Наслідки інфляції

В історії можна знайти приклади, які ніби свідчать, що інфляція має не лише мінуси, а й плюси. Дійсно, відкрита інфляція, породжуючи безперервний, не-контрольований державою ріст цін, викликає сліпу реакцію ринкового механізму: дещо підвищується ділова активність, розширюється виробництво і зайнятість. Але цей тимчасовий ефект лише загострює інфляційну недужість, ускладнює і продовжує її. Свідомо зпровоковані інфляційні буми з метою стимулювання економіки нічого доброго не принесли. Вони нагадують лікування тяжкої хвороби наркотичними препаратами: створюється видимість спочатку покращення стану здоров'я, а далі знижується опір організму і хвороба прогресує ще більше. Тому домінує точка зору, що інфляція — феномен виключно не¬гативний. В її механізмі позитивних рис немає. Це абсолютне зло.

Якщо ж досить умовно відзначити якусь рушійну силу інфляції, то лиш в тому, що вона є здоровою реакцією економічного організму на фінансовий розлад, спроба подолати його, досягти рівноважного стану між товарами і грошима. Дж. Кейнс підкреслює в даному разі двоїстий характер наслідків інфляції, який полягає у двох її стадіях. Перша характеризується помірними темпами інфляції, спрямованої на розширення виробництва і в незначній мірі — на ріст цін. Друга стадія — це дійсна інфляція: зростання витрат, дезорганізація грошового обігу, подавлення виробництва і т. п., тобто руйнування економічних засад існування суспільства.

Найстрашнішими є соціальні наслідки інфляції: погіршення життя трудящих, збільшення безробіття, знецінення заощаджень, підрив мотивації до праці, посилення майнової диференціації населення і соціальної несправедливості, що веде до антагоністичних суперечностей у суспільстві. Цьому в значній мірі сприяє «заохочення» інфляцією злочинної діяльності на ринку, корупції, мафії, лобізму та ін. форм бандитизму в державі.

У політичному відношенні інфляція підриває довіру людей до своєї валюти і влади, знижує імідж уряду, падає міжнародний престиж кра¬їни, яка стає ненадійним і непривабливим економічним партнером на світовому ринку.

Згубність морально-психологічних наслідків інфляції полягає у глибокому розчаруванні населення власним життям, економікою і державою. Інфляція підживлює фетишизм (ф fеіісhе — чудодійність речей). Це обожнювання товару (в т.ч. грошового), відчуття панування над людьми певних речей, передусім грошей, придання їм у свідомості надприродної сили. У людей складається враження про містичність речей і приреченість перед ними. Відбувається підсвідоме уречевлення економічних відносин. Товари і гроші перетворюються на самостійну суспільну силу, що визначає нікчемність долі людей, збагачує олігархів і доводить до злиденності більшість населення. Індивідуальність поступається егоїзму. Лідерами і авторитетами стають не чесні особи із харизматичними даними, а криміналісти — багатії. Піддається сумніву природна гуманістична мета народного господарства. Виробничі відносини зводяться до речових. Створюється враження, ніби самі речі мають суспільні властивості від природи, буцім-то між неживими предметами існують суспільні зв'язки. Таким чином, товарно-грошовий фетишизм підпорядковує об'єктивність стосунків у праці суб'єктивному містицизму. Це своєрідна ідеологія легалізації тіньового капіталу. Країні ж і державі потрібні громадяни-трудівники з нормальною, здоровою ринковою психологією.