- •Музика як вид мистецтва
- •Форма та зміст музики
- •Теоретичні основи
- •[Ред.] Музичний звук
- •Звукова система і стрій
- •Співзвуччя і гармонія
- •Лад і тональність
- •Позначення музичних звуків
- •[Ред.] Ритм, метр і темп
- •Музичний тканина, склад і фактура
- •Музична форма
- •Фіксація музичних творів
- •Музична нотація
- •Звукозапис
- •Становлення музичного мистецтва
- •Музика в епоху середньовіччя
- •Музика в епоху Відродження
- •Музика в епоху Просвітництва
- •Віденський класицизм
- •XIX століття
- •XX століття
- •Академічна музика першої половини століття
- •Популярна музика
- •Постмодернізм
- •Класифікація
- •Типи музичного мистецтва
- •Жанри і стилі
- •Бібліографічні класифікації
- •Комерційні класифікації
- •Музична діяльність людини
- •Композиція
- •Виконання музики
- •Сприйняття музики
- •Інструментарій
- •Музичні інструменти
- •Електромузичні інструменти і синтезатори
- •Музичне програмне забезпечення
- •Музичні заклади і організації Освітні заклади
- •Концертні заклади
- •Музична індустрія
- •Музична терапія
Теоретичні основи
Теоретичні основи музики є предметом вивчення теоретичного музикознавства, що включає в себе елементарну теорію музики, гармонію, поліфонію, вчення про музичні форми, а також музичну акустику. Теоретичне музикознавство досліджує основні закономірності музики, що встановилися в процесі її історичного розвитку, композиційні засоби та прийоми.
[Ред.] Музичний звук
Детальніше: музичний звук
Основоположним елементом музичного мистецтва є музичний звук. Властивості звуку вивчає музична акустика та елементарна теорія музики. Суб'єктивні особливості сприйняття звуку людиною дозволяють виділити чотири основні властивості музичного звуку — звуковисотність, тембр, гучність та тривалість.
Висота звуку залежить від частоти звукових коливань і може бути виражена з різним ступенем ясності, в залежності від чого розрізняють звуки визначеної і невизначеної висоти. Більшість використовуваних в музиці звуків — це звуки визначеної висоти, які можна охарактеризувати частотою коливань їх основного тону і зафіксувати як ноту, в теорії музики вони також називаються тонами. Поряд зі звуками з визначеною висотою, в музиці використовуються і звуки з невизначеною висотою — є звуки ряду ударних музичних інструментів (наприклад барабанів), деякі синтетичні звуки та шумові ефекти.
Тембр звуку залежить від форми коливань джерела звуку і визначається кількістю та інтенсивністю обертонів, що утворюють гармонічний ряд. Тембральне різнобарв'я музики визначається багатоманіттям музичних інструментів та прийомами гри на них. Тембр також є важливою характеристикою співацького голосу.
Гучність звуку характеризується як слухове уявлення про силу звука, що виникає в свідомості людини під час сприйняття звука.[ В абсолютному вимірі звучання музики може досягати сили 100 дБ у симфонічному концерті і 120 дБ у концертах рок-музики. Натомість, в музичній практиці важливіше значення має умовне співвідношення рівнів сили звуку, яке називається динамікою і є одним з її виразових засобів.
Тривалість звуку залежить від часу тривання коливального процесу і, як правило, позначається у відносних одиницях — музичних тривалостях, абсолютне значення яких залежить від темпу, в яких вони відтворюються.
Звукова система і стрій
Див. також: музичний стрій
Здебільшого, музична практика обмежена звуками з частотою їх основних тонів від 27 Гц до 4 кГц, що відповідає діапазону від ноти ля субконтроктави до ноти до 5-ї октави. Вся сукупність використовуваних звуків називається звуковою системою, а відношення між двома звуками цієї системи — музичним інтервалом.
Абсолютна висота звуків музичної системи та числове співвідношення їх частот називається музичним строєм. В процесі тривалої еволюції в європейській музиці закріпилися звукова система, що характеризується поділом усього музичного діапазону на октави і подальшим поділом кожної октави на 12 інтервалів — півтонів. При цьому інструменти з фіксованим звукорядом (напр. фортепіано) прийнято настроювати у рівномірно-темперованому строї, який забезпечує рівномірний поділ октави. Натомість гра на інструментах, що не передбачають фіксованого звукоряду (напр. скрипка), а також спів, характеризується певними відхиленнями від рівномірно-темперованого строю, завдяки чому в оркестрі виникає т.зв. зонний стрій, а в хорі - хоровий стрій.
В неєвропейських музичних культурах, однак, застосовуються й інші звукові системи, що значно відрізняються від європейської. Наприклад, в індійській музиці відома система з поділом октави на 22 ступені. Сучасна авангардна музика також включає різноманітні експерименти з музичними системами, зокрема поширеною звуковою системою стала мікрохроматика.