Задача 1

Стаття 151 ЗУ"Про господарські товариства".

1. Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

Стаття 65 ЗУ"Про господарські товариства".

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Якщо у статуті передбачено – то все правомірно

Вважаючи, що в законі чітко не встановлено розмір статутного капіталу, засновники сформували його у розмірі 50 000 грн., з яких 75% внесено на момент скликання перших загальних зборів учасників. Решта планувалося внести по мірі надходження коштів на рахунок товариства.

Все правомірно

У процесі господарської діяльності товариство уклало кредитний договір на загальну суму 300 000 грн., яку не вдалося повернути після закінчення дії договору.

Враховуючи те, що Іванчук, Петренко та Хоменко є учасниками товариства з додатковою відповідальністю, банк пред’явив вимогу про сплату кредиту в повному обсязі до усіх учасників одночасно пропорційно до розміру їх часток.

Учасники товариства заперечили вимогу банку, покликаючись на те, що:

• необхідно у першу чергу звертатися з вимогою про сплату боргу до товариства, а не до них;

• згідно із законом всі учасники несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства в однаковому розмірі, тобто порівну;

Стаття 65 зу"Про господарські товариства".

1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають по зобов'язанням товариства в однаковому для всіх кратному розмірі їх внесків, які визначені статутом. Їх відповідальність хоч і додаткова, оскільки можливе звернення стягнення на особисте майно учасників, проте така відповідальність теж обмежена вказаним розміром. Відповідальність учасників по відношенню до товариства - субсидіарна, тобто тільки в разі недостатності майна товариства для погашення зобов'язань можливе звернення стягнення на майно учасника.

Оскільки частки ними не були сплачені повністю, товариство має нести відповідальність у межах внесених вкладів.

Стаття 12 ЗУ"Про господарські товариства".

Товариство є власником:

• майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Задача 2

Стаття 147 ЦКУ

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Стаття 53 ЗУ"Про господарські товариства".

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Неправомірно: строк і інші умови для Петренка.

Коли ж Петренко з’явився у товариство, його не допустили, оскільки:

1) Петренко є єдиним учасником іншого господарського товариства;

Не заборонено, тому відмова неправомірна;

2) договір про відступлення частки не посвідчений нотаріально;

Відмова неправомірна, але є одна цікава деталь:

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

• рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників);

• заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);

• заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;

• рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

(ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців")

3) Іванчук порушив права учасників на переважне придбання частки.

В частині строків – так, але, в принципі, вони самі відмовилися.

Петренка також повідомили, що він учасником товариства не стане, оскільки на загальних зборах було прийнято рішення відмовити йому у вступі до товариства.

Неправомірно, не передбачено такої підстави

Проаналізуйте аргументи учасників товариства. З якого моменту Петренко вважається учасником товариства?

Задача 3

Стаття 126 ЗУ"Про господарські товариства".

1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

2. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.

Стаття 148 ЗУ"Про господарські товариства".

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Три місяці

Збори учасників розглянули його заяву і вирішили задоволити її, вважаючи Хоменка таким, що вийшов з товариства.

У зв’язку зі зміною складу учасників було затверджено зміни до установчих документів. Коли ж ці зміни були подані для державної реєстрації, державний реєстратор відмовив, посилаючись на те, що заява про вихід не посвідчена нотаріально.

ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

3. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

• рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників);

• заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);

• заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;

рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Голова товариства звернувся до Хоменка, що б той подав заяву у належній формі (нотаріальній), але Хоменко відмовився це зробити, оскільки йому ще не виплачено вартість його частки.

З якого моменту учасник вважається таким, що вийшов з товариства: з моменту подання заяви, з моменту прийняття рішення зборами учасників, з моменту виділення частки, з моменту державної реєстрації змін до установчих документів, чи з іншого моменту? Як бути у наведеній ситуації?

За час застосування Закону України «Про господарські товариства», серед юристів, а також в регуляторних та судових органах сформувалося кілька поглядів відносно того з якого ж моменту учасник вважається таким, що  вийшов з товариства.

Узагальнено їх можна поділити на три групи:

1).  Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вважає, що днем виходу учасника з товариства є день державної реєстрації відповідних змін до установчих документів (лист від 28.07.2004 року № 5114);

2). Вищий господарський суд України, дійшов висновку, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства (Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»)

3). Верховний Суд України, переконаний, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку (лист Верховного Суду України від 01.08.2007 року «Практика розгляду судами корпоративних спорів»)

Слід зазначити, що кожен з вищевказаних поглядів має своє юридичне і логічне підґрунтя, а отже й право на існування, що тільки додає суперечливості в цьому питанні. Що ж стосується визначення моменту виходу учасника з товариства, в умовах нині діючого законодавства, вважаємо, що все ж таки, датою виходу учасника з товариства необхідно вважати день після закінчення тримісячного строку, встановленого ст.148 ЦК України для повідомлення про вихід з товариства, звичайно якщо інший (більший чи менший) строк не встановлений статутом товариства. Цього висновку, слід дійти враховуючи, що законодавство не пов’язує вихід учасника з товариства з діями інших осіб, в цьому випадку особа, яка бажає вийти з товариства реалізує своє конституційне право на свободу підприємницької діяльності і її небажання займатися такою діяльністю не повинно залежати від дій державних органів чи інших осіб.