17. Єдиний європейський акт: передумови прийняття та напрямки реформ.

Передумови прийняття:

Країни-члени ЄЕС під час засідання Європейської ради у Фонтенбло (1984 р.) вирішили з метою активізації інтеграційних процесів заснувати Ко­мітет з інституційних питань, сформований з особистих представників голів держав і урядів. Очолений колишнім міністром закордонних справ Ірландії Джеймсом Дужем Комітет був зобов'язаний розробити пропозиції щодо шляхів поліпшення функціонування європейського співробітництва.

Пропозиції Комітету Дужа ґрунтувалися на Штутгартській деклара­ції Європейської ради від \9 червня 1983 р. і проекті угоди про Європейсь­кий Союз, прийнятій Європейським Парламентом. Європейська рада в Міла­ні (червень 1984 р.) мала визначитися щодо доповіді Дужа, а також з приво­ду багатьох пропозицій у справі активізації євроінтеграційних процесів.

Біла книга Комісії щодо завершення Спільного ринку, схва­лена в цілому Європейською радою в березні 1985 р., містила амбіційний проект розбудови великого єдиного ринку. Міжурядова конференція розпочала роботу 9 вересня 1985 р. На пропо­зицію Комісії переговори велися паралельно в двох групах: директори полі­тичних департаментів МЗС. країн-членів систематизували цілі й практику міжурядового співробітництва у сфері зовнішньої політики, водночас, підго­товча Комісія під керівництвом генерального секретаря Донделінгера склала на основі пропозицій Комісії перелік поправок до Римського договору

Створенню політичного консенсусу навколо прийняття ЄЄА сприяла пропозиція Комісії "Делор - 1" щодо реалізації до 1993 р. ідеї єдиного внут­рішнього ринку - "простору без кордонів".

Європейська рада в Люксембурзі (2-3 грудня 1985 р.) після 28 годин на­рад прийняла вісім текстів, які модифікували Римський договір, а також до­кумент щодо політичного співробітництва. Європейська рада вирішила об'єднати результати переговорів по політичному співробітництву і по робо­ті з поправками в єдиному документі, що знайшло відображення в його наз­ві: Єдиний європейський акт. ЄЄА був підписаний дев'ятьма країнами-членами 17 лютого 1986 р. у Люксембурзі. 28 лютого 1986 р. в Гаазі його під­писали Греція, Італія, Данія. Однак, ратифікація ЄЄА дещо затрималася. Як­що в одинадцяти країнах вона не викликала проблем, то в Ірландії відбувся референдум, який дозволив внести поправку в конституцію і ратифікувати Акт. ЄЄА набув чинності у липні 1987 р. після його ратифікації національ­ними парламентами. (фізичні, технічні, фіскальні)

Реформи:

ЄЄА проголошував центральним завданням Співтовариства утворення до 31 грудня 1992 р. "простору без внутрішніх кордонів", тобто завершення формування єдиного спільного ринку, усунення всіх перешкод щодо вільно­го переміщення товарів, людей, послуг та капіталу в рамках ЄЕС. ЄЄА вно­сив доповнення в Римський договір, згідно якого вперше в історії Співтова­риства країни-члени зобов'язувались тісно координувати економічну та ва­лютну політику з метою перетворення Співтовариства у валютно-економіч­ний союз. Однак, через опозицію ФРН і Великобританії договір не передба­чив ні засоби, ні строки його реалізації.

Особливе значення ЄЄА надавав ін­теграції у сфері наукових досліджень і розробок, у розвитку й освоєнні но­вих технологій. Сучасна політика в цій області розглядалась Співтоварист­вом як необхідна умова підвищення конкурентоздатності країн ЄЕС. Таким чином, технологічна політика ЄЕС уперше отримала законодавчу базу у ви­гляді спеціальної статті Римського договору.

З метою активізації діяльності Співтовариства вносились зміни у поря­док прийняття рішень. Було передбачено, що в Раді міністрів рішення бу­дуть прийматися більшістю голосів у таких областях, як взаємний обмін послугами, капіталами, діяльність морського та повітряного транспорту. Разом із тим, кожна країна ЄС зберігала за собою право вето, якщо доводила, що те чи інше рішення зачіпає її "життєві інтереси".

Особливе місце в ЄЄА приділялось Європейському політичному співро­бітництву в області зовнішньої політики. Якщо раніше таке співробітництво відбувалось у рамках Європейської ради неофіційно, то після 1986 р. воно вперше отримало законодавчу основну і мало регулюватися на основі між­урядового договору, який зобов'язував країни ЄЕС не тільки інформувати одна одну про передбачені зовнішньополітичні акції, але й спільно виробля­ти принципи і цілі зовнішньої політики, а також керуватися ними при прове­денні своєї національної політики.

Значний крок уперед був, насамперед, зроблений у реформуванні інституціональної системи Співтовариства. Єдиний акт легітимізував новий ін­ститут Співтовариства - Європейську раду, яка зайняла найвище положення в системі управління Співтовариств. Число засідань Європейської ради було скорочено до двох на рік, і вони мали проводитися після закінчення шести­місячних строків головування чергової країни. Новим інститутом став Суд першої інстанції, який мав розглядати трудові й адміністративні позови й тим самим розвантажити Суд Європейських співтовариств

ЄЄА значно розширив повноваження Європейського Парламенту (ЄП), що мало обмежити зростаючу концентрацію влади в руках бюрократичних інститутів, таких як Комісія й Рада міністрів Європейського співтовариства.

Найбільш суттєвою частиною ЄЄА прийнято вважати розділ П, який має на меті розвиток Європейського співтовариства шляхом підвищення ефек­тивності комунітарних інститутів. Стаття 149 ЄЄА переглядає співвідношен­ня повноважень Ради, Комісії та Європарламенту.

Значну увагу ЄЄА відводив механізму функціонування Європейського політичного співробітництва. Завдяки прийняттю ЄЄА положення про полі­тичне співробітництво були включені в Римський договір.

ЄЄА проголошував необхідність узгодження політики Співтовариства і ЄП. Між ЄП та інститутами ЄЕС уперше закладався прямий зв'язок, а го­лова Комісії офіційно брав участь у діяльності ЄП. Розширювалась також і сфера компетенції ЄП, куди безпосередньо включались питання європей­ської безпеки, хоча це положення не отримало обов'язкового характеру і стосувалося, головним чином, політичних, економічних, технологічних ас­пектів безпеки, тоді як військове співробітництво продовжувало розвиватися в основному в рамках НАТО і ЄЕС.

Важливою складовою частиною ЄЄА було утворення у перспективі до 1993 р. єдиного ринку, тобто завершення формування єдиного ринку това­рів, послуг, капіталу та робочої сили. Передбачалася ліквідація митних та податкових бар'єрів, що ще залишилися на той час, гармонізація законодав­ства стосовно прямого й непрямого оподаткування.