
- •Теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Хід роботи
- •Порядок побудови графіків
- •Висновки
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Хід роботи
- •Висновки
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 Множинна нелінійна регресія Завдання
- •Теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Хід роботи
- •Висновки
- •Контрольні запитання
- •Додатки
- •Література
Хід роботи
Для виконання роботи використовуємо пакет EXCEL.
1. Блок вхідних
даних
вводимо відповідно в комірки А3:А13
і В3:В13.
У стовпці С
шукаємо
,
.
Складаємо систему нормальних рівнянь
(3.1), для цього будемо використовувати
вбудовані статистичні функції СУММ
і СУММПРОИЗВ
(скорочено, відповідно, С
і СП).
Тоді жорданова таблиця для розв’язування
системи нормальних рівнянь матиме
вигляд:
|
A |
B |
C |
D |
E |
17 |
|
a0 |
a1 |
a2 |
1 |
18 |
a0 |
n |
C(p) |
C(p^2) |
C(d) |
19 |
a1 |
C(p) |
CП(р,р) |
СП(р,р^2) |
СП(p,d) |
20 |
a2 |
C(p^2) |
СП(р^2, p) |
СП(р^2,p^2) |
СП(p^2,d) |
Розв’язуємо систему нормальних рівнянь використовуючи жорданові виключення, вибираючи за провідні елементи діагональні елементи. Значення таблиці після першого кроку методу Жордана-Гаусса знаходяться у блоці В23:Е23.
Алгоритм методу Жордана-Гаусса:
Елементи провідного рядка ділимо на провідний елемент, так у комірці В23:=В18/$В$18. Формулу копіюємо у комірки С23:Е23.
У провідному стовпці записуємо нулі, комірки В24:В25.
Решта елементів обраховуємо за правилом прямокутника:
. Так у комірці
А) С24:=С19–С18*$В$19/$В$18. Копіюємо формулу у комірки D24:Е24 по рядку.
В) С25:=С20–C18*$В$20/$В$18. Копіюємо формулу у комірки D25:Е25 по рядку.
Повторюємо кроки
1), 2) та 3) для наступних діагональних
елементів. У блоці В33:D35
буде знаходитись одинична матриця, а в
блоці Е33:Е35
вектор оцінок параметрів регресії
.
1*. Для контролю, використаємо вбудовану статистичну функцію ЛИНЕЙН:
І. У комірку G18 вводимо ЛИНЕЙН(D3:D13;A3:В13;1;1).
ІІ. Виділяємо блок G18:I22, натискаємо клавішу F2, а потім Ctrl+Shift+Enter.
Знайдені оцінки параметрів і додаткова статистика знаходитиметься у діапазоні комірок G18:I22:
|
G |
H |
I |
18 |
|
|
|
19 |
|
|
|
20 |
|
|
#Н/Д |
21 |
|
|
#Н/Д |
22 |
|
|
#Н/Д |
Для нашого прикладу:
|
G |
H |
I |
18 |
0,01 |
-0,79 |
8,97 |
19 |
0,01 |
0,09 |
0,24 |
20 |
0,99 |
0,22 |
#Н/Д |
21 |
514,13 |
8,00 |
#Н/Д |
22 |
50,68 |
0,39 |
#Н/Д |
У таблиці
1) , , – шукані коефіцієнти;
2) , , – середні квадратичні відхилення оцінок параметрів;
3) – коефіцієнт детермінації; – середнє квадратичне відхилення показника;
4) – розрахункове значення F-статистики; – число ступенів вільності;
5) – сума квадратів відхилень розрахункових значень показника від його середнього значення, – залишкова сума квадратів.
2. Розраховуємо коефіцієнт детермінації за формулою (3.3) або за (3.2). Скористаємось вбудованою функцією для обчислення дисперсії ДИСП. У комірці Н25:=ДИСП(C3:C13), Н26:=ДИСП(D3:D13), відповідно, дисперсія статистичних значень попиту , дисперсія розрахункових значень попиту .
Тоді у комірці Н27, маємо .
3. Розраховуємо
за формулою (3.4),
результат записуємо у комірку Н28.
Використовуючи вбудовану статистичну
функцію FРАСПОБР
шукаємо
.
У комірку Н29
записуємо: Н29:=
FРАСПОБР(0,05;2;8
).
4. За формулою (3.5)
обраховуємо коефіцієнт еластичності
у комірці Е3:=A3*($E$34+2*$E$35*A3)/D3.
Одержану формулу копіюємо у блок комірок
Е4:Е14.
5. Середній товарообіг у грошовому вираженні обчислюємо в блоці комірок F3:F14 за формулою (3.6). Так у комірці записуємо: F3:=A3*D3 і копіюємо у комірки F4:F14.
6. У комірки Н31
та Н32
записуємо за формулою (3.7)
критичні значення
регресії
.
Маємо
Н31:= (-$E$34+КОРЕНЬ($E$34*$E$34-3*$E$35*$E$33))/
/(3*$E$35),
Н32:=(-$E$34-КОРЕНЬ($E$34*$E$34-3*$E$35*$E$33))/
/(3*$E$35).
Знайдемо значення
другої похідної
(
)
у цих критичних точках
:
J31:= 2*$E$34+6*$E$35*H31,
J32:= 2*$E$34+6*$E$3*H33.
Таким чином, у
досягається максимальне значення
товарообігу. Щоб порахувати його
скопіюємо у комірку А14
значення
,
А14:= J32.
І формули продовжимо на одну комірку
по стовпцям В,
D,
E,
F.
Тоді
отримаємо максимальне значення
товарообігу в комірці F14
(нехай
L32:=F14).
У стовпець G
внесемо похідну
за формулою (3.7)
G3:= $E$33+2*$E$34*A3+3*$E$35*B3,
і скопіюємо її у блок G4:G14.
7. Визначимо собівартість продукції залежно від обсягу за формулою (3.9) у стовпці Н: Н3:= $H$15+$H$16*D3, і скопіюємо її у блок Н4:Н14.
8. Прибуток підприємства за формулою (3.10) запишемо у стовпчик І: І3:=F3-H3, і скопіюємо її у блок І4:І14.
9.
З умови
за формулою (3.11)
знаходимо критичні точки Р3, Р4 функції
прибутку. Для цього порахуємо дискримінант
за формулою (3.12):
G34:=4*((E34-H16*E35)^2+3*E35*(H16*E34-E33)).
Тоді у комірки Н35 і Н36 запишемо:
Н35:= (H16*E35-E34+0,5*КОРЕНЬ(H34))/(3*E35),
Н36:= (H16*E35-E34-0,5*КОРЕНЬ(H34))/(3*E35).
Знайдемо значення
другої похідної
(
)
у цих критичних точках
:
J35:= 6*$E$35*H35+2*($E$34-H16*$E$35)),
J36:= 6*$E$35*H36+2*($E$34-H16*$E$35)).
Таким чином, у
досягається максимальне значення
прибутку.
А оптимальна кількість продукції, що випускається визначимо у комірці G38:
G38:= $E$33+$E$34*H36+$E$35*H36*H36.
Отже, максимальне значення прибутку у точці запишемо у комірку L36: L36:= H38*H36-(H15+H16*H38).