15

Розділ і. Теоретико-методологічні основи бухгалтерського обліку загальновиробничих витрат та порядку їх віднесення на собівартість продукції.

1. Сутність загальновиробничих витрат і їх характеристика.

Виробнича собівартість продукції(робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних витрат) – лише загальновиробничі змінні та постійні розподілені. Нерозподілені загальновиробничі витрати не відносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг).

Витрати,які не можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат, включаються до загальновиробничих витрат.

Розглядаючи визначення загальновиробничих витрат у підручниках різних авторів,статтях та нормативних актів, їх можна подати у вигляді (додатку Б1)

Ефективність управління витратами залежить від стану контролю за дотриманням кошторису загальновиробничих витрат. В складі загальновиробничих витрат можуть мати місце як витрати продуктивного, так і непродуктивного характеру

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні.

Розглядаючи визначення різних авторів, можна схилятися до думки, що до змінних загальновиробничих витрат відносять ті витрати, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу діяльності, а саме: витрати сировини і матеріалів; відрядна оплата праці та відрахування на неї; амортизація устаткування, якщо її нараховано виробничим методом; технологічні витрати енергії, якщо вони визначаються як добуток питомої норми витрати на фактичний обсяг продукції тощо.

Постійні загальновиробничі витрати – це витрати на обслуговування та управління виробництвом, що не змінюються під час зміни обсягу діяльності:погодинна зарплата ІТП; амортизація виробничих приміщень; їх опалення і освітлення; амортизація устаткування, якщо її нараховано методом прямолінійного списання тощо [1,ст..559].

Конкретний перелік постійних та змінних загальновиробничих витрат визначається підприємством, для чого треба вивчити характер зв’язку кожної статті з загальним обсягом виробництва. Якщо взяти інформацію про витрати за кожною статтею і обсяг продажу за останні 3 роки, то можна визначити, які з витрат є залежними (змінними), а які незалежними (постійними)[2,ст..151].

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати які містять в собі постійну та змінну частини.

Поділ витрат на змінні і постійні має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об’єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами. При цьому потрібно враховувати поведінку кожної статті накладних витрат.

Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину – оклад та змінну частину – преміальну винагороду за збільшення обсягів виробництва понад певний показник 95 (чим більший відсоток збільшення обсягів, тим вищі преміальні). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого – змінними. Підприємству буде надано право відповідно П(С)БО 7 “ Основні засоби ” обрати один з методів нарахування амортизації основних засобів (з поміж чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере виробничий метод, за яким сума амортизації визначається залежно від кількості виробленої продукції, то дані витрати будуть відноситися до змінних витрат. Якщо підприємство обере добре відомий в минулому прямолінійний метод, то витрати на амортизацію будуть відноситися до постійних витрат.

Для обліку та розподілу непрямих виробних витрат призначений рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Досить докладний перелік, що підлягає до включенню до загальновиробничих витрат, наведено у пенкті 15 П(С)БО 16. До таких витрат віднесено зокрема:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, ді­льницями тощо, відрахування на їх медичне страхування і соціальні заходи, витрати на відрядження цього персоналу);

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехо­вого, дільничного, лінійного) призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва(оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації ви­робництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

• витрати на комунальні послуги з утримання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничо­го персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;

• втрати від браку, оплата простоїв тощо.[3]

• інші витрати (внутрішньозаводське переміщення ма­теріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; не­стачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв ).[4,ст..350]