моніторингу засобів масової інформації. Більшість розвинутих країн використовує електронну публічну дипломатію XXI століття і роз'яснює засади політичної стратегії на основі мультимедійних технологій.

Учасники конференції, обговорюючи роль засобів масової інформації у демократичному суспільстві, відзначили, що дипломатія країн ЦЄІ стає більш прозорою, відкритою, а зовнішньополітичні відомства виступають важливим джерелом міжнародної інформації. Рівень відносин між мас-медіа і зовнішньополітичними відомствами зумовлює створення відповідного законодавства про діяльність ЗМК у демократичному суспільстві, нового кодексу професійної етики. Головною ідеєю дискусії, яку підтримали всі делегації країн-членів ЦЄІ, стала ідея становлення вільних і плюралістичних мас-медіа, незважаючи на політичні, економічні, правові, культурні, адміністративні і технологічні впливи. На конференції було визначено, що модель публічної дипломатії має включати розробку стратегії медіадипломатії, усвідомлення ролі мас-медіа як посередника між зовнішньополітичними відомствами і суспільством, забезпечення достовірності і надійності інформації. З огляду на роль ЦЄІ в регіоні, учасники конференції висловилися за підтримку програм і проектів європейських міжурядових організацій ЄС та РЄ щодо міжнародного інформаційного обміну та активних міжнародних інформаційних відносин. Так, підкреслюючи необхідність управління інформаційними потоками між країнами ЦЄІ, робоча група «Інформація і медіа» запропонувала: видавати інформацій¬ний бюлетень країнознавчого характеру з елементами дипломатичного досьє; створити \УеЬ-сторінку ЦЄІ для обміну інформацією та побудови іміджу організації і країн-членів в європейському інформаційному просторі; вносити на кожне засідання робочої групи за участю експертів, політиків, дипломатів, журналістів проблеми інформаційного суспільства, нових засобів комунікації і діяльності мас-медіа для обговорення.

Секретаріат ЦЄІ, узагальнивши пропозиції делегацій про співпрацю регіональних інституцій для здійснення спільної європейської стратегії у контексті пакту про стабільність для Південно-Східної Європи, відзначив важливу роль і відповідальність Центрально Європейської Ініціативи у реалізації принципів пакту країнами-учасницями, у здійсненні принципів Ради Європи щодо створення системи незалежних і плюралістичних ЗМК, здатних відображати різноманітність культур і поглядів. Спеціальні програми Ради Європи в галузі прав людини, свободи слова і вільного вираження поглядів передбачають співпрацю і допомогу країнам ЦЄІ щодо створення інформаційного законодавства, професійних етичних кодексів ЗМК, підвищення кваліфікації журналістів.

Особлива роль була приділена програмам діяльності засобів масової комунікації у країнах, що пережили збройні конфлікти, етнічні напруження та масові заворушення, до розпалювання яких були причетні як засоби масової комунікації, так і представники політичної влади і зовнішньополітичних відомств. Представники неурядових організацій Румунії закликали до розширення діалогу між владою, неурядовими організаціями та мас-медіа і запропонували програму спеціального тренінгу для журналістів і дипломатів на базі дипломатичних академій країн ЦЄІ за допомогою нових технологій на базі Біріотаііс Тгаіпіп§ Меглюгк ЦЄІ. Зокрема, йшлося про організацію спільних досліджень дипломатичними академіями, урядовцями, політиками і фахівцями з комунікаційних та інформаційних процесів, створення інфоінфраструк-гури для незалежних засобів масової комунікації, заснування регіональ¬них структур для здійснення моніторингу професійної етики ЗМК.

Концептуальні пропозиції щодо коригування центральноєвропей¬ської стратегії інформаційного співробітництва в контексті стабільності миру і безпеки в регіоні стосуються подальшої концентрації комунікації, кооперації в реформуванні інформаційної сфери, інтеграції в європейський інформаційний простір.

На самміті ЦЄІ, який відбувся в Трієсті (2001 р.), було визначено нові завдання та нові загрози безпеці у регіоні після подій 11 вересня 2001 року. Учасники форуму підкреслювали, що світ став єдиним, що подальша еволюція суспільства пов'язана з тенденціями глобалізації, з транскордонним співробітництвом у політичній, економічній, гуманітарній сферах та у сфері безпеки. Отже спільними стають виклики та загрози, з якими стикаються суспільства на шляху свого розвитку. Водночас учасники самміту висловилися за широке регіональне співробітництво та інтеграцію країн у глобальну систему безпеки, процвітання та розвитку, що є умовою існування сильного та стабільного співтовариства.

Україна входить до Центральної Європейської ініціативи з 1996 року і розглядає свою участь у цій організації як один із напрямів реалізації зовнішньополітичного курсу держави і концепції стратегічного партнерства - інтеграції до європейських та євроатлантичних структур. Діяльність у рамках ЦЄІ створює для України можливості підготовки до набуття повноправного членства в ЄС, практичного оволодіння методами спільного напрацювання політичних рішень, співробітництва у сфері розвитку телекомунікацій, науки і нових технологій, засобів масової комунікації. Україна є членом робочих груп ЦЄІ з науки і технологій, міжнародних інформаційних обмінів, розбудови транспорт¬них оптичноволоконних магістралей, які реалізують план дій ЦЄІ до 2010 року та програми і проекти пріоритетного значення.

Співробітництво України в рамках ЦЄІ активізує обмін інформацією в галузі зовнішньої політики, забезпечує національні інтереси в регіональних відносинах, нові напрями співпраці в інформаційній сфері. Таке співробітництво надає можливості для реалізації ініціатив щодо надання організації статусу спостерігача при Генеральній Асамблеї ООН, що дає можливість підвищити роль ЦЄІ як ефективного механізму європейського співробітництва та об'єднати можливості міжнародних організацій ООН та ЦЄІ для розв'язання актуальних проблем центральноєвропейського регіону. Україна вбачає своє завдання в ЦЄІ у посиленні присутності в регіоні, а також трансформування зовнішньополітичних зв'язків, пов'язаних із майбутнім вступом окремих країн ЦЄІ до європейських інтеграційних об'єднань.

Розвиток дво- та багатосторонніх відносин країн-членів ЦЄІ обумов¬лює різноманітні форми співпраці в галузі інформації і комунікації. Україна зацікавлена в інтегруванні до європейського інформаційного простору, участі в інформаційному бізнесі (проект «Новий інформацій¬ний канал» - 1999), у розвиткові інформаційної економіки як основи політичного та економічного зростання і стабільності. Водночас Україна виступає проти виникнення нових ліній поділу в Європі, блокового протистояння і нової «холодної» (інформаційної) війни. Близькість політичних і економічних проблем країн-членів ЦЄІ сприяє реформуван¬ню національних господарських систем і впровадженню ринкових моделей, орієнтованих на національні спільноти. Усвідомлення належ¬ності до європейської цивілізації обумовлює трансформацію внутріш¬ньої політики України і менталітету нації, сприяє реалізації принципів, які становлять правовий та ідеологічний фундамент вільного громадян¬ського суспільства: демократії, прав людини, верховенства закону, еволюційного руху до інформаційного суспільства [389].

Здійснений аналіз інформаційної політики організації Центральна Європейська Ініціатива дає підстави для висновку про те, що інформаційний чинник виступає важливим компонентом національних доктрин, виміром стратегії європейської інтеграції та становлення інформаційного суспільства. ЦЄІ відіграє особливу роль для входження України в європейські структури та програми міждержавного співробіт¬ництва за всім спектром інформаційної політики.