Тема 8. Фінансовий контролінг на підприємстві

Для забезпечення високої ефективності здійснюваної діяльності суб’єктами господарювання на кожному підприємстві повинен здійснюватися фінансовий контролінг.

Фінансовий контролінг — це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

Фінансовий контролінг здійснюється службами контролiнгу, які безпосередньо не приймають рішення, а здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією.

Основними завданнями, які вирішує контролінг в фінансовій діяльності суб’єктів господарювання є:

• збір та аналіз внутрішньої та зовнішньої інформації;

• виявлення та ліквідація „вузьких місць” на підприємстві;

• своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін);

• забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;

• оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;

• аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання;

• забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов’язками;

• проведення внутрішнього консалтингу та розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів;

• проведення внутрішнього аудиту та координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього аудиту підприємства.

Основними функціями контролінгу на підприємстві є:

• формування інформаційних каналів та інформаційне забезпечення підприємства;

• координація планів і діяльності;

• стратегічне та оперативне планування;

• контроль, ревізія та внутрішній аудит;

• методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.

Основою контролінгу є показники виробничого й фінансового обліку, а також інформація, яка надходить із зовнішнього середовища, зосереджуючись у банку техніко-економічних даних.

Організація фінансового контролінгу забезпечується за допомогою 2 видів контролінгу:

• стратегічний: стратегічне планування, системи раннього попередження та реагування, внутрішня звітність та контроль;

• оперативний: бюджетування, внутрішній консалтинг, внутрішня звітність та контроль.

Стратегічний фінансовий контролінг являє собою комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (3 і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками.

Основними завданнями стратегічного контролінгу, які виконують фінансові служби підприємства, є:

• визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства;

• визначення стратегічних факторів успіху;

• визначення стратегічних цілей і розробка фінансової стратегії підприємства;

• впровадження дієвої системи раннього попередження та реагування;

• визначення горизонтів планування;

• довгострокове фінансове планування: планування прибутків, грошових потоків, балансу, основних фінансових показників;

• забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань.

Найважливішим завданням стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху.

Практика показує, що успішна фінансова діяльність суб’єктів господарювання залежить приблизно на 70% від стратегічної спрямованості, майже на 20% - від ефективності оперативного управління і майже на 10% - від якості виконання поточних завдань.

Стратегічним планом на ДП «Неполоковецький КХП» є бізнес-план, який розробляється на 1 рік.

Бізнес-план комбінату на 2011 та наступні роки розробляється працівниками бухгалтерії і містить такі розділи:

1. Позичальник

1.1. Загальні відомості: назва підприємства, адреса, коротка історія, юридичний статус, основні види діяльності.

1.2. Власники і керівництво: основна інформація про учасників, розміри статутного капіталу та часток учасників, основна інформація про керівництво підприємства, наявні дочірні структури, структіра управління підприємством.

1.3. Фінансові показники: показники діяльності підприємства за минулий період;

2. Проект

2.1. Опис та обґрунтування проекту: ціль проекту, поточний стан, основні заплановані товари і послуги, які виготовляє підприємство, ціни та планові обсяги продажу;

2.2.Ринок: опис ринку, сегментів на які націлений продукт, відображення потреб та основних конкурентів;

3. Технічне обґрунтування:

3.1. Місцезнаходження виробництва: адреса, доступ до сировини, наявність інфраструктури та комунікацій;

3.2. Виробничий процес: опис виробничого процесу та потреба в робочій силі;

3.3. Організація постачання: опис основних постачальників та процесу постачання сировини;

3.4. Екологічний аналіз діяльності підприємства;

3.5.Ризики по проекту та джерела їх усунення;

4. Фінансовий план

4.1. Розрахунок планових обсягів продажу;

4.2. Фінансування проекту.

Однією з важливих складових при складанні бізнес-плану є планування інвестиційних внесків підприємством.

Капітальні інвестиції підприємством можуть здійснюватися на основі договорів підряду на будівництво, покращення чи придбання об’єктів.

Договір підряду на радіозаводі складається з таких розділів: предмет договору; характер робіт, що виконується підрядником; вимоги замовника до предмету договору; інструмент, матеріали та умови виконання робіт; винагороди підрядника; порядок розрахунків; термін виконання робіт; порядок здачі-приймання виконаних робіт; термін дії договору; інші умови; юридичні адреси та реквізити сторін.

Вартість та найменування запланованих робіт, що повинен виконати підрядник відповідно до договору підряду зазначаються у кошторисі.

