- •Музика як вид мистецтва
- •Форма та зміст музики
- •Теоретичні основи
- •[Ред.] Музичний звук
- •Звукова система і стрій
- •Співзвуччя і гармонія
- •Лад і тональність
- •Позначення музичних звуків
- •[Ред.] Ритм, метр і темп
- •Музичний тканина, склад і фактура
- •Музична форма
- •Фіксація музичних творів
- •Музична нотація
- •Звукозапис
- •Становлення музичного мистецтва
- •Музика в епоху середньовіччя
- •Музика в епоху Відродження
- •Музика в епоху Просвітництва
- •Віденський класицизм
- •XIX століття
- •XX століття
- •Академічна музика першої половини століття
- •Популярна музика
- •Постмодернізм
- •Класифікація
- •Типи музичного мистецтва
- •Жанри і стилі
- •Бібліографічні класифікації
- •Комерційні класифікації
- •Музична діяльність людини
- •Композиція
- •Виконання музики
- •Сприйняття музики
- •Інструментарій
- •Музичні інструменти
- •Електромузичні інструменти і синтезатори
- •Музичне програмне забезпечення
- •Музичні заклади і організації Освітні заклади
- •Концертні заклади
- •Музична індустрія
- •Музична терапія
Виконання музики
Процес виконання є фізичною реалізацією музики. Зазвичай музичний твір виконується відповідно до записаної його автором структури і інструментування. Проте, навіть якщо музика нотована детально, виконавець має безліч варіантів її прочитання. Такий вибір прочитання виконавцем називають інтерпретацією, термін інтерпретація застосовується і в тих випадках, коли автор виконує свою музику самостійно. Різні виконавські інтерпретації можуть відрізнятися досить значно. В одних випадках виконавець прагне бути максимально відповідним стилю епохи, в якій було написано даний твір, таке виконання називається «автентичним», або «історично інформованим». В інших випадках виконавець може внести більше власної творчої індивідуальності.
В деяких музичних напрямках, таких як джаз або блюз, виконавець має більшу свободу інтерпретації, що залучає імпровізацію на задану мелодичну, гармонічну або ритмічну основу. Зазвичай імпровізована музика слідує певним жанровим чи стилістичним умовам. Найбільшою свободою виконавця характеризується жанр вільної імпровізації («англ. Free improvisation»), що не передбачає попереднього створення композиції взагалі.
Музиканти-виконавці можуть виступати як поодинці («соло»), так і в колективах. Невеликі колективи музикантів в академічній музиці зазвичай називають ансамблями, в популярній — гуртами або групами. Великі колективи музикантів-інструменталістів зазвичай називають оркестрами, а великі колективи співаків — хорами. В екстремальних випадках такі колективи можуть нараховувати до тисячі музикантів[21]
Сприйняття музики
Детальніше: Сприйняття музики
Психофізіологічною основою здатності сприйняття музики є слух, що дозволяє сприймати звуки частотою від 20 Гц до 20 кГц і гучністю до 100 дБ. Музику можуть сприймати і глухі люди, відчуваючи вібрацію власного тіла, це відчуття може бути підсилене, якщо особа тримає порожнистий, резонуючий об'єкт.
Музична психологія виділяє декілька стадій сприйняття музики від початкового ознайомлення до логічного засвоєння і емоційного переживання[22], а також виділяє області свідомого і несвідомого при сприйнятті музики[23].
До області несвідомого при сприйнятті музики відносять такі явища, як спатіалізацію, емоційний слух, рухову реакцію, вплив субсенсорного компоненту тощо[23]. При розгляді свідомого компоненту, звертається увагу на залежність оцінки музичного твору як від об'єкта — музичного твору, так і від суб'єкта — слухача, його духовних потреб та естетичних уподобань і досвіду. Вплив соціального середовища на слухача дозволяє говорити про соціальну зумовленість як творчості або виконавство. Слухацьке розуміння та оцінки історично мінливе, воно відображає відмінності в об'єктивному значенні й цінності одного й того ж твору для різних епох і соціальних груп (залежно від його відповідності об'єктивним вимогам часу та потребам суспільства)[3].
Інструментарій
бандура |
скрипка |
саксофони |
синтезатор Roland Juno D |