8. Міжнаціональні відносини

Україна - багатонаціональна держава. За переписом 1989 р. у ній про­живало 37,4 млн українців, 11,4 млн росіян, 483,6 тис. євреїв, 440 тис. біло­русів, 324,5 тис. молдаван, 134,8 тис. румунів, 233,8 тис. болгар, 219,2 тис. поляків, 163 тис. угорців, 99 тис. греків, 87 тис. татар, 54 тис. вірмен, 48 тис. циган, 47 тис. кримських татар, 38 тис. німців.

В Україні мешкають представники більш як 130 націй і народностей. Вплив деяких з національних меншин на суспільне життя, наприклад росі­ян, значно вищий, ніж їхня частка в загальній кількості населення.

З прийняттям у 1989 р. Закону «Про мови» українська мова набула стату­су державної. Поступово, хоча і надзвичайно низькими темпами, зростала кількість україномовних шкіл. У 1993 р. понад 60 % учнів шкіл навчалося українською мовою. Переважно це були сільські чи селищні школи. У міс­тах же більшість школярів у першій половині 90-х років навчалася росій­ською мовою.

Безперечною заслугою молодої держави стала розробка законодавчої бази, яка врегульовувала міжнаціональні відносини і зводила до мінімуму можливість в Україні міжнаціональних конфліктів.

У прийнятій 1 листопада 1991 р. Верховною Радою Декларації прав на­ціональностей України підкреслювалося, що Україна гарантує всім на­родам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні та культурні права.

Наступним важливим кроком у цьому напрямку став Закон «Про на­ціональні меншини в Україні». Він закріпив право кожного народу на культурно-національний розвиток, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, роз­виток літератури, мистецтва, засобів масової інформації, створення націо­нальних культурних та навчальних закладів.

Таким чином, держава дбала, аби всі національні меншини мали рівні умови розвитку з корінною нацією - українцями. Турбота про національні меншини стала однією з головних проблем національної політики.

Після проголошення незалежності України зазнали динамічних змін кількісні показники різних етносів.

Продовжувалася еміграція з України євреїв. За роки незалежності їх ви­було з України близько 300 тис. осіб. Мігрувала з України і велика кількість етнічних німців - понад 20 тис. осіб.

Натомість протягом усього періоду 90-х років в Україні зростала кіль­кість представників народів Закавказзя та Середньої Азії, до Криму в'їхало близько 300 тис. кримських татар. Україна єдина з республік колишнього СРСР взяла на себе справу їхнього облаштування.

Водночас Україна активно виступає проти сепаратизму, вимог деяких політиків про передачу Криму Росії, створення автономій у південних та східних регіонах, інших претензій, спрямованих на підрив суверенітету та територіальної цілісності держави.

Створюючи необхідні умови для національно-культурного розвитку етнічних меншин, Україна сподівається, що й права українців у сусідніх державах також будуть поважатися.

У цілому ж створення умов для розвитку цивілізованих міжнаціональ­них відносин в Україні стало важливим досягненням молодої держави. Вдалося найголовніше - зберегти мир, що є найважливішою передумовою розв'язання всіх соціально-економічних і політичних питань.

9