54.Антиінфляційне регулювання.

Антиінфляційна політика управління попитом – дефляційна політика,ґрунтується на регулюванні платоспроможного попиту з метою його обмеження через застосування заходів грошово-кредитної (обмеження грошової маси через підвищення облікової ставки , підв.норми обов’язкових резервів), бюджетної (скорочення дефіциту бюджету за рахунок збільшення доходів і скорочення витрат) та структурно-інвестиційної (сприяння розвитку підприємництва,залучення іноземних інвестицій) політики.

Антиінфляційна політика управління витратами полягає у стимулюванні інфляції через регулювання витрат виробництва. Вона доцільна, коли підвищення витрат виробництва основний чинник інфляції. Її ще називають антиінфляційною політикою доходів. Суть – в обмеженні зростання цін, та в обмеженні зростання доходів. Заходи антиінфляційної політики доходів: фіксація рівня цін і з/п; угоди про цінову політику з галузями; запровадження єдиного соціального податку.

Адаптаційна політика спрямована на пристосування до інфляції. Реалізується через механізм індексації доходів і погашення інфляційних очікувань.

55.Інфляція та її види.

Інфляція- це грошове явище, яке характеризується загальним підвищенням цін та зниженням купівельної спроможності національної грошової одиниці внаслідок перевищення випуску грошей над зростанням реального виробництва, виходячи з монетарного правила.

1.Інфляція попиту виникає внаслідок виникнення надлишкової платоспроможності в економіці, спричиненої надлишком в ній грошей. Перевищення платоспроможного сукупного попиту над пропозицією призводить до інфляційного зростання цін і знецінення національної грошової одиниці. Її зумовлюють: надмірна грошова емісія, висока швидкість обертання грошей, незадовільний стан фінансово-кредитної системи.

2.Інфляція витрат (пропозиції) виникає внаслідок зростання витрат виробництва і собівартості продукції під впливом підвищення з/п, цін на сировину матеріали. Причини – «негрошові»: низький рівень конкуренції, недоліки у ціновій політиці, низький рівень продуктивності праці, неналежний рівень інновацій. Отже, інфляція витрат має спіральний характер, породжує спад виробництва та скорочення зайнятості.

56.Причини інфляції та заходи щодо її усунення.

Виділяють такі основні причини інфляції та заходи щодо їх усунення: 1.Дефіцит бюджету - контроль за діями уряду щодо витрат бюджету. 2.Кредити комерційним банкам - зменшення цих кредитів, розмежування маси грошей НБ та комерційних банків. 3.Проведення підприємствами доларової маси в національну валюту. Купівля національної валюти НБ - введення конвертованої валюти і фіксація курсу гривні. 4.Заощадження населенням свого надбання в іноземній валюті. Розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності  в доларах - заборона обігу в межах держави іноземної валюти. 5 Бартерний обмін; видача позики урядові - поступова заборона бартерного обміну; контроль за витратами уряду; введення державних позик. 6. Відплив валюти за кордон: зберігання грошей в іноземній валюті в іноземних банках; завезення підприємцями іноземних товарів; купівля за кордоном товарів, які може виготовляти Україна - контроль з боку держави за контрактами і заборона зберігання грошей в іноземних банках; захист свого ринку від іноземних товарів; організація державних міжгалузевих замовлень у межах промислової політики держави. 7 Затримка з виплатою заробітної плати та інших обов’язкових платежів - своєчасне подання урядом бюджету на розгляд ВР; контроль за діями уряду щодо витрат бюджету; розширення поля оподаткування; прийняття і введення в дію закону про декларацію доходів та оподаткування громадян. 8.Несвоєчасна лібералізація ЗЕД - оптимізація співвідношення між експортом та імпортом кожної держави; проведення урядом політики протекціонізму. 9.Швидкість та приріст швидкості обігу грошей - Контроль за швидкістю обігу грошей у комерційних банках. 10. Зниження виробництва - державна стратегія розвитку промисловості, захист власного ринку. 11. «Неринкова» поведінка підприємців - державний контроль за цінами.