Приймання виконаних підрядником робіт оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт, де вказується прямі, загально виробничі витрати, інші супутні витрати, кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель, адміністративні витрати, кошти на покриття ризику, податки, збори та інші обов’язкові платежі. Як додаток до акту виконаних робіт складається підсумкова відомість ресурсів, де вказуються витрати праці, вартість роботи будівельних машин і механізмі, будівельних матеріалів, витрати енергоносії відповідно до норм витрачання.

Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. У разі необхідності бюджети можуть складатися з розбивкою по кварталах, місяцях, декадах і навіть днях.

Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть знаходити свій вираз у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу та ін. Цільові показники оперативного контролінгу повинні корелювати з монетарними та немонетарними цілями, визначеними в рамках стратегічного контролінгу.

Оперативний фінансовий контролінг спирається переважно на внутрішні джерела інформації, зокрема дані рахунків прибутків і збитків, руху грошових коштів тощо.

Аудиторська перевірка – система заходів перевірки документів інформаційної системи, облік записів, статистичних матеріалів, також контролю за вірогідністю виконання необхідних процедур.

Основними завданнями внутрішнього аудиту є:

• впровадження ефективної, вірогідної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення й усунення недоліків і порушень у здійсненні фінансово-господарської діяльності;

• своєчасне виявлення порушень та недоліків у діяльності структурних. підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх нейтралізації та усунення причин виникнення цих недоліків;

• перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками;

• налагодження і підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами;

• вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених під час аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів.

До об’єктів фінансового аудиту належать: річна фінансова звітність, фінансове планування, фінансування, вартість капіталу, грошові розрахунки, калькулювання затрат і цін, інвентаризація. Служба контролінгу при проведенні внутрішнього аудиту має право:

• отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов’язані з об’єктом перевірки;

• визначати відповідність дій і операцій, що здійснюються співробітниками, вимогам чинного законодавства, рішенням керівних органів підприємства;

• мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;

• при виявленні грубих порушень чинного законодавства, внутрішніх інструкцій, випадків розкрадань, допущених працівниками підприємства.

Результати внутрішнього аудиту мають знайти відображення в аудиторському висновку, де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви.

Важливим засобом створення ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві є підтримка взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми і внутрішніми аудиторами. Як наслідок, обмін практичним досвідом проведення аудиту.

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів. Найбільш поширеними методами є: аналіз точки беззбитковості, бенчмаркінг, вартісний аналіз, портфельний аналіз, SWОТ-аналіз, АВС-аналіз, XYZ-аналіз, методи фінансового прогнозування (експертні, екстраполяції тощо).

Аналіз точки беззбитковості зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції, за якого підприємство може, з одного боку, забезпечити беззбиткову операційну діяльність у плановому пе­ріоді, з іншого — створити умови для самофінансування підприємства.

Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків.

Аналіз конкурентоспроможності підприємства можна здійснювати за допомогою бенчмаркінгу. Враховуючи те, що підприємство виготовляє специфічну продукцію, яка немає конкурентів у Європі, аналіз конкурентоспроможності радіотехнічного заводу не проводиться.

Вартісний аналіз — це метод контролінгу, що полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, яка виробляється, на предмет еквівалентності їх вартості та корисності.

В портфельному аналізі береться за основу аналіз портфеля продукції чи послуг, виробництвом яких займається підприємство. Його доцільно використовувати на тих підприємствах, які займаються виробництвом багатьох видів продукції. В ході аналізу окремі продуктові групи виокремлюються у відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», кожна з яких оцінюється з погляду прибутковості та ризиковості виробництва.

АВС-аналіз полягає у виявленні та оцінці незначного числа кількісних величин, які є найціннішими та мають найбільшу питому вагу у загальній сукупності вартісних показників.

Згідно з цим методом досліджувана сукупність, наприклад запаси сировини та матеріалів, ділиться на три частини А, В, С.

Аналіз сильних і слабких місць, а також наявних шансів і ризиків (SWOT-аналіз) може здійснюватися стосовно всього підприємства, його структурних підрозділів, а також у розрізі окремих видів продукції. На основі результатів аналізу розробляються рекомендації щодо усунення наявних слабких місць та ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін).

Отже, фінансовий контролінг ДП «Неполоковецький КХП» здійснюється працівниками бухгалтерії. Для здійснення оперативного контролінгу керівництвом фірми на підприємстві складається бюджет (економічний план). Для реалізації стратегічних цілей на заводі на кожен рік розробляється бізнес-план.