- •1. Понятійно-правовий категоріальний апарат в праві єс: право єс, право єСп, європейське право.
- •2. Співвідношення понять правова система єс, система права єс, система джерел права єс.
- •3. Правопорядок єс та його закріплення в рішеннях Суду єс.
- •5. Поняття та структура права єс.
- •10. Дія норм права єс в часі, просторі та за колом осіб.
- •11. Правова природа права єс.
- •12. Основні етапи розвитку права Європейських Співтовариств.
- •13. Розвиток економічної та політичної концепції уніфікації Європи.
- •14. Ідея Єдиної Європи в історичному контексті.
- •15. Паризький договір 1951 року: структура та інституційний механізм.
- •16. Договір про створення єес 1957 року.
- •17. Єдиний європейський акт: передумови прийняття та напрямки реформ.
- •18. Договір про створення єс 1992 року: основні положення та зміни в інституційному механізмі.
- •19. Амстердамський та Ніццькі договори і їх роль у розвитку права єс.
- •20. Конституція
- •21. Лісабонський договір: порядок прийняття, основні положення та нововведення.
- •24. Поняття, ознаки, особливості джерел права єс.
- •25. Первинне право.
- •26. Регламент як джерело права єс.
- •27. Директива як джерело права єс: пряма і непряма дія.
- •28. Рішення, рекомендації та висновки як джерела права єс.
- •29. Прецедентне право та його місце в системі джерел права єс.
- •30. Міжнародні договори та їх місце в системі джерел права єс.
- •31. Поняття, ознаки та система принципів права єс.
- •34. Суб’єкти права єс.
- •35. Принципи субсидіарності та пропорційності у праві єс.
- •36. Міжнародна правосуб’єктність єс та Лісабонський договір.
- •39. Рада єс. (законодавча)
- •40. Європарламент (законодавча)
- •41. Комісія єс (виконавча)
- •44. Європейська рада.
- •45. Європейський центральний банк.
- •46. Рахункова палата
- •47. Допоміжні органи.
- •59. Асоціація єс з заморськими країнами і територіями.
- •60. Міжнародні угоди єс
1. Понятійно-правовий категоріальний апарат в праві єс: право єс, право єСп, європейське право.
Право ЄС – система правових норм та принципів, за допомогою яких регулюється уся сукупність правовідносин, які виникають внаслідок розвитку інтеграційних процесів та діяльності ЄС.
Право ЄСп – система правових норм та принципів, за допомогою яких регулюється діяльність європейських співтовариств як однієї з опор ЄС. (опори були запропоновані у Маастрихтському договорі – спільна зовнішня політика, судова система, європейські співтовариства.
Європейське право – сукупність національних правових систем європейських держав; частина правових норм, за допомогою яких регулюються відносини держав Європи; особлива правова система, яка охоплює правові основи європейської системи; право ЄС у сукупності з національним правом.
2. Співвідношення понять правова система єс, система права єс, система джерел права єс.
Правова система ЄС – це сукупність усіх юридичних явищ характеринх для ЄС, тобто це інформаційно-регулятивна система суспільства, яка визначається соціально-економічним устроєм, яка володіє власними історико-правовими особливостям і складається з взаємопов’язаних елементів, об’єднаних статичними і динамічними відносинами в сутркутурно упорядковане цілісне явище. Складовими правової системи є система права, система джерел права, правосвідомість, стан законності.
Система права ЄС – взаємопов’язана сукупність галузей, інститутів та норм права ЄС. Галузі: норми, які визначають правове становище ЄС; правове регулювання внутрішнього ринку; торгівельне і комерційне право; право конкуренції; право охорони навколишнього середовища; право щодо державних замовлень; трудове право; право зовнішніх зносин. Інститути: загальні – визнання, правонаступництво, відповідальність; окремі для кожної галузі – для правового регулювання внутрішнього ринку характерними є свобода пересування товарів, вільний рух людей, свобода ЕД, вільний рух капіталів.
Система джерел права ЄС – зовнішня форма виразу норм.
3. Правопорядок єс та його закріплення в рішеннях Суду єс.
Павопорядок ЄС – специфічний стан, який характеризується певною врегульованою системою правовідносин заснованих та встановлених в результаті дії норм права ЄС.
Створений на основі міжнародних договорів та рішень суду і в процесі свого розвитку набув рис, які притаманні національним правопорядкам. Розглядають як національний, міжнародно-правовий та особливий.
Основні засади правопорядку:
примат права ЄС (рішення суду 1964 року: праву створеному договорами не може протиставлятися національне право, яким би воно не було, без того, щоб вони не втрачали власного характеру від співтовариства; рішення суду 1978 року: утримання від прийняття актів, що суперечать актам співтовариства);
пряма дія норм права ЄС (рішення 1963 р. вперше говорить про пряму дію в контексті спільного ринку; рішення 1994 р. встановлює межі прямої дії: норми мають містити чіткі і однозначні зобовязання; вичерпність норм; не обумовлення застереженнями з боку держав +регламенти, рішення і установчі договори мають повну пряму дію, а інші акти мають тільки часткову пряму дію лише у разі прояву здатності регулювати відносини вертикального характеру)